Ухвала суду № 61175090, 08.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/856/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1575/2016

Категорія 53

Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.

за участю секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі про стягнення недоотриманих коштів у відшкодування втраченого заробітку за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі на рішення Долинського районного суду від 9 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі про стягнення недоотриманих коштів у відшкодування втраченого заробітку.

Рішенням Долинського районного суду від 9 червня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі на користь ОСОБА_2 25% доплати до відшкодування за роботу в гірському населеному пункті за період з 01.12.2014 року до 01.03.2016 року в розмірі 2 500,00 грн та 600,00 грн витрат за надання правової допомоги. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На рішення в частині задоволення позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення. Зазначає, що нещасний випадок з ОСОБА_2 стався у 1979 році при виконанні нею трудових обов'язків. До створення Фонду відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_2 проводив ВАТ «Долинський деревообробний завод» у визначеному законодавством розмірі. Після отримання у 2001 році особової справи позивачки Фонд продовжив страхову виплату, виходячи із даних довідки про розмір втраченого заробітку, що містилася в її особовій справі. А отже, самостійно врахувати визначені в розрахунку позивачки доплати за роботу в гірському населеному пункті відділення Фонду не мало підстав, оскільки підприємством була надана довідка про розмір страхових виплат. Однак, цим обставинам суд не дав належної правової оцінки.

Не прийнято судом до уваги при вирішенні спору і положення ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання, які спричинили втрату працездатності» щодо вичерпного переліку підстав для здійснення перерахунку щомісячної страхової виплати. В той же час в цьому переліку відсутня така підстава як набуття містом статусу гірського населеного пункту.

Крім того, місцевим судом не враховано, що до виплат, вказаних в п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 року №648 страхові виплати не відносяться, а тому не підлягають збільшенню на 25%.

Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

Також Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі подано заяву про повернення зайво сплаченої суми судового збору.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_2 доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд, за нормою ч.1 ст.214 ЦПК України, вирішує питання щодо обставин, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються та чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на таке.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу за період з 01.12.2014року до 01.03.2016 року виплачуються страхові виплати без врахування 25% доплати за роботу в гірському населеному пункті. А відтак, така доплата у сумі 2 500,00 грн підлягає стягненню на її користь.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Як передбачено п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» від 11.08.1995 року № 648 (в редакції від 03.04.1996 року) на підприємствах, в установах, організаціях та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також встановлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків.

За змістом ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у 1979 році під час виконання трудових обов'язків у Долинському заводі ЗБВІК (правонаступник - ВАТ «Долинський деревообробний завод») ОСОБА_2 отримала трудове каліцтво із втратою працездатності у розмірі 65%. У зв'язку з цим підприємство проводило позивачу виплату втраченого заробітку.

В подальшому у зв'язку із утворенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань ВАТ «Долинський деревообробний завод» передав особову справу ОСОБА_2 Фонду, який продовжив страхову виплату позивачу згідно довідки в сумі 76,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи останнім рішенням Долинського районного суду від 24.12.2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.01.2015 року, з відділення дирекції Фонду стягнуто 1 235,76 грн доплати за роботу в гірському населеному пункті за період з 01.04.2014 року по 01.12.2014 року (а.с.8-9, 10-12).

Разом з тим, з 01.12.2014 року відповідач продовжує виплачувати ОСОБА_2 відшкодування без нарахування та виплати 25% доплати до відшкодування за роботу в гірському населеному пункті. Станом на 01.03.2016 року недоотримана позивачем 25% доплата до відшкодування за роботу в гірському населеному пункті складає 2 500,00 грн (а.с.5).

З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині та наявність правових підстав для задоволення її позову.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Фактично всі доводи апелянта зводяться до переоцінки доказів. Будь-яких інших доказів, які б вказували на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права апелянтом не надано, як і доказів, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Що стосується заяви апелянта про повернення зайво сплаченого судового збору, то така підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно п.1.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ (зі змінами та доповненнями) розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на категорію справи та ставки судового збору за подання апеляційної скарги належало сплатити 606,32 грн судового збору.

Як вбачається із платіжного доручення №219 від 5 липня 2016 року Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1515,80 грн.

Тому зайво сплачена сума судового збору, що становить 909,48 грн підлягає поверненню апелянту.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі відхилити, а рішення Долинського районного суду від 9 червня 2016 року залишити без змін.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області повернути Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі зайво сплачену суму судового збору в розмірі 909,48 грн згідно платіжного доручення №219 від 5 липня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

М.Д. Горейко