Ухвала суду № 61187773, 06.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4362/16 Справа № 202/7413/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бєльченко Л. А. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.,

суддів - Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі - Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Індустріального районного суду м.ї Дніпропетровська від 30 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про примусове виконання обов'язку,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що Інститут розвитку ПАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» звернувся до генерального директора - голови правління ПАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод», за дозволом на подання заявки на винахід і патентування нових технічних рішень у сталеплавильному і колесопрокатному виробництві з метою захисту інтелектуальної та промислової власності.

Авторами винаходу є ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що підтверджується відповідним описом до патенту на винахід. Дозвіл на подання заявки автори отримали від відповідача 17 лютого 2004 року.

У вересні 2004 року між ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності авторів, та відповідачем згідно зі ст. ст. 1107, 1112 Цивільного кодексу України, та ст. 35 Закону України «Про охорону прав на винахід і корисні моделі» було укладено договір №530041971 про наступництво права на отримання патенту, згідно з яким відповідач 15 березня 2005 року отримав патент № 72678.

Згідно з умовами п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.2 договору № 530041971 відповідач зобов'язався здійснювати розрахунок розміру та виплати авторської винагороди. Пунктом 7.10 Інструкції І НТЗ-С-62-2004 «Про порядок складання, подання та розгляду заяв на раціоналізаторські пропозиції, використання раціоналізаторських пропозицій, винаходів та виплати авторської винагороди» передбачено, що розмір авторської винагороди не може бути меншим 10% доходу, щорічно отриманого підприємством від використаного винаходу, та згідно вимог п. 7.16 - виплата авторської винагороди повинна здійснюватися не пізніше, ніж через три місяці, після закінчення кожного року експлуатації винаходу.

Посилаючись на те, що ПАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» розрахунок було здійснено за періоди з 01 липня 2006 року по 01 липня 2007 року та з 01 липня 2007 року по 01 серпня 2008 року, а тому авторська винагорода була виплачена не у повному обсязі, чим порушено умови п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.2 договору № 530041971, позивачі просили суд поновити строк позовної давності за їхньою позовною заявою; зобов'язати відповідача виконати умови підпунктів 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.2 договору № 530041971, укладеного між співавторами винаходу та відповідачем.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2015 року, позов задоволено (а.с. 119, 161 Т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 16 грудня 2015 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 204 Т.1).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 267 Т.1)

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов у повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи (а.с. 3 Т.2).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначене рішення ухвалено з додержанням вказаних вимог закону.

Так, судом встановлено, що 17 лютого 2004 року колектив авторів, членами якого були зокрема позивачі, в особі Інституту розвитку ТУ ПТЦ, отримали від ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», отримали дозвіл на подання заявки на патентування нових технічних рішень з метою захисту інтелектуальної та промислової власності - 7-ми та 8-ми заготовочних циліндричних злитків типу КП-7 та КП-8, а також ряду конструкцій і способів виробництв плавильного і змінного обладнання (кокілів, стержнів, ізложниць, піддонів, центрової ізложниці і кришок для накривання і транспортування високих ізложниць під розливку). авторами винаходу є ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що підтверджується відповідним описом до патенту на винахід (а.с. 9 Т.1).

У вересні 2004 року між ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності авторів, та ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (правонаступник) було укладено договір № 530041971 про наступництво права на отримання патенту (а.с.10 Т.1 ), а 15 березня 2005 року згідно з указаним договором № 530041971 правонаступник отримав патент на винахід № 72678 (а.с. 13-19 Т.1).

Положеннями ст. 3 договору № 530041971 про наступництво права на отримання патенту передбачені платежі, які здійснюються за цим договором. Зокрема, відповідно до п. 3.1 договору № 530041971 правонаступник зобов'язаний протягом усього строку дії договору, незалежно від виплат за інші винаходи або інші види промислової власності, використовувані у тій самій продукції, виплачувати співавторам авторську винагороду.

Згідно з п.п. 3.1.1 договору № 530041971 процент авторської винагороди, встановлюється постійно діючою комісією сумісно з автором після визначення економічної цінності винаходу і щорічно оформлюється додатком до договору між правонаступником та автором.

Відповідно до п.п. 3.1.2 договору № 530041971 процент винагороди від виручки, отриманої від продажу ліцензії, визначається постійно діючою комісією сумісно з автором після надходження виручки і оформляється додатком до договору між правонаступником та автором.

За положеннями п. 3.2 договору № 530041971 правонаступник здійснює виплату винагороди співавторам в наступному порядку: 1) винагорода, визначена економічною цінністю - щорічно на початку року (не пізніше чотирьох місяців) наступного за звітним, згідно з фактичними звітними даними вказаного року; 2) винагорода, визначена по виручці від продажу ліцензії - не пізніше трьох місяців після надходження виручки.

Наказом генерального директора - голови правління товариства № 839 від 01 липня 2004 року була введена в дію Інструкція І НТЗ-С-62-2004 «Про порядок складання, подання та розгляду заяв на раціоналізаторські пропозиції, використання раціоналізаторських пропозицій, винаходів та виплати авторської винагороди» (а.с. 20 Т.1).

