Постанова № 61193592, 06.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 876/5770/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного військового комісаріату на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування відмови, зобов»язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2016 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківського обласного військового комісаріату (далі - Івано-Франківський ОВК), в якому просив визнати протиправним та скасувати протокольне рішення комісії Івано-Франківського ОВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних силах України від 30.05.2016 року №11 в частині відмови у наданні йому статусу учасника бойових дій, зобов»язати відповідача повторно розглянути питання щодо надання йому статусу учасника бойових дій та прийняти рішення, яким надати позивачу такий статус.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачем повторно відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій незважаючи на встановлені судовими рішеннями обставини про перебування його в зоні антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом забезпечення проведення антитерористичної операції.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано протокольне рішення комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України №11 від 30.05.2016 року в частині відмови у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій; зобов»язано Комісію Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України повторно розглянути питання щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1; зобов»язано Комісію Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України надати ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Калуським МВ УМВС в Івано-Франківській області 08.06.1996 року) статус учасника бойових дій.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Івано-Франківський ОВК оскаржив її в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року № 809/4348/15 позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання нечинною та скасування відмови в наданні статусу учасника бойових дій від 10.06.2015 року, зобов»язання вчинення дій - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано протокольне рішення Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України №7 від 10.06.2015 року в частині відмови у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій. Зобов»язано Комісію Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України повторно розглянути питання щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с.26-32).

12.04.2016 року колегією суддів Львівського апеляційного адміністративного суду винесено ухвалу у справі № 876/792/16 про залишення без задоволення апеляційної скарги Івано-Франківського обласного військового комісаріату, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року № 809/4348/15 - без змін (а.с. 33-37).

На виконання наведених вище рішень суду комісією Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України, повторно розглянуто документи щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1

Відповідно до витягу з протоколу №11 від 30.05.2016 року засідання Комісії, ОСОБА_1 повторно відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, за що проголосувало дев»ять членів Комісії із дев»яти (а.с. 11-13).

Як вбачається із вищевказаного документу, мотивами прийняття такого рішення Комісія зазначила наступне :

«Заявник на комісію представив той самий пакет документів. Даний пакет документів не містить достатньо доказів про безпосередню участь в антитерористичній операції ОСОБА_1 у виконанні завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. З 31 серпня по 17 жовтня 2014 року він перебував у відряджені у в/ч А2730, згідно посвідчення про відрядження від 31 серпня 2014 року №451, для отримання техніки».

«Рішення суду може носити характер рекомендації та не може підміняти функції колегіального органу - комісії».

Також, підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, була відсутність у позивача витягу із наказу керівника АТО центру при СБУ про залучення до складу підрозділів, які залучаються до антитерористичної операції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішенні Івано-Франківського ОВК прийняте без врахування та оцінки нових обставин встановлених у постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 року №809/4348/15 та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року № 876/792/16.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

У відповідності до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 року, у справі №809/4348/15 встановлено, що із урахуванням пункту 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №413, вказані документи свідчать про направлення ОСОБА_1 у відрядження до району проведення АТО, його перебування в зоні АТО з метою забезпечення проведення антитерористичної операції.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 14 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 року № 200, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.05.2015 року за № 531/26976 у разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України від 30.05.2016 року №11.

Однак, задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції неправомірно зобов»язав Комісію Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України надати ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Калуським МВ УМВС в Івано-Франківській області 08.06.1996 року) статус учасника бойових дій з огляду на наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов»язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому слід зазначити, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб»єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, суд може зобов»язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити дію.

А у випадку, коли суб»єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, на думку колегії суддів, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Таким чином, позовна вимога позивача про зобов»язання комісії з питань розгляду матеріалів про визначення статусу учасника бойових дій Івано-Франківського обласного військового комісаріату надати ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Калуським МВ УМВС в Івано-Франківській області 08.06.1996 року) статус учасника бойових дій не підлягає задоволенню, оскільки з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, а позовна вимога в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зобов»язання Комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій, через що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм не належну правову оцінку через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити частково.

Крім цього, з матеріалів справи видно, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 551,20 грн. за подання адміністративного позову та за надання правової допомоги: 600 грн. - за складання адміністративного позову та 1 500 грн. - за ведення справи в суді.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 6 цієї статті встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Що стосується витрат на правову допомогу, що пов»язана з розглядом даної справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов»язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частина третя цієї статті визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Стаття 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлює, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб»єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов»язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об»ємів робіт, їх кількості та видів.

Оскільки позивачем не надано документів, що свідчать про оплату витрат, пов»язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку та доказів на підтвердження виконаних об»ємів робіт, їх кількості та видів, то судові витрати за надання правової допомоги стягненню не підлягають.

Оскільки, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду задоволено дві з трьох заявлених позовних вимог, то таким чином, на користь позивача слід присудити 367,47 грн. (551,20*2/3) сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного військового комісаріату задовольнити частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі №809/699/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати протокольне рішення комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України від 30.05.2016 року №11 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Зобов»язати Комісію Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України повторно розглянути питання щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Калуським МВ УМВС в Івано-Франківській області 08.06.1996 року) суму судових витрат у розмірі 367 (триста шістдесят сім) гривень 47 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного військового комісаріату.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.09.2016 року.