Ухвала суду № 61193295, 08.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/6279/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Жук М.І. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі по тексту - відповідач), в якому просила суд:

- визнати неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства;

- зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити позивачу дострокову пенсію за віком як матері інваліда з дитинства на підставі пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в цій частині та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 183-2 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є матір'ю ОСОБА_3.

Згідно з рішенням ЛКК диспансерного відділення Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні від 23 січня 2002 року він був визнаний інвалідом з дитинства. На даний час ОСОБА_3, який є інвалідом з дитинства, встановлено ІІІ групу інвалідності.

12 березня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком достроково як матері інваліда з дитинства на підставі ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 17 червня 2016 року № 7239/05 Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України повідомило позивача про відмову у призначенні пільгової пенсії у зв'язку із тим, що дитину було визнано дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Позов обґрунтований тим, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено необхідності при зверненні за призначенням пільгової пенсії як матері інваліда з дитинства подання висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку як матері інваліда з дитинства відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідний висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, який у позивача відсутній.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058-IV) пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого зазначеним Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Згідно з пунктом 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1, у разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Таким чином, мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Наведена правова позиція Верховного Суду України викладена у постановах від 27 травня 2014 року № 21-133а14 та від 02.12.2014 № 21-534а14 та згідно зі ст. 244-2 КАС України має враховуватися судом при застосуванні таких норм права.

З матеріалів справи вбачається, що син позивача ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) визнаний дитиною-інвалідом 23.01.2002, тобто у одинадцятирічному віці. В матеріалах справи міститься лист-відповідь дитячої поліклініки № 1 Чернігівської міської ради від 09.06.2016 на запит Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якій зазначено що в архіві Лікарсько-консультативної комісії ДП № 1 ЧМР документи на визнання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 інвалідом не оформлялись.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що ця дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 167, 183-2, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов І.Л. Желтобрюх

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Желтобрюх І.Л.