Ухвала суду № 61194102, 06.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року м. Київ К/800/20277/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2015

у справі № 826/20601/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.08.2014 № 0008042201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ПФК «Восток Трейд» код за ЄДРПОУ 38961066 за період з 01.01 по 28.03.2014, складено акт № 305/1-22-01/37147952 від 18.07.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1 412 070 грн., в тому числі за січень 2014 року на суму 1 039 830 грн. та лютий 2014 року на суму 372 240 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 04.08.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008042201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 412 070 грн. основного платежу та 706 035 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем в перевіряємому періоді сформовано податковий кредит з податку на додану вартість від контрагента-постачальника ТОВ «ПФК «Восток Трейд» на загальну суму 1 412 070 грн., в тому числі за січень 2014 року на суму 1 039 830 грн. та лютий 2014 року на суму 372 240 грн.

При цьому, взаємовідносини позивача з ТОВ «ПФК «Восток Трейд» ґрунтувалися на договорі про надання комплексу послуг, пов'язаних з транспортним експедируванням від 25.12.2013 № 2512/13-е, за умовами якого контрагент як виконавець зобов'язувався за дорученням позивача як замовника, від його імені та в його інтересах надати комплекс послуг та виконати роботи, пов'язані з транспортно-експедиційними послугами, що здійснюються замовником за своїми договірними зобов'язаннями. Також, виконавець зобов'язується приймати участь, надавати допомогу та здійснювати всіляке сприяння при оформленні різного роду документів та у вирішенні замовником питань, пов'язаних зі здійсненням останнім господарської діяльності та виконанням ним своїх договірних зобов'язань. Вартість та об'єм надання комплексу послуг та робіт, пов'язаних з транспортно-експедиторськими послугами та сума визначаються сторонами в додаткових угодах, які є невід'ємними частинами Договору.

Згідно додаткових угод до договору, виконавець надавав комплексні послуги, пов'язані з транспортним експедируванням, зокрема: кукурудзи, пшениці, сої.

Факт виконання договірних взаємовідносин між позивачем та ТОВ «ПФК «Восток Трейд» судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, платіжними дорученнями, карткою рахунку 631 за період з 01.01 по 28.02.2014, а також документами використання наданих контрагентом послуг у власній господарській діяльності (взятих на себе зобов'язань по перевезенню кукурудзи, пшениці та сої замовникам за договорами шляхом залучення послуг контрагента), які дають можливість встановити зміст і обсяг наданих послуг (виконаних робіт), характеристики кількісних показників та ціновий вираз.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, тому наявні підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особою, яка була зареєстрована платником податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «Компанія «Мелагрейн», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний С.Е. Острович