Рішення № 61177035, 08.09.2016, Решетилівський районний суд Полтавської області

Справа № 546/1279/15-ц

Номер провадження 2/546/110/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року селище Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді - Горулька О.М.

при секретарі - Гудзенко С.В.

з участю: позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку заочного розгляду в селищі Решетилівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу, 3% річних, інфляційний втрат та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягти з відповідачів на його користь борг від 25 квітня 2015 року у розмірі 8000 гривень, 3% річних від суми боргу за період з 06.05.2015 року по день розгляду справи в суді, інфляційні втрати відповідно індексам споживчих цін за період з червня 2015 року по січень 2016 року включно, завдану йому моральну шкоду у розмірі 25000 грн., а також понесені ним судові витрати, повязані зі сплатою судового збору та з оплатою вартості проїзду до суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у січні 2015 між ним та відповідачами була усна домовленість про те, що відповідачі допоможуть йому купити б/у автомобіль. На придбання автомобіля приблизно 20.04.2015 року він передав відповідачеві ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 72000 грн. які той передав ОСОБА_2, крім того витратив кошти в сумі 1500 грн. на отримання довідки-рахунку. Йому було запропоновано декілька автомобілів, які його не влаштовували, і тому він поставив перед відповідачем ОСОБА_2 вимогу про повернення коштів. Останній заявив, що цих коштів у нього немає, та запропонував йому з цього питання звертатися до ОСОБА_3 Згодом ОСОБА_3 знайшов для його сина автомобіль ВАЗ-21093 вартістю 65000 грн., решту витрачених позивачем коштів в сумі 11500 грн. пообіцяв йому повернути до 06.05.2015 року. За час звернення позивача до суду йому було повернуто лише 3500 грн.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду заперечення проти позову, в якому просять відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх матеріальних правовідносин із відповідачем ОСОБА_2, не надав доказів того, що відповідачем ОСОБА_3 не повернуто йому борг, не зазначив, в чому саме полягає завдана позивачеві моральна шкода та якими критеріями визначений її розмір. Крім того, зазначили, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди за прострочення грошового зобовязання не мають під собою правової підстави.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити і підтвердив обставини, викладені в позовній заяві та в поясненні до неї. Крім того, пояснив, що відповідачами решту боргу в сумі 8000 грн. йому до цього часу не повернуто. У звязку з цим він переносить значні моральні страждання, значно погіршилося його здоровя. Цим самим йому завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює у 25000 грн.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися, про причину своєї неявки суд не повідомили, клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності до суду не подали.

Відповідач ОСОБА_2 був повідомленим про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується розпискою про одержання судової повістки.

Відповідач ОСОБА_3 змінив місце свого проживання, не повідомивши про це суд. У звязку з цим судова повістка, направлена за останнім відомим суду місцем проживання відповідача ОСОБА_3, повернулася до суду без вручення з відміткою про те, що відповідач за цією адресою не проживає.

За таких обставин відповідно до положень ст. 77 ЦПК України повістка вважається врученою, а відповідач ОСОБА_3 повідомленим про дату, час і місце судового засідання.

З урахуванням зазначеного суд визнав за можливий відповідно до глави 8 розділу ІІІ ЦПК України заочний розгляд справи.

Позивач ОСОБА_1 проти заочного розгляду справи не заперечує.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із обгрунтування позивачем свого позову (а.с. 4-5), не оспорюваного і не спростованого відповідачами, вбачається що у січні 2015 року між позивачем та відповідачами була досягнута усна домовленість про надання відповідачами позивачеві допомоги у придбанні автомобіля. З цією метою позивачем у квітні 2015 року було передано особисто відповідачеві ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 72000 грн., які той, у свою чергу, передав своєму батькові ОСОБА_2 У подальшому за допомогою відповідача ОСОБА_3 сином позивача було придбано автомобіль за суму, меншу ніж була передана ОСОБА_3 позивачем, крім того, позивач поніс накладні витрати у розмірі 1500 грн.

25 квітня 2015 року відповідач ОСОБА_3 зобовязався у строк до 06.05.2015 року повернути позивачеві ОСОБА_4 різницю між фактично понесеними останнім витратами та вартістю придбаного автомобіля у розмірі 11500 грн., що підтверджується доданою до позовної заяви копією розписки, яка повністю відповідає дослідженому в судовому засіданні оригіналу цієї розписки.

Суд находить, що, видавши позивачеві розписку від 25.04.2015 року, відповідач ОСОБА_3 визнав наявність боргу у розмірі 11500 грн. та взяв на себе зобовязання повернути позивачеві цей борг до 09 травня 2015 року.

Разом з тим судом встановлено, що до цього часу позивачеві борг повернуто частково, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду та на даний час залишок неповернутого боргу становить 8000 грн.

Таким чином відповідачем ОСОБА_3 допущене прострочення грошового зобовязання перед позивачем, права та законні інтереси позивача ним порушені і підлягають захисту, позивач має право вимагати від відповідача ОСОБА_3 повернення боргу та здійснення виплат, передбачених ч. 3 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням розрахованого індексу споживчих цін (індексу інфляції) в Україні, зазначених у довідках Головного управління статистики у Полтавській області (а.с. 6,40) та суми простроченого грошового зобовязання розмір інфляційних втрат позивача внаслідок прострочення відповідачем ОСОБА_3 грошового зобовязання становить 475,20 грн.

З урахуванням суми простроченого грошового зобовязання та терміну тривалістю 15 місяців, протягом якого це зобовязання прострочене, розмір передбачених ч. 3 ст. 625 ЦК України 3% річних становить 317,82 грн.

Стосовно позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 суд зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів наявності у відповідача ОСОБА_2 грошового зобовязання перед позивачем, а тому не вбачає законних підстав для задоволення позову в цій частині.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з наступного:

згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає за умови, коли таке право передбачено конкретним законодавством, яке регулює певні правовідносини.

Діючим законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди у договірних зобовязаннях, крім випадків, коли таке відшкодування передбачене самим договором.

За таких обставин суд не вбачає законних підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Крім того, на підтвердження своїх витрат, повязаних з оплатою вартості проїзду до суду, позивачем надані автобусні квитки загальною вартістю 161,08 грн.

Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи, у тому числі витрат сторін та їх представників, повязаних з явкою до суду.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на це суд находить, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів на його користь понесених ним судових витрат підлягають задоволенню у розмірі, документально підтвердженому, а саме: 487,20 + 161,08 = 648,28 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 214 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 599, 610, 611, 612, 625, 1167 ЦК України, суд, -

Р І Ш И В :

ОСОБА_5 Терентійовича задовольнити частково.

Стягти з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Стягти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у звязку з простроченням грошового зобовязання у розмірі 475 (чотириста сімдесят пять) грн. 20 коп.

Стягти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3% річних за прострочення грошового зобовязання у розмірі 317 (триста сімнадцять) грн. 82 коп.

Стягти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, повязані зі сплатою судового збору, у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. та повязані з явкою до суду у розмірі 161 (сто шістдесят одна) грн. 08 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяви відповідачів про перегляд заочного рішення можуть бути подані до Решетилівського районного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

Головуючий :