Ухвала суду № 61193271, 06.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23053/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кучми А.Ю., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Найди Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національного банку України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк Професійного Фінансування» про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2016 року,

У с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Національного банку України, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Банк Професійного Фінансування» (далі - Банк), в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати протиправною бездіяльність Національного банку України щодо не зупинення операцій банку із залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб у національній та іноземній валютах та не зупинення операцій з відкриття поточних рахунків та залучення на поточні рахунки клієнтів (у томі числі карткових) - фізичних осіб коштів у національній та іноземній валютах після виявлення порушень законодавства з фінансового моніторингу за результатами виїзної позапланової перевірки (довідка про позапланову виїзну перевірку від 12 грудня 2014 року), стягнути з відповідача на його користь 13 287, 73 грн на відшкодування матеріальної шкоди, а також 5000,00 грн моральної шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з боку відповідача відсутні ознаки протиправної бездіяльності по відношенню до позивача при виконанні власних повноважень.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що 19 січня 2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Банк професійного фінансування» укладений договір - анкета комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №90.00.007394.

За вказаним договором, в день його укладення позивачем внесено на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 в Банку суму 2 000,00 доларів США.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.01.2015 № 35/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування» до категорії неплатоспроможних», яка прийнята у зв'язку зі встановленням за результатами позапланової виїзної перевірки факту здійснення Банком ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, неодноразового застосування Національним банком України до Банку заходів впливу/санкцій за порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу, з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів Банку, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19.01.2015 № 11, згідно з яким з 20 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку строком на три місяці з 20 січня 2015 року по 19 квітня 2015 року.

27 квітня 2015 року, відповідно до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивачеві було повернуто зазначений вклад в національній валюті у сумі 31 615,47 грн, як гарантовану державою суму, за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на 20 січня 2015 року.

Вважаючи, що належна до повернення йому сума повинна становити 44 903,20 грн (еквівалент суми 2000,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на 27 квітня 2015 року (дата повернення коштів)), і що дане майно втрачене ним унаслідок бездіяльності Національного банку України щодо вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів вкладників банку, а саме зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій (залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб, відкриття поточних рахунків та залучення на них коштів у національній та іноземній валютах), до введення в банку тимчасової адміністрації, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначеній нормі кореспондують приписи частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 53 цього Закону не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та цим Законом.

Відповідно до статей 7, 55 цього Закону та статей 66, 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України здійснює банківський нагляд за діяльністю банків, головною метою якого є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Згідно статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких, зокрема, належать: обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій; віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Отже, застосування заходів впливу до банків, у діяльності яких виявлено вищевказані порушення правил діяльності, є правом Національного банку України; обираючи вид заходу впливу Національний банк України повинен враховувати співрозмірність такого заходу вчиненому порушенню та рівню загрози інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Із системного аналізу застосовуваних Національним банком України санкцій (заходів впливу) та їх наслідків для діяльності банку слідує, що віднесення банку до категорії неплатоспроможних є одним із найсуворіших заходів впливу, порівняно із усіма іншими, адже цей захід пов'язаний із виведенням банку з ринку, що, відповідно до статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», має наслідком призупинення всіх повноважень органів управління банку та органів контролю, призупинення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусового стягнення майна банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку, зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі та інші обмеження.

Зважаючи на результати перевірки діяльності банку, про яку йдеться в постанові Правління Національного банку України від 19.01.2015 № 35/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк професійного фінансування до категорії неплатоспроможних», і на яку посилається позивач, колегія суддів не вбачає неадекватності вжитого Національним банком України до Банку заходу впливу, а також будь-яких обставин, які свідчили б про необхідність обрання з-поміж можливих заходів впливу саме обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій.

Також, судом установлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15.04.2015 № 258 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.04.2015 № 78 відкликано банківську ліцензію Банку та розпочато процедуру його ліквідації.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це його пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення, не вчинення відповідних дій, тощо).

Зважаючи на викладене, колегією суддів не встановлено в поведінці Національного банку України протиправної бездіяльності відносно позивача щодо вжиття до Банку заходів впливу, на невжитті яких він наголошує.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що доводи позивача про те, що відповідачем не вчинено жодної дії щодо захисту інтересів вкладників, зокрема позивача, є необґрунтованими та не підтверджуються документально.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 8 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» слідує, що процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Частиною третьою статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.

Відповідно до пункту 13.4 глави 13 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346, Національний банк України не застосовує до банків, які віднесено до категорії неплатоспроможних, заходів впливу (в тому числі обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій) за порушення банківського законодавства України.

Посилання позивача на те, що внаслідок невжиття Національним банком України певних заходів впливу до Банку ним втрачено майно (кошти) у вигляді різниці між поверненою йому сумою 2000,00 доларів США за курсом, установленим Національного банку України станом на 20 січня 2015 року, і еквівалентною сумою іноземної валюти за курсом станом на дату повернення коштів, на яку він вправі був би розраховувати відповідно до умов договору банківського вкладу, не приймаються колегією суддів. Позаяк, частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, саме станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, а не на день відшкодування гарантованої суми коштів.

Як установлено під час судового розгляду справи, позивачем було отримано кошти за вкладом відповідно до умов, установлених приведеною нормою.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправною спірної бездіяльності Національного банку України.

З огляду на відсутність в межах спірних правовідносин протиправної бездіяльності Національного банку України й не встановлення вини останнього в стверджуваних позивачем збитках, вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладене та не дають підстав для висновків про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до неправильного вирішення справи.

Тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя А.Ю. Кучма суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 09 вересня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Кучма А.Ю.