Ухвала суду № 61194155, 07.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2016 р. м. Київ К/800/310/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативна паливна компанія»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р.

у справі № 0870/11226/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативна паливна компанія»

до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Альтернативна паливна компанія» (далі - позивач, ТОВ «Альтернативна паливна компанія») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 р. № 0000562311 та 0000572311.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р., у позові - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 11.10.2012 р. по 19.10.2012 р., на підставі направлень від 11.10.2012 р. № 080127 та від 18.10.2012 р. № 080135, згідно з пунктом 30.8 статті 30, підпунктами 78.1.1, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пунктом 78.2 статті 78 Податкового кодексу України, посадовими особами ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області була проведена позапланова документальна перевірка ТОВ «Альтернативна паливна компанія» з питань використання податкових пільг з податку на прибуток за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2012 р. та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ПП «Скай Ленд» за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2011 р., з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт від 26.10.2012 р. № 87/2211/33652444 та встановлено порушення позивачем вимог: - пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.13.10 пункту 7.13 статті 7, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1, пункту 8.2, підпунктів 8.3.1, 8.3.6 пункту 8.3, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 333 720 грн.; - підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 145.1.2, 145.1.5 пункту 145.1 статті 145, пунктів 146.1, 146.2, 146.3 статті 146, пункту 149.1 статті 149, пункту 152.1 статті 152 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 1693 грн.; - пункту 1.7 статті 1, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті всього в сумі 5 500 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем 15.11.2012 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 00000562311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 6875 грн., з яких 5 500 грн. - за основним платежем та 1 375 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000572311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 418 908,75 грн., з яких 335 413 грн. - за основним платежем та 83 495,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не спростовано встановлені відповідачем під час проведеної податкової перевірки порушення вимог податкового законодавства, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів, між іншим, є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В даному випадку висновок про правомірність визначення позивачу податкових зобов'язань у спірних сумах, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та показника витрат позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування, чи спричинили такі господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача, без належного дослідження доводів позивача, з посиланням лише на обставини зазначені перевіряючими в акті перевірки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині визнання факту вчинення позивачем порушень, що слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернативна паливна компанія» - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 р. у справі № 0870/11226/12 - скасувати.

Справу № 0870/11226/12 направити на новий судовий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Моторний