Ухвала суду № 61194106, 06.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року м. Київ К/800/12072/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників:

позивача - Кольги Т.О., Нагая І.М.

відповідача - Баталової О.-М.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015

та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2014

у справі № 822/5107/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Подільський Цемент»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Подільський Цемент» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 29.08.2014 № 0000294200/12777 та № 0000214200/12776.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про реорганізацію відповідача із Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Подільський Цемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 30.09.2013 по взаєморозрахунках із TOB «Імпекс-Енерго» за липень 2013 року, TOB «Промислово-інвестиційна компанія «Сімех» за серпень 2013 року, листопад-грудень 2012 року, TOB «СТТМ» за вересень 2012 року, TOB «Гепард Груп» за квітень 2013 року, TOB «Фаворіт-Продсервіс» за березень 2013 року, TOB «Альфа-Інвест Плюс» за червень 2012 року, ПП «Лемар» за липень 2013 року, TOB «ДКЛ-Будінвест» за лютий 2012 року, TOB «Лігорда» за червень-грудень 2012 року, січень-вересень 2013 року, TOB «Нормаізол» за червень, серпень-листопад 2011 року та правильності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту по послугах, отриманих від нерезидента, за період грудень 2012 року - квітень 2014 року, складено акт № 356/28-06-42/00293091 від 07.08.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахування залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в загальній сумі 3 624 571,30 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за квітень 2013 року у розмірі 144 977,43 грн., завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2012 року у розмірі 23 191 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 29.08.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000294200/12777 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 252 252,65 грн. та визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 252 252,65 грн., в т.ч.: 168 168,43 грн. основного платежу та 84 084,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000214200/12776 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 436 856,91 грн., в т.ч.: 3 624 571,27 грн. основного платежу та 1 812 285,64 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та TOB «Промислово-інвестиційна компанія «Сімех» було укладено контракти № 51/12-41 від 14.11.2012 та № 51/13-24 від 17.06.2013, відповідно до яких TOB «ПІК «Сімех» поставило позивачу вугілля у листопаді-грудні 2012 року на загальну суму 869 864,59 грн. (в т.ч. ПДВ 144977,43 грн.) та у серпні 2013 року на суму 2 272 816,50 грн. (в т.ч. ПДВ 378 802,76 грн.);

- між позивачем та TOB «Імпекс-Енерго» було укладено контракт № 17/06-1 від 17.07.2013, відповідно до якого TOB «Імпекс-Енерго» поставляло позивачу вугілля. Зокрема, у липні 2013 року TOB «Імпекс-Енерго» поставило позивачу вугілля на загальну суму 3 637 100 грн. (в тому числі ПДВ - 606 183,34 грн.);

- між позивачем та TOB «СТТМ» було укладено контракт № 51/12-25 від 02.08.2012, відповідно до якого TOB «СТТМ» поставляло позивачу вугілля. Зокрема у вересні 2012 року TOB «СТТМ» поставило позивачу вугілля на загальну суму 11 402 974 грн. (в т.ч. ПДВ 1 900 495,65 грн.).

Факт виконання договірних зобов'язань в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними, залізничними накладними та прихідними ордерами.

Крім того, між позивачем та TOB «ДКЛ Будінвест» було укладено договір № 03/011 від 03.01.2010, відповідно до якого TOB «ДКЛ Будінвест» поставило позивачеві у лютому 2012 року статор з боковими щитами електродвигуна АКЗ 13-42-10, 320 кВт, 600 об/хв. та ротор з підшипниками, щіткозйомним механізмом електродвигуна АКЗ 13-42-10, 320 кВт, 600 об/хв. на загальну суму 330 840 грн. (в т.ч. ПДВ 55 140 грн.).

Факт виконання господарських операцій матеріалами справи встановлено, а саме: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, прихідними ордерами.

Судами також були досліджені взаємовідносини позивача з TOB «Фаворіт-Продсервіс», TOB «Альфа-Інвест Плюс», TOB «Гепард Груп», ПП «Лемар» та TOB «Лігорда».

Так, матеріалами справи встановлено, що позивач:

- у березні 2013 року придбав у TOB «Фаворіт-Продсервіс» ряд товарно-матеріальних цінностей, зокрема: ПВС 516, ПВС 410, ШВВП 340, ШВВП 325, Металорукав 26 мм на загальну суму 65 816 грн. (в т.ч. ПДВ 10 969,34 грн.);

- у TOB «Альфа-Інвест Плюс» ганчір'я обтиральне на загальну суму 4 480 грн. (в т.ч. ПДВ 746,67 грн.), яке було поставлене позивачу у червні 2012 року;

- у TOB «Гепард Груп» перетворювач VLN Danfoss 75 Кв. Такий перетворювач загальною вартістю 496 800 грн. (в т.ч. ПДВ 82 800 грн.) був поставлений позивачу у квітні 2013 року;

- у ПП «Лемар» піддони дерев'яні на загальну суму 689 832,10 грн. (в т.ч. ПДВ 114 972 грн.) у липні 2013 року;

- у червні, липні, вересні, листопаді 2012 року, а також у лютому, березні і травні 2013 року TOB «Лігорда» поставило позивачу флюс AH 348-А, дріт зварювальний ПП АН-7, блок живлення «Кінетрол», бронеболт, шланг високого тиску, зуб ковша, редуктор, запчастини до редуктора, вакуумні ущільнювачі, вентиляційний пристрій та ін. на загальну суму 2 747 976,23 грн. (в т.ч. ПДВ 457 996,04 грн.).

