Ухвала суду № 61189489, 08.09.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/4954/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2514/16Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н. І. Доповідач ап. інст. Омельченко Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Омельченко Л.М.

Суддів: Буленка О.О., Дорош А.І.

При секретарі Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 21 липня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі представника за довіреністю Тафіїва Василя Федоровича до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Омельченко Л.М.,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 21 липня 2015 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі представника за довіреністю Тафіїва Василя Федоровича до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду.

Роз'яснено позивачу - Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк», що, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України, він після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України в м. Полтаві Полтавської області повернути Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 3 654 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № 84807816 від 20.10.2014 року.

Не погодившись з указаною вище ухвалою, представник позивача подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Посилається на порушення судом норм процесуального права і невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Положеннями ст. 311 п.п. 3, 4 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За правилами ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивачем в установлений строк не було усунуто недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 30 червня 2015 року, а саме: позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави за правилами виключної підсудності, тобто за місцем розташування іпотеки: АДРЕСА_1. При цьому, ним при зверненні до суду з метою дотримання правил підсудності не було надано жодних документів щодо місця розташування нерухомого майна, а також правовстановчих документів як на домоволодіння, так і на земельну ділянку.

Крім того, надані суду документи не були завірені належним чином, а всі вимоги суду щодо визнання явки сторін у судове засідання обов'язковою залишилися, як з боку позивача, так і відповідача проігнорованими, що також позбавило суд можливості пересвідчитися в дійсності наданих суду копій документів.

Також, звертаючись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем не було надано суду підтверджуючих документів щодо отримання відповідачем вимоги про звільнення житлового приміщення, а в позовній заяві відсутні вимоги щодо стягнення заборгованості, визначення початкової вартості іпотечного майна, вказаної у позові, за якою воно повинно передаватися на реалізацію, а також спосіб, у який підлягає майно передачі на реалізацію, котрі обов'язково повинні бути зазначені у рішенні суду.

Проте, таких висновків районний суд дійшов з порушенням вимог процесуального закону, не взявши до уваги, що, відповідно до ст.ст. 11, 118, 119 ЦПК України, пред'являючи позов, позивач на власний розсуд визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими їх обґрунтовує, та зазначає докази на підтвердження кожної обставини або наявність підстав для звільнення від доказування.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Таким чином, відсутність у додатках до позовної заяви підтверджуючих документів щодо отримання відповідачем вимоги про звільнення житлового приміщення не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху та подальшого залишення її без розгляду.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, зокрема з п.1.1 договору іпотеки (а.с. 28), іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно : житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

До того ж, зазначаючи в ухвалі про неможливість перевірити правильність сплати судового збору, місцевим судом не звернуто увагу на той факт, що позивачем при подачі позовних вимог було сплачено судовий збір у максимальному розмірі, визначеному чинним на час подачі позову законодавством - 3654 грн.00 коп.

Враховуючи вище викладене, а також те, що згідно ухвали судді місцевого суду від 10.12.2014 року було відкрито провадження у даній справі, тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до того ж суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.2 п. 4, 311 п.п.3, 4, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 21 липня 2015 року скасувати, а справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі представника за довіреністю Тафіїва Василя Федоровича до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)

Судді: (підписи)

Копія вірно: