Ухвала суду № 61172886, 07.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5942/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/1230/16 Категорія: 81 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів - Федонюк С.Ю., Свистун О.В.,

з участю:

секретаря Перебойчука Р.В.,

представника заявника Чекаренди О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Приватного підприємства «Еліанс» на дії заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Бондарука П.В. та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Еліанс» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 7 липня 2016 року у даній справі в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ПП «Еліанс» подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних мотивів.

Ст. 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, порушено їх права чи свободи.

Встановлено, що на виконанні в провадженні заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Бондарука П.В перебуває ВП № 32958727 відкрите на підставі виконавчого листа, виданого 23 березня 2012 року на виконання рішення Луцького міськрайонного суду про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4, Бородавіної Л.С., Приватної фірми "Еліанс" на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" 20 88972,71 грн. заборгованості за кредитним договором № 10/21/08-кі від 1 жовтня 2008 року, укладеного між АТ "Індустріально-експортний банк" та ОСОБА_4 та по 606,67 грн. судових витрат з кожного.

Рішення суду у встановлений державним виконавцем строк боржниками у добровільному порядку виконане не було.

Встановлено, що відповідно до договору іпотеки від 1 жовтня 2008 року в забезпечення своїх боргових зобов'язань ПФ "Нобітекс" передала АТ "Індустріально-експортний банк" нерухоме майно, а саме: оздоровчий комплекс (приміщення з № 2-1 по № 2-21) /літери А-2/ загальною площею 135,6 кв.м., який знаходиться в м. Луцьку по вул. Лесі Українки, 26.

Також встановлено, що ПФ «Нобітекс» змінила найменування на ПП «Еліанс».

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, вищевказаний оздоровчий комплекс /А-2/ загальною площею 135,6 кв.м., який знаходиться по вул. Лесі Українки, 26 в м. Луцьку, з 15 серпня 2008 року належить на праві приватної власності приватній фірмі "Нобітекс", згідно свідоцтва про право власності, №540-11 від 7 серпня 2008 року, 13 серпня 2008 року, виконкому Луцької міської ради.

Актом опису й арешту майна від 12 грудня 2014 року, описано та арештовано майно боржника ПП «Еліанс»- 85 позицій.

Постановою Другого ВДВС Луцького міського управління юстиції від 17 липня 2012 року призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - ОСОБА_6, який має сертифікат оціночної діяльності, виданий Фондом Державого майна України (а.с. 4).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» (далі Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Положеннями статті 54 Закону визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно з частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Отже, за змістом указаної норми підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статгі 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, норми Закону допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

У разі, якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом, першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості.

Статтею 54 вищевказаного Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-28цс15 від 18 листопада 2015 року.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Водночас, призначений оскаржуваною постановою експерт ОСОБА_6 має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, виданий 25 червня 2013 року за № 14802/13 Фондом Державного майна України, і як пояснив в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник заявника не заперечує щодо призначеного державним виконавцем експерта, жодних сумнівів щодо кваліфікації останнього не висловлював.

З огляду на викладене, а також, враховуючи наявність, у даному випадку, передбачених Законом підстав, які дають право державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішення суду про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, дії заступника начальника Другого ВДВС Луцького МУЮ Бондарука П.В. про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у ВП № 32958727 узгоджуються із положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку» і не дають підстав для визнання їх неправомірними.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити з огляду на безпідставність її доводів, а оскаржувану ухвалу залишити без змін як таку, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Еліанс» відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 липня 2016 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді