Рішення № 61173163, 01.09.2016, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1576/16-ц

Провадження № 2/210/883/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"01" вересня 2016 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Чайкіна О.В.,

за участі секретаря судового засідання :Куксенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье», звернулося до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № Л69.188.31487 від 18.09.2014 року, сума якої складає 45670,90 грн. та судові витрати у справі. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір № Л69.188.31487, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 36277,00 грн. грн. зі сплатою 25,25% річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором, графіком щомісячних платежів. Банк повністю виконав свої зобовязання згідно кредитного договору, та надав Відповідачу кредитні кошти. Станом на 31.12.2015 року відповідач не повернув банку отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, на загальну суму 45670,90 гривень. У подальшому, 31 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» укладено договір факторингу № 31/12-2. Згідно умов договору факторингу первісний кредитор передав у власність новому кредитору з 31 грудня 2015 року, а позивач, відповідно до договору факторингу та вимог чинного законодавства, набув право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором. Право вимоги позивач набув з моменту підписання акту прийому-передачі прав вимог.

Відповідача письмово повідомлено про відступлення права вимоги ТзОВ «ФК «РАНТЬЕ» за кредитним договором шляхом направлення відповідного повідомлення на адресу його реєстрації. Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на дату відступлення права вимоги 31грудня 2015 року становила 45670,90 гривень, яка складається з заборгованості за простроченим основним боргом в розмірі 29896,03 гривень, заборгованість по простроченому боргу 5763,50 гривень, заборгованість по простроченим процентам в розмірі 10011,37 гривень. Після відступлення права вимоги відповідачем оплат не здійснювалось. Станом на 11 лютого 2016 року заборгованість за кредитним договором становить 45670,90 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 35659,53 гривень та з заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями в розмірі 10011,37 гривень.

Тому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» заборгованість за кредитним договором в розмірі 45670,90 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 1378,00 гривень.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав суду заяву, у якій просив розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити та у разі неявки відповідача постановити у справі заочне рішення.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за зареєстрованим місцем проживання, заяв про розгляд справи у його відсутності, відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідност. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно дост. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. ст. 1049, 1050, 553, 554, 543 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи 18 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № Л69.188.31487 відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит на поточні потреби в сумі 36277,00 гривень (а.с.12-14).

При оформленні споживчого кредиту Відповідач був ознайомлений і погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, що підтверджується його підписом на договорі. (а.с. 12-14).

Згідно з п. 2.1 Кредитного договору Відповідач повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках до 18 числа кожного місяця, при чому перші 59 внесків у рівній сумі 1070,10 гривень, а останній внесок 1038,47 гривень до 18.09.2019 року (а.с.12).

Згідно умов договору, моментом погашення кредиту вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок кредитора в повному обсязі: суми Кредиту, нарахованих процентів за його користування, всіх інших плат, передбачених Договором.

Згідно пунктів 1.1. - 2.1. Загальної частини Договору , Банк надав Позичальнику кредит на поточні потреби в розмірі 36277 грн. 00 коп. (надалі по тексту - кредит), термін повернення кредиту 18 вересня 2019 року (а.с. 12).

Процентна ставка за Договором встановлена на рівні 25,25% річних від залишкової суми кредиту (п.1.3 Договору) (а.с. 12).

Відповідно до довідки розрахунку, ОСОБА_2 , станом на 11 лютого 2016 року має заборгованість за кредитним договором № Л69.188.31487 від 18 вересня 2014 року в розмірі 45670,90гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 35659,53 гривень та з заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями в розмірі 10011,37 гривень (а.с.26).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» та Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» уклали договір факторингу № 31/12-2 31 грудня 2015 року (а.с.17-22).

Як вбачається з витягу з додатку №2 до договору факторингу №31/12-2 від 31 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» передав право вимоги за кредитним договором № Л69.188.31487 Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» (а.с.24).

Відповідно до статей 512, 514ЦКкредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).

Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав (постанова Верховного Суду України від 2 жовтня 2012 р. у справі № 3-42гс12).

Оформлюючи відступлення права вимоги (ст. ст. 513, 514, 516, 517, 651, 1077, 1078, 1082, 1084 ЦК України), банк і фактор не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тож до останнього перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, включаючи установлені договором правила щодо валюти зобов'язання.

Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідачів є повернення кредиту в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.

Основне зобов'язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами відповідачами не виконується і має місце прострочення.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов'язання в повному обсязі, однак відповідач не виконав свого обов'язку та перестав повертати кошти, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором № Л69.188.31487 від 18 вересня 2014 року в розмірі в розмірі 45670,90гривень, яка станом на дату відступлення права вимоги (31 грудня 2015 року) складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 35659,53 гривень та з заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями в розмірі 10011,37 гривень (а.с.25).

Відповідно дост. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно дост. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що кредит надавався Відповідачу строком на 36 місяців (а.с.10), однак відповідачем не виконано умови договору в зазначений строк.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье», суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Статтею 79 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи оплату судового збору по даній справі було здійснено Позивачем.

У звязку з чим, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, у звязку з задоволенням позову з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати сплачені за подання позову, а саме в розмірі 1378,00 грн.

Керуючись ст.ст.509,525,526,611 ЦК України, ст.ст.10,11,209,212,214-215,224-226 ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье», ЄДРПОУ 39288002, заборгованість за кредитним договором № Л69.188.31487 від 18 вересня 2014 року, у розмірі 45670,90 грн. (сорок пять тисяч шістсот сімдесят гривень, 90 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье», ЄДРПОУ 39288002, судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному суді Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: О. В. Чайкіна