Ухвала суду № 61190231, 05.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/2909/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 644/12723/14-ц Саркісян О.А.

Категорія: договірні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді : Швецової Л.А.,

Суддів: Малінської С.М., Карімової Л.В.,

За участі секретаря: Муц Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 березня 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору, договору застави, договору поруки недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 рокуПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, який в подальшому уточнив та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором №11333397000, укладеним 17.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 в розмірі 1831 доларів США 56 центів станом на 02.12.2014 року.

Відповідачі подали зустрічний позов, в якому просили визнати недійсними кредитний договір №11333397000, укладений 17.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, договір застави транспортного засобу та договір поруки №197213 від 17.04.2008 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 березня 2016 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором №11333397000, укладеним 17.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 станом на 02.12.2014 року в розмірі 1748 долари 84 цента США.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір по 137 грн. 89к. з кожного.

В задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення пені за несвоєчасне погашення за кредитним договором№11333397000, укладеним 17.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 в сумі 82,72 долара США відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2Д.а, ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору, договору застави, договору поруки недійсними - відмовлено.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 березня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовити в повному обсязі та зустрічний позов задовольнити.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянти зазначили, що на момент видачі кредиту в іноземній валюті банк не мав індивідуальної ліцензії, яка видається НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів. Крім того, фактично кредит ОСОБА_2 отримувався в гривнях для покупки автомобіля ЗАЗ і необхідності в отриманні кредитних коштів в іноземній валюті у ОСОБА_2 не було.

Так як договір застави автомобіля був укладений без згоди поручителя ОСОБА_3, то він є недійсним, як і договір поруки між банком і ОСОБА_3 з цих же підстав, а також з тих підстав, що банк уклав додаткові угоди з ОСОБА_2 без його згоди.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «УкрСиббанк» в повному обсязі дотримав та виконав всі умови кредитування, що витікають з норм цивільного законодавства, Закону України «Про захист прав споживачів», «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України.

З таким рішенням суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.08.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту та договір застави транспортного засобу . №11333397000.

Відповідно до умов кредитного договору АКІБ «УкрСиббанк» надав відповідачу кредит у сумі 9180 доларів США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок відповідача, який в свою чергу зобов'язався щомісячно повертати наданий кредит відповідно до графіку платежів, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше 17.04.2015 року.

За користування кредитними коштами відповідач зобов'язався сплатити проценти у розмірі 13,50 % річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк к подвійному розмірі.

Згідно п. 4.1договору, за порушення термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів за кредит відповідач сплачує позивачу додаткову пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого ( еквіваленту) розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору цільове призначення кредиту - на придбання автомобіля ЗАЗ TF 699P.

В забезпечення виконання кредитного договору позичальник ОСОБА_2 передав у заставу банку належний йому автомобіль ЗАЗ TF 699P.

Крім того, в забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по кредитному договору 17.04.2008 року був укладений договір поруки № 197213 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, який поручився перед банком за виконання ОСОБА_2 всіх зобов'язань за кредитним договором про надання споживчого кредиту та договором застави транспортного засобу №11333397000.

Згідно п.1.4 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з боржником.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. ст. 553,554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до довідки - розрахунку відповідач ОСОБА_2 з моменту отримання кредиту 17.04.2008 року до 19.06.2014 року ( на протязі шести років) виконував умови кредитного договору.

Однак з 19.06.2014 року перестав виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором і відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитним договором станом на 02.12.2014 року склала:

-1591,96 долар США- за тілом кредиту;

-156.88 долара США - за процентами за користування кредитними коштами;

-1245,46 грн. - пені;

АКІБ «УкрСиббанк» змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк».

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття ст.611 ЦК України передбачає правові наслідки у разі порушення зобов'язань, встановлені договором або законом, а ст.625 ЦК України - відповідальність за порушення грошового зобов'язання, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, як це передбачено нормами статті 525 ЦК України

Порушенням зобов'язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що тягне за собою правові наслідки передбачені ст. 611 ЦК України. За змістом цієї правової норми у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, ст. 1050 ЦК України встановлені правові наслідки порушення договору позичальником. Згідно з частиною 2 вказаної статті, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася (тобто, залишку боргу в цілому), та сплати процентів.

Посилання апелянтів на той факт, що ПАТ «УкрСиббанк» в порушення вимог діючого законодавства необґрунтовано було видано кредитні кошти в іноземній валюті, у зв'язку з чим спірні кредитний договір є не чинними, безпідставні.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ . Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5. 3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Можливість укладання договору та отримання коштів в доларах США підтверджується правовою позицією Верховного Суду України від 24.09.2014 року № 6 -145цс14.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надали.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: