Ухвала суду № 61187749, 06.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4750/16 Справа № 0417/16763/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В.П. Доповідач - Прозорова М.Л.

Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року

06 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Максюти Ж.І., Макарова М.О.,

при секретарі: Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Петренко Катерина Володимирівна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності, перевід прав покупця, скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.2016 рокута ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (а.с.89-91, т.2).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.2016 рокувідмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, КП "ДМБТІ" Дніпропетровської обласної ради, реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності, перевід прав покупця, скасування державної реєстрації (а.с.80-84, т.2).

Як на підстави апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.89-91, т.2).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 17.07.1999 року по 11.09.2007 року ОСОБА_8 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 За час шлюбу - 05.02.2002 року вони придбали квартиру АДРЕСА_1, де покупцем був зазначений ОСОБА_3

23.04.2009 року ОСОБА_9, діючим від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який зареєстровано приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петренко К.В. за № 646 та зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.05.2009 року (а.с.11-15, т.1).

Станом на 23.04.2009 року, тобто на момент укладення та посвідчення договору купівлі-продажу спірної квартири шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний, а саме 11.09.2007 року.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2010 року квартира АДРЕСА_1 визнана спільною сумісною власністю подружжя і за позивачем визнано право власності на ? частину квартири (а.с.5, т.1), яке ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.06.2011 року залишено без змін (а.с.8, т.1).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.11.2011 року, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2010 року в частині розподілу спільного майна подружжя - квартири АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_2 права власності на ? частину квартири - скасовано та в задоволенні цих позовних вимог відмовлено у зв'язку з тим, що вказана квартира була продана 23.04.2009 року (а.с.9-10, т.1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності, перевід прав покупця, скасування державної реєстрації, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що нотаріусу не потрібно було вимагати нотаріально посвідчену письмову згоду позивача на відчуження квартири, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний.

Судом встановлено, що на час розгляду справи у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірна квартира не перебуває, у зв'язку із чим відсутні підстави для визнання права власності за позивачем майна набутого відповідачем, у спосіб визначений Законом.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи ОСОБА_2в апеляційній скарзі є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час розгляду справи.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справ.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: