Ухвала суду № 61193686, 05.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року Справа № 876/3707/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Левицької Н.Г, Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС, третя особа - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради в особі відділу обліку та розподілу житла про визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И В :

01.10.2015 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі - відповідач) за участю третьої особи виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу обліку та розподілу житла про визнання дій неправомірними та зобов'язання до їх вчинення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з липня 1994 року вона працює в Івано-Франківській митниці ДФС та обіймає посаду головного державного інспектора сектору фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку. З 23.01.1998 року перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі в списках загальної черги. З 21.01.2014 року перебуває в контрольному списку працівників митниці під № 1. У віданні митниці є службова квартира АДРЕСА_1. Відповідач, Івано-Франківська митниця ДФС відмовила у наданні її службової квартири і надала вказану квартиру ОСОБА_3, яка перебуває у контрольному списку на отримання житла з 2006 року під № 5.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Суд виходив з того, що позивач з 25.07.1994 року працює на митниці, з 28.01.1998 року перебуває на квартирному обліку загальної черги, а з 11.08.2015 року в списках першочергової черги, як багатодітна сім'я під № 1, власного житла немає, являється сумлінним працівником із нагородами, тому має переваги при розгляді заяви щодо надання її службової квартири. Щодо іншої частини вимог, то мова йде про дискреційні повноваження відповідача, тому такі безпідставні. Відтак, слід зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача щодо надання її службової квартири АДРЕСА_1 .

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що суд першої інстанції не навів мотивів виходу за межі позову. Всупереч п. 15 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджена постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року № 37, позивач на час звернення до митниці перебувала і на даний час перебуває у декретній відпустці, а відтак службових обов'язків не виконує. Крім того, виходячи із вимог законодавства відповідач має повноваження надати службове житло виходячи із трудового внеску цього працівника з інтересів забезпечення нормальної діяльності митниці.

Стороною позивача скеровано заперечення на апеляційну скаргу, де зазначається, що позивач і надалі працює в Івано-Франківській митниці близько 22 років. На квартирному обліку з 1988 року, а з 2015 року в списках першочергової черги як багатодітна сім'я. Склад сім'ї нараховує п'ять осіб, власного житла немає, неодноразово нагороджена.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне задоволити таку частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 25 липня 1994 року працює в Івано-Франківській митниці ДФС на посаді головного державного інспектора сектору фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

З 23.01.1998 року перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі в списках загальної черги та з 11.08.2015 року перебуває в списках першочергової черги як багатодітна сім'я. На даний час сім'я позивачки складається з п'яти осіб (чоловік та троє дітей). (а.с. 188 - 190, 204 - 205).

Станом на 02.02.2015 року позивач під номером один внесена у контрольний список працівників Івано-Франківської митниці ДФС, що перебувають на квартирному обліку у виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради. (а.с. 175).

Колегія суддів звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Колегія суддів дійшла висновку про належність цього спору до повноважень цивільних судів. Приписи пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства. Поняття «житлові відносини», на думку колегії суддів, в контексті змісту наведеної норми включає і право на одержання житла у зв'язку з проходженням публічної служби, оскільки ця норма не містить винятків зі встановленого нею загального правила.

Зазначена вище правова позиція суду апеляційної інстанції в досліджуваних правовідносинах відповідає судовій практиці Верховного Суду України (постанова від 23 лютого 2015 року справа № 21-6551а15), яка з урахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних спорах.

На підставі наведеного, враховуючи характер спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що є наслідком скасування постанови суду та закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, та у відповідності до ч.2 ст.157 КАС України слід роз'яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС - задоволити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року скасувати та провадження у справі № 809/4154/15 за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС, третя особа - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради в особі відділу обліку та розподілу житла про визнання дій неправомірними - закрити.

Роз'яснити ОСОБА_2, що даний спір підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 09.09.2016 року