Постанова № 6118039, 27.03.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

№ 2-а-373/09

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2009 року. Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючої-судді ОСОБА_1

При секретарі Кононенко Л.І.

За участю позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

11.03.2009 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення певних дій. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, вона має статус „Дитина війни” та згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка має їй нараховуватися та виплачуватися відповідачем. Однак, з 01.01.2006 р. по 31.10.2008 р. відповідач вказану допомогу в належному розмірі не виплачував. Починаючи з 01.01.2006 р. по 31.10.2008 р. відповідач доплачував їй до пенсії тільки 10% мінімальної пенсії за віком і УПФУ їй не доплачено 3692 грн. 70 коп. Вважає, що строк звернення до суду за захистом порушеного права згідно ст. 257 ЦК України становить три роки, а оскільки вона про порушене право дізналася у вересні 2008 року, то строк позовної давності нею не пропущений. Позивачка вважає бездіяльність УПФУ протиправною і просить:

- визнати її право на державну соціальну допомогу, встановлену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”;

- визнати дії відповідача по суті правовідносин протиправними;

- зобов’язати відповідача нарахувати на її користь і виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як „Дитині війни” за період з 01.01.2006 р. по 31.10.2008 р. в розмірі 3692 грн. 70 коп.

12.03.2009 р. позивачка надала письмову заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність УПФУ в м.Торезі щодо нездійснення їй нарахування і виплати підвищення до пенсії як «дитині війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 відповідно до вимог ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язати УПФУ в м.Торезі здійснити нарахування та виплату їй підвищення до пенсії як «дитині війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року відповідно до вимог ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум.

Позивачка в судовому засіданні підтримала змінені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. На запитання головуючого не змогла назвати поважні причини, з яких вона не могла звернутися до суду за захистом порушеного права протягом 2008 року.

Відповідач УПФУ в м. Торезі Донецької області, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмову заяву згідно якої не визнає заявлені позивачем позовні вимоги, наполягає на застосуванні наслідків пропущення строку позовної давності. За ухвалою суду справу розглянуто за відсутності представника відповідача.

Вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ в м. Торезі як отримувач пенсії за віком, має статус „Дитини війни” (а.с. 3). Протягом 2006 року передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” підвищення пенсії на 30 % їй УПФУ в м. Торезі не здійснювалося та підвищена пенсія не виплачувалася . В 2007 році позивачка одержувала підвищення до пенсії «дітям війни» - інвалідам в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, а саме:

- у січні-березні 2007 року – по 19 грн. щомісяця;

- у квітні-вересні 2007 р. – по 20 грн. 30 коп. щомісяця;

- у жовтні-грудні 2007 р. – по 20 грн. 55 коп. щомісяця.

В 2008 році позивачці УПФУ виплачувалося підвищення пенсії в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме:

- у січні-березні 2008 року - по 47 гривень щомісяця;

- у квітні-червні2008 року - по 48 гривень 10 копійок щомісяця;

- у липні-вересні 2008 року - по 48 гривень 20 копійок щомісяця;

- у жовтні-грудні 2008 року – по 49 гривень 80 копійок щомісяця.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Розділу ІV – Прикінцеві положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року, цей закон набирає чинності з 01 січня 2006 року.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону (в редакції чиній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону (в редакції чиній з 01.01.2008 року до 21.05.2008 року включно), дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно ч. 4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни — на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п. 17 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” (в редакції чинній з 01.01.2006 року року по 21.03.2006 року року), з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” (в редакції чинній з 01.01.2006 року року по 21.03.2006 року року), установено, що пілдьги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Згідно ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” (в редакції чинній з 22.03.2006 року року), встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, — у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Згідно п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року.

Згідно п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, положення пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими були внесені зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно п. 5 резолютивної частини зазначеного Рішення, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться … непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень.

Згідно ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 гривні, з 1 липня - 48,20 та з 1 жовтня - 49,80 гривні.

Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачці пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2006 року по 21.03.2006 року включно, суд виходить з того, що дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в зазначений період була зупинена чинною на той час редакцією п. 17 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік”, і відповідно бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці підвищеної пенсії в зазначений період є правомірною, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачці пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 22.03.2006 року по 31.12.2006 року включно, суд виходить з того, що чинною на той час редакцією ст. 110 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” введення в дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фактично відстрочено на невизначений термін в межах 2006 року. Протягом 2006 року нормативно правові акти, які б запровадили пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не приймалися. За наведених обставин, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці підвищеної пенсії в зазначений період є правомірною, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачці пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року включно, суд виходить з того, що дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в зазначений період була зупинена чинною на той час редакцією п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Ст. 111 вказаного Закону передбачено підвищення до пенсії «дітям війни» - інвалдіам в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, і відповідно дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачці підвищення до пенсії в зазначений період, як «дитині війни» - інваліду в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, є правомірною, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачці пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, суд виходить з того нарахування та виплата позивачці підвищення до пенсії здійснювалися відповідачем відповідно до чинної в зазначений період редакції ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, і відповідно дії позивача в зазначений період є правомірними і у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо підвищення позивачці пенсії як “Дитині війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, суд виходить з того, що в зазначений період було чинним закріплене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” право позивачки як “Дитини війни” на підвищення її пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка (мінімальна пенсія за віком) визначається у розмірі прожиткового мінімуму для для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно відповідачем здійснювалося нарахування та виплата підвищення пенсії позивачки, як «дитині війни» - інваліду в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, а з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно здійснювалося у розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України.

Суд не приймає аргумент відповідача щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, та положення ч.1ст.58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи: реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судами не повинні прийматися до уваги.

За наведених обставин, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачці підвищення пенсії у період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно в неналежному розмірі є протиправними і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Бездіяльність відповідача щодо нездійснення належних виплат позивачці у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно також є протиправною, разом з тим:

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим кодексом.

Позивачкою позов подано до суду 11.03.2009 року (а.с. 2), тобто позов до суду подано в строк що перевищує один рік після оскаржуваного періоду. Обґрунтування поважності пропущення строку позовної давності позивачем зводиться до її необізнаності щодо своїх прав та невірного визначення строку позовної давності. Суд виходить з того, що усі нормативно-правові акти, що стосуються виплат позивачу як “Дитині війни”, в тому числі і рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, офіційно оприлюднені і необізнаність позивачки в них не є поважною причиною пропущення строку позовної давності. Позивачка не посилається на інші поважні причини, які б перешкоджали їй звернутися до суду за захистом порушеного права протягом 2008 року, дослідженими в судовому засіданні доказами такі поважні причини також не встановлені. За наведених обставин, позовну заяву про захист порушеного права в цій частині позивачкою до адміністративного суду подано з порушенням встановленого строку позовної давності, суд не вбачає поважних причин пропущення строку позовної давності, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строку позовної давності, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

З Державного Бюджету на користь позивачки слід стягнути понесені нею судові витрати з оплати судового збору.

Керуючись: Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі „ Кечко проти України” (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6, ст. 1 Розділу ІV – Прикінцеві положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року, п. 17 ст. 77, ч. 4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року, ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 62, п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, п. 8 постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, ч. 4 ст. 1, абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 99, 100, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання відповідача до вчинення певних дій – задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати в неналежному розмірі ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 року, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно – протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: Донецька обл., м. Торез, вул. Ленська, б. 58, іпн НОМЕР_1, нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно з урахуванням фактично отриманих останньою сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 27 березня 2009 року.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 27 березня 2009 року.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

ОСОБА_3 ОСОБА_1