Рішення № 61175093, 07.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4258/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1877/2016

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Горблянського Я.Д., Ковалюка Я.Ю.

секретаря Капущак С.В.

з участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом представника ОСОБА_3 до Головного управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області та Державної казначейської служби України про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, з апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 20 липня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року представник позивача звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача на його користь 5023 гривень компенсації, що становить 3% річних від суми виплати 121 000 гривень за період прострочення 505 днів з 30 жовтня 2014 року до 17 березня 2016 року включно, 605 гривень не доплачених за вироком Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2014 року, які незаконно стягнуті як 0,5 % від суми виплати 121 000 гривень за касове обслуговування банку при зарахуванні коштів на картковий рахунок стягувача, 100 000 гривень завданої моральної шкоди та понесені судові витрати.

Заявлені вимоги представник обґрунтував тим, що вироком Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2014 року цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено та ухвалено відшкодувати за рахунок держави 100 000 гривень моральної шкоди та 21 000 гривень витрат на правову шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку. Ухвалою ВССУ від 17 лютого 2015 року вирок залишено без змін і він вступив в законну силу. 28 липня 2014 року Івано-Франківським міським судом видано виконавчий лист, який предявлено до виконання 29 липня 2014 року. Однак, кошти за вироком суду поступили на рахунок позивача тільки 17 березня 2016 року, при цьому незаконно було стягнуто кошти за касове обслуговування в розмірі 0,5% від суми виплати. Крім цього, за час зволікання з виплатою коштів курс долара змінився, що завдало шкоди позивачу. Щодо моральної шкоди, то на час постановлення вироку суду страхові компанії сплачували 100 000 гривень за смерть особи, а даний час страхові компанії вже сплачують 200 000 гривень, у звязку з підвищенням вартості життя, спричиненої девальвації національної валюти, порушення строків виплати за виконавчим листом позивачу завдано моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 липня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Держаної казначейської служби на користь ОСОБА_3 недоплачену суму в розмірі 3908, 60 гривень, яка становить 3% річних від суми 121 000 гривень, яка призначена до виплати згідно вироку Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2014 року за період прострочення з 18 лютого 2015 року по 16 березня 2016 року, недоплачену за вироком Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2014 року суму 605 гривень, яка складає 0,5 % від суми виплати 121 000 гривень за касове обслуговування банку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, просить рішення змінити ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 незадоволену судом суму 1 114, 4 гривень компенсації за період прострочення з 30 жовтня 2014 року до 17 березня 2016 року, 100 000 гривень завданої моральної шкоди, та 26 375 гривень за надання правової допомоги.

Представник апелянта у скарзі зазначає, що суд першої інстанції при постановленні рішення допустив порушення вимог процесуального права. Не врахував, що позов заявлено про відшкодування шкоди, завданої злочином та стягнення моральної шкоди, а суд першої інстанції без його згоди та законних підстав розглянув позов про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, що не є тотожним. Суд не оцінив поданий під час судового слідства доказ, який достовірно підтверджує факт подання виконавчого листа відповідачу саме 29 липня 2014 року. Суд помилково вважав, що період прострочення слід відраховувати з дня наступного за набрання вироком законної сили 18 лютого 2015 року до 16 березня 2015 року, суд взяв до уваги довідку із вироку, де зазначено, що згідно ухвали ВССУ вирок набрав законної сили 17 лютого 2015 року, що не відповідає дійсності, а вирок суду першої інстанції вступив в законну силу через 15 діб з моменту його проголошення, тобто 04 липня 2014 року, а не 17 лютого 2015 року. Про дату вступу вироку в законну силу зазначено у виконавчому листі. Тому, вважає безпідставним висновок суду щодо зменшення суми для відшкодування 3% річних, який має бути в розмірі 5023 гривень за період прострочення 505 днів з 30 жовтня 2014 року до 17 березня 2016 року.

Суд не взяв до уваги, що сума моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень визначена у позові за порушення його цивільних прав на одержання повного відшкодування за вироком суду, за порушення строків цих виплат відповідачем і через підвищення вартості життя, присуджена вироком моральна шкода значно знецінилась від трикратної девальвації гривні саме через затримку виплати на 505 днів, а від вбивства його батька 2007 року набагато більше.

Суд вчинив процесуальне порушення, визначивши структурний підрозділ відповідача співвідповідачем у справі, що є неможливим, Головне управління державної казначейської служби України є неналежним відповідачем, бо не є юридичною особою, а структурним підрозділом Державної казначейської служби.

Незрозумілою є позиція суду щодо відшкодування витрат за надання правової допомоги в розмірі 3625 гривень замість понесених ним 30 000 гривень.

Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, яка вимоги скарги заперечила, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 червня 2014 року, який ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 лютого 2015 року залишено без змін, цивільний позов ОСОБА_3 задоволено та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 21 000 гривень витрат на правову допомогу та 100 000 гривень моральної шкоди шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку (а.с.8-23).

28 липня 2014 року Івано-Франківським міським судом видано виконавчий лист, в якому зазначено про набрання вироком законної сили 28 липня 2014 року та зазначено строк його виконання до 29 липня 2015 року (а.с.25).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Представником позивача надано суду копію листа голови Державної казначейської служби України від грудня 2014 року в якому вказується, що у разі залишення вироку Івано-Франківського міського суду в силі, будуть здійснені заходи щодо виконання виконавчих листів (а.с.39).

Однак, суд першої інстанції, вирішуючи питання стягнення компенсації дійшов помилкового висновку, що вирок Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2014 року набрав законної сили з 18 лютого 2015 року, тобто з наступного дня після його перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до листа в.о. головного управління Державної казначейської служби в Івано-Франківській області від 01 серпня 2014 року (а.с. 37), на виконанні у казначействі знаходився виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_3 шкоди за рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 липня 2014 року.

Тому, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині слід змінити, визначивши період стягнення компенсації, яка становить 3% річних від суми виплати 121 000 гривень, з 30 жовтня 2014 року по 17 березня 2016 року.

Суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність законних підстав для стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди та визначив розмір витрат на правову допомогу відповідно до ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 20 липня 2016 року в частині стягнення з держави в особі Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01 601) на користь ОСОБА_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, недоплачену суму компенсації в розмірі 3908, 60 гривень, яка становить 3% річних від суми 121000 гривень призначеної до виплати згідно вироку Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2014 року за період прострочення з 18 лютого 2015 року по 16 березня 2016 року змінити, визначивши період прострочення виплати з 30 жовтня 2014 року по 16 березня 2016 року та стягнути на користь ОСОБА_3 5023 гривень компенсації.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_4