Факт виконання господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними; прихідними ордерами; подорожніми листами; звітом про використання коштів, виданих на відрядження; товарно-транспортними накладними, відповідно.

Також в судовому порядку встановлено, що вугілля та придбані товарно-матеріальні цінності використовуються позивачем у технологічному процесі виготовлення цементу на підприємстві, без яких здійснення позивачем свого основного виду діяльності (виробництво цементу) не є можливим.

Безпосереднє використання позивачем у своїй діяльності товарів, придбаних у досліджуваних контрагентів, підтверджується рядом додаткових документів, зокрема, журналами реєстрації господарських операцій та актами, які знаходяться в матеріалах справи.

В якості підстав для висновку про те, що вищевказані господарські операції між позивачем та досліджуваними контрагентами не мали реального характеру, відповідач посилається на результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту та на акти:

- Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 18.02.2014 про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки TOB «Промислово-інвестиційна компанія «Сімех» щодо підтвердження господарських відносин з TOB «ТД Імекс трейд плюс», TOB «Укрліспром 2010» та ДП «Гірничозбагачувальна фабрика «Богучарська» TOB «Антрацитсервіс»;

- Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 27.11.2013 про результати проведення зустрічної звірки TOB «Промислово-інвестиційна компанія «Сімех» щодо підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за період серпень 2013 року;

- Єнакієвської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 21.10.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Імпекс-Енерго», у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням, а також наголошує, що TOB «Імпекс-Енерго» не перебуває за своєю податковою адресою, і що 18.10.2013 було анульовано реєстрацію платника ПДВ TOB «Імпекс-Енерго»;

- ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.03.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «СТТМ» щодо підтвердження господарських відносин з позивачем та TOB «ТК «Енергоальянс», який в свою чергу посилається на результати перевірок третіх осіб (контрагентів TOB «СТТМ»): TOB «ТК «Енергоальянс» та TOB «Промтех Сервіс»;

- ДПІ у Франківському районі м. Львова від 23.08.2013 про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «ДКЛ Будінвест» з питань господарських відносин з TOB «Лігран» за лютий 2012 року і з ПП «Алкіона» за лютий 2013 року, який в свою чергу посилається на результати перевірок зазначених третіх осіб-контрагентів TOB «ДКЛ Будінвест» (TOB «Лігран» і ПП «Алкіона»);

- ДПІ Артемівського району м. Луганська від 06.11.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Фаворіт-Продсервіс» щодо підтвердження його господарських відносин з контрагентами-постачальниками;

- ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 10.09.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Альфа-Інвест Плюс» щодо підтвердження його господарських відносин за травень, червень 2012 року, яким встановлено відсутність реального вчинення TOB «Альфа-Інвест Плюс» господарських операцій за травень, червень 2012 року;

- ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києві від 16.08.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Гепард Груп» щодо підтвердження його господарських відносин за період з 23.10.2012 по 31.07.2013;

- ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 03.12.2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання законодавства ПП «Лемар» у відносинах з ФОП Сидоренко А.А., який в свою чергу посилається на результати перевірок/звірок інших платників податків, з якими ПП «Лемар» мало взаємовідносини (TOB «Ейс контракшен Менеджмент», ПП «СМУ-600»).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані до суду первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджують товарність та реальність здійснення господарської діяльності позивача, його оплату та використання у господарській діяльності; під час проведення перевірки позивачем були надані відповідачу всі вищезазначені первинні документи, жодних зауважень стосовно таких документів, їх наявності та правильності оформлення відповідачем не було зроблено; відповідно до актів, які стали підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, предметом дослідження (перевірки) їх були взаємовідносини між контрагентами позивача та третіми особами; фактично, в актах досліджується ланцюг постачання товарів від третіх осіб до контрагентів, які, в свою чергу, у подальшому поставляли товари позивачу, зокрема, в таких актах звертається увага на відсутність за місцезнаходженням окремих підприємств, з якими співпрацювали контрагенти позивача, та наявність зареєстрованих кримінальних проваджень щодо окремих компаній, які в свою чергу мали взаємовідносини з контрагентами; чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останнього; законодавством не передбачено обов'язку покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції; позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена; Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання; несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту; під час укладення договорів контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, свідоцтва платників податку на додану вартість на момент виконання договірних зобов'язань були чинними.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до положень п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. п. 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від результатів проведення перевірки чи зустрічної звірки даних суб'єктів господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись неможливістю проведення зустрічної звірки даних контрагента через відсутність його за юридичною адресою та відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень тощо, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути сформований на підставі фактично здійснених господарських операцій та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність таких господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції з постачання товарів мали місце, підтверджені первинними, розрахунковими та іншими документами, тому податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний О.І. Степашко