Рішення № 61174539, 07.09.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/12146/14-ц Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія 27 Доповідач Галацевич О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Борисюка Р.М., Матюшенка І.В.

з участю секретаря судового засідання Мишаковської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 жовтня 2015 року,

встановила:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулось до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.78-79), просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №ZRFWGK000010960 від 26 листопада 2007 року в сумі 109748,50 доларів США, що еквівалентно 1 473922,36 грн. (за курсом 13,43 відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.09.2014 року), з яких: заборгованість за кредитом 1523,24 долара США; заборгованість по процентам за користування кредитом 30142,84 долара США; заборгованість по комісії за користування кредитом 5697,43 доларів США.; пеня за несвоєчасне виконання зобовязань 67172,43 долара США; штраф (фіксована частина) 18,62 долара США; штраф (процентна складова) 5193,95 долара США., яка виникла у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 жовтня 2015 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

На думку банку висновок суду про те, що дія кредитних правовідносин між сторонами в частині права банку на нарахування відсотків, комісій, пені, штрафів припинились внаслідок того, що рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2011 року з відповідачки стягнута заборгованість за тілом кредиту в повному обсязі, є помилковим та таким, що призвів до ухвалення незаконного рішення. Судом також не взято до уваги, що предметом спору у справі, по якій ухвалено вищевказане рішення, було стягнення боргу з відповідача за період з 26.11.2007 по 01.06.2009, а у справі, яка розглядалась, за період з 02.06.2009 по 19.09.2014.

Заслухавши доводи осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 26 листопада 2007 року між сторонами укладено кредитний договір №ZRFWGK000010960, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 45 500 дол. США строком до25 листопада 2027 року (а.с. 7-9).

Із умов кредитного договору вбачається, що Банк зобов'язувався надати ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу або перерахувати на рахунок зазначений у п.7.1 даного договору (п. 1.1.,7.1). Згідно цього пункту, ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання сплачувати за користування кредитом відсотки у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Повну сплату відсотків за користування кредитом необхідно було здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Періодом сплати за договором визначений період з 10» по «15» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця починаючи з наступного місяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 566,65 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до п.7.4 кредитного договору, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми платежу за кожен день прострочки, але не менше 1 грн.

Згідноп. 4.3. кредитного договорупри порушенніпозичальникомстроків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договоромбільше ніж на 30 днів, позичальникзобовязанийсплатитибанку штраф урозмірі250 грн. + 5% від суми позову.

Розмір та порядок сплати комісії регулюється п. 3.6 кредитного договору.

Згідно п. 4.5 Договору термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Банк умови кредитного договору виконав, надав позичальнику кошти в обумовленій договором сумі. Водночас ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконувала, внаслідок чого банк використав своє право на дострокове стягнення заборгованості.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від20 жовтня 2011 року з ОСОБА_1 стягнуто достроково заборгованість по вказаному договору в сумі 381480, 35 грн., яка утворилась станом на 01 червня2009 року та складалась з заборгованості за кредитом в розмірі 44597,20 доларів США, процентам за користування кредитом у розмірі 2824,02 долари США, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 273 долари США, пені за несвоєчасне виконання зобовязання в розмірі 16,23 долари США, штрафних санкцій в розмірі 2418,37 долари США.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог від 01 вересня 2015 року ПАТ «КБ «ПриватБанк», посилаючись на вищевказане судове рішення, просив стягнути заборгованість за кредитним договором за період з 02.06.2009 року по 19.09.2014 року в сумі 109 748,50 дол. США, що еквівалентно 1473922,36 грн. (курс долара США до національної валюти станом на 19.09.2014 року), та яка складається з: 1523,24 дол. США - заборгованість за кредитом; 30 142,84 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 5 697,43 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 67 172,43 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штрафні санкції: 18, 62 дол. США - штраф (фіксована частина); 5 193,95 дол. США - штраф (процентна складова).

У судовому засіданні відповідач подав заяву про застосування позовної давності відносно вимог про стягнення по штрафу та пені (а.с. 100).

Крім цього, в суді апеляційної інстанції встановлено, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2011 року за позовом банку, який останній подав у серпні 2011 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №ZRFWGK000010960 від 26 листопада 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_1

За інформацією представника банку вищевказані судові рішення про стягнення боргу та звернення стягнення на майно не виконані, що не заперечував представник відповідача в суді апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2011 року з відповідачки стягнута заборгованість за тілом кредиту в повному обсязі, а тому дія кредитних правовідносин між сторонами в частині права банку на нарахування відсотків, комісій, пені, штрафів припинились.

Такий висновок суду є помилковим з огляду на наступне.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина першастатті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях599 - 601,604 - 609 ЦК України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другоюстатті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей526,599 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин справи і правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 02 вересня 2015 року, справа № 6-1085цс15, від 23 вересня 2015 року, справа № 6-1206цс15, колегія суддів приходить до висновку про незаконність рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та обґрунтованість апеляційної скарги Банку у цій частині.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними вимоги Банку про стягнення тіла кредиту в сумі 1523,24 дол.США, враховуючи наступне.

