Ухвала суду № 61194225, 30.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року м. Київ К/800/46473/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Ігнатенко О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року

та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року

по справі № 819/1033/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство фірма «Конист»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство фірма «Конист» звернулось до суду з позовною заявою до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 липня 2009 року №0000042309/043519 та №0000052309/043520.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29 травня 2009 року по 10 липня 2009 року податковими ревізорами-інспекторами Тернопільської ОДПІ була проведена планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Підприємство фірма «Конист» за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт від 10 липня 2009 року № 6302/23-09/14050409.

Відповідно до висновків акту перевірки, позивачем порушено п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2 та п.5.9 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1 та пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), внаслідок чого занижено податкове зобовязання по податку на прибуток на суму 784888,00 грн. та пп.7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), внаслідок чого занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 636628,00 грн.

В результаті проведеної податковим органом перевірки встановлено, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат витрати, понесені в ході придбання станків чавунних, обладнання, плит чавунних та труб, що були в користуванні, які в подальшому використані як сировина для виготовлення чавунних виробів.

На підставі висновків акту перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2009 року №0000042309/043519, яким товариству визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1540997,10 грн., з яких 784888,00 грн. за основним платежем та 756109,10 грн. за штрафними санкціями та №0000052309/043520, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 954942,00 грн. з яких 636628,00 грн. за основним платежем та 318314,00 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Встановлено, що основним видом діяльності позивача є лиття чавуну та сталі, що підтверджується його статутом та ліцензіями на заготівлю, переробку, металургійну переробку чорних металів.

З огляду на вказане, ТОВ «Підприємство фірма «Конист» здійснювало придбання чавунних станків на підставі цивільно-правових угод, укладених з ТОВ «Вторсировина», ПП «Према», ВАТ «Булат» та ТОВ «Трансмет».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до положення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп.7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Відповідно до п. 11.44 ст. 11 Закону № 168/97-ВР тимчасово до 01 січня 2009 року операції з поставки відходів і брухту чорних металів, у тому числі операції з імпорту таких товарів (за переліком, встановленим постановою КМ України від 31/01/2007 року № 104 «Про затвердження переліку відходів і брухту чорних металів»), звільнялися від оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи те, що позивач в оподатковуваних операціях в межах своєї господарської діяльності використовував саме брухт чорних металів, операції з яким протягом 2008 року звільнялись від оподаткування, то підприємство мало право нараховувати податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, зі змісту пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР випливає, що належним чином оформлена податкова накладна надає право платнику податків на включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, а тому суди правомірно не погодилися з висновком податкового органу про те, що позивачем у вересні 2008 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту 10667,00 грн.

Суди також вірно погодились із твердженням позивача про те, що визначальним для нарахування амортизації є факт понесення позивачем витрат на виготовлення основних фондів, а не введення їх в експлуатацію.

Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000,00 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно висновку № 1325 судово-економічної експертизи від 22 грудня 2009 року документально та нормативно не підтверджується завищення ТОВ «ПФ «Конист» валових витрат за 1 квартал 2007 року в сумі 12070,00 грн.; документально та нормативно не підтверджується завищення валових витрат у 3 кварталі 2007 року у сумі 33813,00 грн.; документально та нормативно не підтверджується завищення сум амортизаційних відрахувань за 2007 року у сумі 36500,00 грн., у т.ч. 1-й квартал 9400,00 грн., 2-й квартал - 9100,00 грн., 3-й квартал 8800,00 грн., 4-й квартал 9200,00 грн. за рахунок нарахування амортизації на цілісний майновий комплекс «Чортківський ливарно-механічний завод», орендований у держави; документально та нормативно не підтверджується заниження валових доходів у 1-му кварталі 2008 року на суму 21018,00 грн.; документально та нормативно не підтверджується завищення суми амортизації за 2008 року у розмірі 9749,00 грн. у т.ч. за 1-й квартал 2483,00 грн., за 2-й квартал 2452,00 грн., за 3-й квартал 2422,00 грн., за 4-й квартал 2392,00 грн.; документально та нормативно не підтверджується завищення валових витрат у сумі 3108784,00 грн. за 2008 рік.

В результаті проведеного дослідження представлених документів по ТОВ «ПФ «Конист» документально та нормативно не підтверджується заниження валового доходу у 1 кварталі 2008 року на суму 21018,00 грн., завищення суми валових витрат на 12070,00 грн. за 1 квартал 2007 рік, на 35813,00 грн. за 3 квартал 2007 рік, на 3108784,00 грн. за 2008 рік, завищення сум амортизаційних відрахувань на 36500,00 грн. за 2007 рік, на 9749,00 грн. за 2008 рік, а також документально та нормативно не підтверджується несплата до державного бюджету податку на прибуток в загальній сумі 805983,00 грн., які донараховані згідно актів перевірок № 6517/23-222/14050409 від 22 травня 2008 року, № 6302/23-09/14050409 від 10 липня 2009 рік та № 10969/7/23-05/1405409 від 23 листопада 2009 року.

Також, документально та нормативно не підтверджується завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за 2008 рік у сумі 625961,00 грн., документально та нормативно не підтверджується несплата ПДВ у сумі 625961,00 грн. за 2008 рік.

Таким чином, відповідно до вказаного висновку № 1325 судово-економічної експертизи від 22 грудня 2009 року, позивачем придбавались станки чавунні, обладнання та труби, що були у використанні та у подальшому використовувались у виробництві в якості чавуну вид 26, що підтверджується актами переробки, складеними комісією та затверджені начальником ливарного підрозділу. Також, вказаним висновком встановлено, що у видаткових та податкових накладних одиницею вимірювання товару є тонни та ціну визначено за тонну, що підтверджує факт придбання даних товарів у якості сировини, а не обладнання, оскільки в останньому випадку у видаткових документах зазначались би штуки, як одиниці виміру із зазначенням назви та маркування.

Також, як встановлено судами, актом перевірки фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року № 6517/23-222/14050409 самим податковим органом правомірно підтверджено правомірність нарахування амортизації на спірний об'єкт (приміщення адміністративного корпусу).

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року по справі № 819/1033/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 02.09.2016 р.