Ухвала суду № 61193786, 06.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року № 876/3892/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Темника Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

встановив:

11.04.2016 позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом у якому просить: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № Ф-1570/08У від 21.08.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вимога відповідача про сплату єдиного внеску від 21.08.2015 є протиправною і такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що з 01.08.2014 він припинив підприємницьку діяльність, а тому не повинен сплачувати податок як фізична особа-підприємець.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.05.2016 позов задоволено, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № Ф-1570/08У від 21.08.2015.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така постанова є безпідставною, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

В обгрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, шо фізична особа-підприємець ОСОБА_2, згідно бази даних АІС «Податковий блок», перебував на спрощеній системі оподаткування і за період з 01.04.2014 ДПІ у Сихівському районі м. Львова йому нараховано єдиного внеску у сумі 6339,75 грн.

Однак, згідно бази даних АІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_2 31.07.2014 здійснив державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням, проте не подав заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування, що призвело до помилкових нарахувань єдиного внеску за період з 01.08.2014 по 31.08.2015 в сумі 5494,45 грн, про що зроблені відповідні коригування та 18.02.2016 виставлено нову вимогу позивачу за № Ф-77-23, на суму 1690 грн 60 коп, станом на 31.01.2016.

За цих обставин, попередня податкова вимога вважається відкликаною, однак суд першої інстанції помилково скасував вимогу, яка і так втратила чинність.

У порядку визначеному ст. 55 КАС України клопотання представника відповідача задоволено та допущено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на належного Галицьку об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки, платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, а 31.07.2014 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, то саме з цього часу позивач не є платником такого та не мав обов'язку нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно відповідач не міг нараховувати позивачу недоїмку та штрафні санкції зі сплати єдиного внеску.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 даного Закону платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З наведених вище правових положень вбачається, що платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 30.11.2005 та 31.07.2014 здійснив державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за власним рішенням, про що внесено запис від 31.07.2014 № 24150060004011195 та підтверджується повідомленням державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби ЛМУЮ від 31.07.2014.

21.08.2015 Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області сформовано вимогу № Ф-1570/08 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6 339,75 грн.

Не погоджуючись з вимогою Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № Ф-1570/08 від 21.08.2015, 30.12.2015 позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС в Львівській області.

Рішенням Головного управління ДФС в Львівській області від 02.02.2016 №519/10/13-01-10-0705 скаргу позивача залишено без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління ДФС в Львівській області від 02.02.2016 №519/10/13-01-10-0705 ОСОБА_2 15.02.2016 подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 17.03.2016 №2756/Б/99-99-10-01-07-25 скаргу ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Скориставшись процедурою адміністративного оскарження та не погоджуючись із вимогою відповідача від 21.08.2015 №Ф-1570/08 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6 339,75 грн позивач оскаржив її в судовому порядку.

Згідно службового допису Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 09.12.2015 №146 в картці особового рахунку 71040000 ФОП ОСОБА_2 проведено відповідні коригування та скасовано помилкову суму нарахувань по єдиному внеску в сумі 5 494,45 грн.

Крім того, згідно довідки про надання інформації ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 05.01.2016 № 155/10/13-50-23-00/11 станом на 05.01.2016 сума боргу по платнику ФОП ОСОБА_2 зменшилася та становить 1690,60 грн.

З огляду на викладене, оскільки ФОП ОСОБА_2 31.07.2014 припинив підприємницьку діяльність, отже він не вважається платником податків і відповідно до вимог ст. 6 Закону № 2464 не зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Покликання відповідача в апеляційній скарзі, що податкова вимога від 21.08.2015 № Ф1570/08У є відкликаною, так як прийнято нову від 18.02.2016 за № Ф-77-23, не відповідає фактичним обставинам справи. Оскільки, представник відповідача до апеляційної скарги такої вимоги не надав, як і в суді першої чи апеляційної інстанції. Натомість, із поданої позивачем у судовому засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що така вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-77-23 винесена 16.05.2016, а не 18.02.2016, як зазначає відповідач.

Отже, на момент прийняття судового рішення судом першої інстанції оскаржувана податкова вимога була чинною.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність винесення податкової вимоги, у зв'язку із проведенням державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, а тому така, як правильно встановив суд першої інстанції, є протиправною та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 55, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року у справі № 813/1213/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 09.09.2016.