Пунктом 7.10 Інструкції І НТЗ-С-62-2004 передбачено, що розмір авторської винагороди не може бути меншим 10% доходу, щорічно отриманого підприємством від використаного винаходу, та згідно вимог пункту 7.16 - виплата авторської винагороди повинна здійснюватися не пізніше, ніж через три місяці, після закінчення кожного року експлуатації винаходу.

Також встановлено, що у червні 2010 року та липні 2011 року колектив авторів винаходу «Зливок» зверталися до керівництва ПАТ «Інтерпайп НТЗ» із вимогою щодо виконання умов договору №530041971 про уступку автором прав на патент правонаступнику, оскільки у встановлений строк, в порядку та на умовах, визначених у договорі, автори належним чином виконали свої договірні зобов'язання, а ПАТ «Інтерпайп НТЗ» порушило взяті на себе зобов'язання та не виплатило у повному обсязі авторську винагороду, а також порушило строки виплати такої винагороди (а.с. 30-34 Т.1).

З матеріалів справи також вбачається, що Дніпропетровською обласною організацією профспілки працівників металургійної та гірничодобувної промисловості України у травні 2012 року були перевірені скарги співавтора ОСОБА_3 та перевіркою встановлено, що правонаступник за договором № 530041971 про уступку автором прав на патент правонаступнику - ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», перестало своєчасно сплачувати відповідні збори і дія патенту №72678 «Зливок» була зупинена з 22 вересня 2008 року. Своїми діями ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» в односторонньому порядку порушило умови договору № 530041971 про уступку автором прав на патент правонаступнику і права автора. Умови договору в частині проведення розрахунків і встановлення величини авторської винагороди передбачені розділом 3 договору «платежі» ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» не виконувалися. Відповідачу було рекомендовано розглянути вказане питання, виправити порушення в частині проведення розрахунків і виплатити авторську винагороду у відповідності до договору № 530041971 про уступку автором прав на патент правонаступнику (а.с. 10 Т.1)

Відповідно до статті 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Згідно п. 5 ст. 8 Закону України «Про охорону прав на вихонади та корисні моделі» винахіднику належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється законом.

Відповідно до положень статті 9 цього Закону роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплату йому ( його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу ( корисної моделі) і ( або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем.

Згідно із вимогами статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із положеннями статті 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» дія патенту припиняється у разі несплати в установлений строк річного збору за підтримання його чинності.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України та ст.ст. 16, 432 ЦК України, кожна особа має право звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а також за захистом свого права інтелектуальної власності.

Звертаючись до суду із вказаними позовними вимогами позивачі просили зобов'язати відповідача виконати умови підпунктів 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.2 договору № 530041971, укладеного між співавторами винаходу та відповідачем, але ці вимоги не відповідають вимогам закону з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що сторонами у п. 3.1, п.п. 3.1.1, 3.1.2 та п. 3.2 договору № 530041971 про уступку автором прав на патент автор та правонаступник погодили умови договору щодо проведення розрахунків і встановлення величини авторської винагороди.

Зокрема, такі умови включали обов'язок правонаступника протягом строку дії договору виплачувати співавторам авторську винагороду (п. 3.1) та визначену сторонами процедуру встановлення проценту авторської винагороди та проценту від виручки, які мали визначатись постійно діючою комісією сумісно з автором після визначення екномічної цінності винаходу (п.п. 3.1.1) та після надходження виручки (п.3.1.2) і щорічно оформлюватися додатком до договору між правонаступником та автором.

Оскільки сторонами договору була погоджена процедура, згідно з якою визначається відсоток авторської винагороди та порядок виплати визначеної відповідно до умов договору суми такої винагороди, разом з цим відповідач порушив умови договору та в не повному обсязі виконав свої зобов'зання за цим договором, а саме в частині не сплати платежів за використання винаходу, що в свою чергу призвело до припинення дії патенту.

На цих обставинах наполягали також і позивачі, вказуючи на неповний розрахунок з ними за використання їхнього патенту, тобто в даному випадку між сторонами виник спір щодо нарахування грошових коштів, проте позивачі стявлячи питання про зобов'язання виконати умови вказаного вище договору не зазначили конкретних сум недоплаченої авторської винагороди, та свої позовні вимоги в цій частині не уточнювали та не заявляли.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду іменем України, яке має відповідати положенням Конституції України, вимогам матеріального та процесуального законодавства , оскільки рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права

Пунктом 3 та 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Резолютивна частина судового рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України. У ній, зокрема, має бути зазначено: конкретні дії, які віддповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Натомість, як вбачається з позовної заяви ця заява не містить зазначення конкретних дій, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права, а суд за своєю ініціативою в цьому випадку не може визначати самостійно спосіб захисту порушеного права та вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги (в заявленій редакції) задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про те, що судом порушено їх право на судовий захист та обгрунтованість позовних вимог, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки позивачі обрали неналежний спосіб захисту, зокрема на це вказував і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справи в ухвалі від 11 листопада 2015 року (а.с. 201 Т.1) постановленій по цій справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спортовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, судом першої інстанції були виконані всі вимоги процесуального закону, всебічно перевірено обставини, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними. Отже апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: