Ухвала суду № 61193389, 07.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1154/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Чернігівське головне підприємство «Облагротехсервіс» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ВАТ «Чернігівське головне підприємство «Облагротехсервіс» звернулися до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ріпкинському районі ГУ ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.12.2015 року № 0005671500 та від 26.05.2016 року № 0002091200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ВАТ «Чернігівське головне підприємство «Облагротехсервіс» подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про задоволення позову. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено камеральну перевірку податкових декларацій з плати за землю за 2012 рік (вересень-грудень), 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік (січень-серпень) ВАТ «ЧГП «Облагротехсервіс», за результатами якої складно акт від 20.10.2015 № 330/15-115/14235586.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 288.5 ст. 288 Розділу ХІІІ Податкового кодексу України, п. 9 договору оренди від 29.12.2010 № 041083600022, в результаті чого товариством занижено податкові зобов'язання з плати за землю (орендна плата) до сплати в бюджет за період з 01.09.2012 по 31.08.2015 у сумі 31189,45 грн., в тому числі: звітний 2012 рік (вересень-грудень) - 3070,72 грн., звітний 2013 рік - 9212,18 грн., звітний 2014 рік - 9212,18 грн., звітний 2015 рік (січень-серпень) - 9694,37 грн.

На підставі вказаного акту камеральної перевірки ДПІ у Ріпкинському районі сформовано та винесено позивачу спірне податкове повідомлення-рішення від 02.12.2015 року № 0005671500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 38986,81 грн.

Також, працівниками податкового органу проведено перевірку своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб згідно вищевказаного податкового повідомлення-рішення, за результатами якої складено акт від 06.05.2016 № 142/25-17-12-43/14235586, в якому зафіксовано порушення правил сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб (п. 57.3 ст. 57 та п. 287.3 ст. 287 ПК України)

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 26.05.2016 року № 0002091200, яким за затримку сплати грошового зобов'язання нараховано штраф у розмірі 656,67 грн..

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних рішень, судова колегія виходить з наступного.

Так, 29.12.2010 року між позивачем (орендар) та Ріпкинською РДА (орендодавець) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Ріпкинської селищної ради, загальною площею 8,7539 га (п. 1 та п. 2 Договору).

Орендна плата вноситься у грошовій формі у 3-х кратному розмірі земельного податку і становить 12185,43 грн. за рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначеним законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни договору оренди чи продовження його дії (п. 9 та п. 10 Договору).

На виконання вимог договору оренди та у відповідності до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України ВАТ «ЧГП «Облагротехсервіс» протягом 2012-2015 років визначене грошове зобов'язання з плати за землю (орендної плати) у розмірі 12185,43 грн. на рік, що підтверджується відповідними податковими деклараціями.

Апелянт вважає, що основною ознакою на підставі якої мають визначатися особливості та порядок оподаткування орендованої ВАТ «ЧГП «Облагротехсервіс» земельної ділянки є відсутність її грошової оцінки у договорі оренди, а тому орендодавцем здійснено розрахунок орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, на 01.01.2010, яким позивачу визначено розмір земельного податку в сумі 12185,43 грн.

Апеляційна інстанція не може пристати на таку позицію апелянта, оскільки розмір орендної плати за землю є водночас, як умовою договору оренди, так і формою податку на землю, тому справляння плати за землю належить до сфери регулювання податкового законодавства, а сплата обов'язкових платежів, за таких обставин, не може залежати від умов договору.

За ст. 206 ЗК України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) убачається, що користування землею в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податковий кодекс України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності

Відповідно до ст. 13 цього ж Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Виходячи зі змісту ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податковий кодекс України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податковий кодекс України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податковий кодекс України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податковий кодекс України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що з набранням чинності Податковий кодекс України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм, Податковий кодекс України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податковий кодекс України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.12.2014 року у справі № 21-274а14.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наведене свідчить, що збільшення відповідачем грошового зобов'язання з податку за землю з урахуванням штрафних санкцій є правомірним та обґрунтованим.

З огляду на встановлення правомірності спірного податкового повідомлення-рішення від 02.12.2015 року № 0005671500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати, а також, зважаючи на несплату визначеної суми апелянтом, що ним не заперечується, колегія суддів приходить до однозначного висновку про правомірність нарахування відповідачем штрафу у розмірі 656,67 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Чернігівське головне підприємство «Облагротехсервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09.09.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.