Рішення № 6118396, 12.03.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"12" березня 2009 р. справа № 5020-9/009 За позовом Малого приватного підприємства „Діксі” (99038, м. Севастополь, вул. Колобова, 2)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 3660,30 грн.,

Суддя Рибіна С.А.

Представники сторін:

Позивача - Самоходов Ігор Ігоревич, довіреність б/н від 29.01.2009;

Відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Мале приватне підприємство „Діксі” звернулось до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3660,30 грн., з яких 3612,50 грн. - сума основного боргу, 47,80 грн. - 3% річних

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобовязань за договором №16 від 29.07.2008 щодо своєчасної та у повному обсязі оплати послуг.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги (а.с.50, 64), на підставі останнього просить стягнути з відповідача 3220,30 грн., з яких сума основного боргу 3172,50 грн, 3% річних від простроченої суми боргу 47,80 грн.

Відповідач явку уповноважених представників у судові засідання 17.02.2009, 12.03.2009 не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Факт отримання відповідачем судових документів підтверджується, зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення №9482420 з ухвалою суду про порушення провадження у справі (а.с.47).

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних у відповідача судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2008 між Малим приватним підприємством „Діксі” (Покупець) (МПП „Діксі”) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) (ФОП ОСОБА_1) був укладений договір №16 (далі - Договір) (а.с.8-10).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Покупець зобовязується сплатити та прийняти, а Продавець в порядку та на умовах діючого Договору передати у власність Покупця паливно-мастильні матеріали (бензин, дизельне паливо) (далі - Паливо), у кількості та вартістю, згідно рахунків, на загальну суму відповідно накладних.

Відповідно до пункту 4 Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та діє до 31.03.2008.

У звязку з тим що, строк дії договору закінчується раніш, ніж строк його укладення, суд не приймає його як належний доказ існування між сторонами договірних правовідносин та виключає його з числа доказів по справі.

Згідно видаткової накладної №524 від 08.08.2008 (а.с.12) та на підставі довіреності №073860 від 08.08.2008 (а.с.13) МПП „Діксі” передало, а ФОП ОСОБА_1 прийняв Паливо на загальну суму 7302,50 грн. та зобовязався відповідно до гарантійного листа (б/н та без дати) сплатити придбаний Товар протягом 10 календарних днів. (а.с.10).

Відповідач здійснив оплату за отриманий товар лише частково в розмірі 3690,00 грн.

22.10.2008 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату останнім залишку вартості отриманого товару (а.с.15).

Відповідач на претензію не відповів, наявну суму заборгованості не погасив.

Сторонами була проведена звірка розрахунків станом на 15.01.2009 та підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 08.08.2008 по 15.01.2009 (а.с.16), згідно якого заборгованість відповідача складає 3612,50 грн. та визнається за ним повністю.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості та нарахування штрафних санкцій.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

На підставі вищевикладеного, дослідивши надані докази, суд встановив, що між сторонами був укладений правочин у письмовій формі, за яким позивач передав у власність відповідача товар з оплатою з відстрочкою платежу.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (далі Кодексу) якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу тільки 22.10.2008, тому дата виникнення заборгованості становить 30.10.2008.

В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 3220,30 грн., з яких сума основного боргу 3172,50 грн., 3% річних від простроченої суми боргу 47,80 грн.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості за отриманий товар ФОП ОСОБА_1 згідно видаткової накладної №524 на день прийняття рішення суду не надані.

Враховуючи викладене та у звязку з тим, що відповідачем не виконано зобовязання, заявлена сума основної заборгованості у розмірі 3172,50 грн. підлягає стягненню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання суму 3 % річних у розмірі 47,80 грн.

Згідно статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення виконання грошового зобовязання як встановлено в Договорі.

Оскільки, суд не приймає Договір як належний доказ і встановив, що строк виконання зобовязання закінчується 29.10.2008, суд вважає, що 3% річних підлягають стягненню за період з 30.10.2008 по 26.01.2009 (дата визначена позивачем у позові) в розмірі 26,35 грн., виходячи з рахунку: 3612,50 * 3% : 366 * 89 =26,35 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3198,85 грн., з яких: 3172,50 грн. - сума основного боргу 26,35 грн. 3% річних.

У відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у АКІБ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005) на користь Малого приватного підприємства „Діксі” (99038, м. Севастополь, вул. Колобова, 2, код ЄДРПОУ 23011302, п/р 26004035668100 у АКИБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) 3418,85 грн., з яких: 3172,50 грн. грн. - основний борг, 26,35 грн. 3% річних, 102,00 грн. - витрати по сплаті державного мита та 118,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 17.03.2009.

РОЗСИЛКА:

1.МПП „Діксі” (99038, м. Севастополь, вул. Колобова, 2)

2.ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

3.ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_2)

4.Справа

5.Наряд