Як вбачається із рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від20 жовтня 2011 року з ОСОБА_1 достроково стягнуто всю суму тіла кредиту 44596,20 доларів США. Зазначене також підтверджується розрахунком заборгованості станом на 19.09.2014, наданим відповідачем до позовної заяви від 09.12.2014, згідно якого тіло кредиту зменшилось і становить 40560,38 грн.

Як пояснив представник Банку, тіло кредиту в розмірі 1523,24 дол.США нараховано на сплату страхових платежів після стягнення усієї суми боргу.

Згідно п.2.1.3 та 2.2.7 умов кредитного договору Банк надає кредит на оплату чергових страхових платежів відповідно до Договорів страхування у випадку не пред'явлення позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, у зв'язку із чим позичальник доручає банку: одержати з каси банку суму іноземної валюти готівкою, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі договору страхування, укладеного згідно п.2.2.7 цього договору; здійснити продаж у касі Банку готівкової іноземної валюти за курсом купівлі банку даної іноземної валюти, встановленому на день виконання доручення; отримані від продажу іноземної валюти кошти зарахувати від імені позичальника на сплату чергового платежу. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Зазначені платежі здійснюються за рахунок кредиту.

Водночас представник позивача не надав суду докази на підтвердження укладення договорів страхування та їх умови щодо строків сплати страхових платежів, їх розміру, зв'язок із основним договором та виконання умов п. 2.2.7 кредитного договору щодо отримання Банком кредитних коштів у касі, їх конвертацію та сплату страхових платежів, тобто не довів правомірність нарахування додаткового тіла кредиту після дострокового стягнення всієї суми боргу.

Надані в суді апеляційної інстанції договори страхування майна та особистого страхування від 26.11.2007 року укладалися у перший рік кредитних взаємовідносин особисто ОСОБА_1 та не підтверджують правомірність нарахування боржнику 1523,24 дол.США.

Тому, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині за безпідставністю.

Решта позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, комісії, штрафів (фіксована та процентна складова), пені підлягають до часткового задоволення, з огляду на таке.

Згідно п. 4.5 умов договору його сторони погодили строк позовної давності у пять років. До суду банк звернувся з даним позовом 09.12.2014 року. Разом з тим, враховуючи, що до відповідача предявлені позови про дострокове стягнення заборгованості (23 червня 2009 року) та про звернення стягнення на майно (у серпні 2011 року) мало місце переривання позовної давності (ч.2,3 ст. 264 ЦК України). Тому заперечення відповідача про сплив позовної давності, яку він просив застосувати до вимог про стягнення штрафу та пені (а.с. 100), є безпідставними.

Відповідно до розяснень, які містяться у п.14постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року за №14, у разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті, суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

З огляду на вищезазначене, на користь позивача належить стягнути за період 02 червня 2009 року по 19 вересня 2014 року (в межах заявлених позивачем вимог): 30142,84 доларів США заборгованості по процентам, що за курсом, встановленим Національним банком України на 07 вересня 2016 року, що становить 809033,82 грн.; 5697,43 доларів США заборгованості по комісії, що за курсом, встановленим Національним банком України на 07 вересня 2016 року, становить 152919,02 грн.; 250 грн. штрафу (фіксована частина), 1792,01 доларів США штрафу (процентна складова - 5% від суми заборгованості по процентам за користування кредитом та комісії), що за курсом, встановленим Національним банком України на 07 вересня 2016 року, становить 48097,64 грн.

Оскільки пеня в сумі 67172,43 долари США значно перевищує розмір збитків, колегія суддів вважає за можливе, у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшити її розмір до 10000 доларів США, що станом на дату ухвалення рішення еквівалентно 268400 грн.

Крім того, з відповідача у відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню на користь Банку понесені ним судові витрати в сумі 12058,20 грн., а саме судовий збір за предявлення позову до суду, подачу апеляційної та касаційної скарг, які підтверджуються відповідними квитанціями (а.с. 16, 112,151).

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 жовтня 2015 року скасувати, ухваливши нове про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №ZRFWGK000010960 від 26 листопада 2007 року в розмірі: 30142,84 доларів США заборгованості по процентам, що за курсом, встановленим Національним банком України на 07 вересня 2016 року, становить 809033,82 грн.; 5697,43 доларів США заборгованості по комісії, що за курсом, встановленим Національним банком України на 07 вересня 2016 року, становить 152919,02 грн.; 268400 грн. пені; 250 грн. штрафу (фіксована частина); 1792,01 доларів США штрафу (процентна складова); що за курсом, встановленим Національним банком України на 07 вересня 2016 року, становить 48097,64 грн., та 12058,20 грн. понесених судових витрат.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: