Вирок № 61172420, 08.09.2016, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/168/16

Єдиний унікальний № 742/2326/16-к

ВИРОК

Іменем України

08 вересня 2016 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі : головуючого судді Білокур В.І.,

при секретарі Сірій І.В.,

за участю сторін кримінального провадження :

прокурорів Герасименко П.В., Шевченко С.М.,

потерпілого ОСОБА_1 та його представника-адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника-адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016270210001196 по обвинуваченню : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючий, не одружений, має двоє неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

15 червня 2016 року близько 23 години ОСОБА_3, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_5 разом зі співмешканцем ОСОБА_1, на грунті неприязних відносин, вчинив сварку з останнім, в ході якої умисно наніс один удар ножем в живіт ОСОБА_1, в результаті чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді поодинокого проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.121 КК України і пояснив, що 15.06.2016 року в квартирі бувшої співмешканки ОСОБА_5 він дійсно заподіяв ножове поранення ОСОБА_1, але вказує, що саме останній спровокував до цього, бо повідомив про своє проживання з його бувшою співмешканкою ОСОБА_5 і фактично заборонив спілкуватись з нею та неповнолітніми дітьми. Тому, він увечері того-ж дня (15.06.2016р.) зявився до вищевказаної квартири, щоб зясувати стосунки між ними, а вже під час конфлікту ОСОБА_1 першим ударив його ногою, а в ході виниклої боротьби він і вдарив перочинним ножем в живіт потерпілому. Обвинувачений вказує, що він добровільно відшкодував потерпілому 6000 грн. до початку судового розгляду, унаслідок чого потерпілий зменшив цивільний позов до 30000 грн. морального відшкодування, із яких ОСОБА_4 визнає до відшкодування не більше 10000 грн.. Цивільний позов прокурора про відшкодування місцевому бюджету витрат на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 1755 грн. 48 коп. ОСОБА_3 повністю визнає.

Вислухавши пояснення обвинуваченого, допитавши потерпілого, свідків, дослідивши інші документальні докази у даному кримінальному провадженні, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні ним кримінального правопорушення за ч.1 ст.121 КК України, що підтверджується наступними доказами :

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 15.06.2016 року він жодним чином не спровокував ОСОБА_3, навпаки, повідомивши останньому про своє співмешкання з ОСОБА_5 намагався заспокоїти ОСОБА_3, коли той зявився до квартири тримаючи праву руку з ножем за спиною. Потерпілий вказує, що того дня він намагався адекватно зясувати з ОСОБА_3 про подальше спілкування того з ОСОБА_5 та дітьми, що він не наносив жодних ударів аресивному ОСОБА_3 і лише намагався лише виштовхати того з квартири, але отримавши удар ножем в живіт від обвинуваченого, залишив квартиру. Співмешканка ОСОБА_5 і сусіди збіглися на шум, йому стало зле від отриманого ножового поранення та був доставлений до лікарні, де і проходив стаціонарне лікування, унаслідок чого зазнав значної моральної шкоди із-за пошкодження здоровя, що було небезпечним для його життя, а тому підтримує уточнений ним цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 30000 грн. морального відшкодування заподіяного злочином. Потерпілий просить суд призначити покарання обвинуваченому до реального позбавлення волі, бо сторони не дійшли примирення і поведінка ОСОБА_3 може бути непередбачуваною, оскільки той і раніше застосовував насильство щодо ОСОБА_5, за що і притягувався до кримінальної відповідальності.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона раніше співмешкала з ОСОБА_3 і мають двоє малолітніх дітей. На цей час вона співмешкає з ОСОБА_1 та була очевидцем, коли 15.06.2016 року у квартиру за місцем їх проживання зявився агресивний ОСОБА_4, який на грунті неприязних відносин вчинив бійку з ОСОБА_1, заподіявши останньому ножове поранення в живіт. Раніше, декілька років тому, ОСОБА_4 заподіяв їй тілесні ушкодження, за що був судимий, відтак вона припинила співмешкати з ним, а тепер проживає з ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що після отриманого ножового поранення ОСОБА_1 вона надавала первинну медичну допомогу, після чого того доставили до лікарні.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду пояснили, що були запрошені в якості понятих в слідчому експерименті за участю потерпілого ОСОБА_1, який показував конкректні обставини щодо заподіяння йому ножового поранення ОСОБА_3, що мало місце 15.06.2016 року у квартирі ОСОБА_5.

В судовому засіданні досліджені протоколи слідчих дій, та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, які в сукупності з іншими доказами, підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження здоровя потерпілому ОСОБА_9, а саме:

- даними про внесення до ЄРДР факту кримінального правопорушення, відповідно до поданої заяви потерпілого ОСОБА_1 та рапорту поліцейського (а.п.1,2,8,9,10);

- висновком експерта № 308 від 22.07.2016 року установлено, що у потерпілого ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у вигляді поодинокого проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Зазначене ушкодження утворилось в результаті дії гострого предмету з колюче ріжучими властивостями, по типу клинка ножа з шириною «клинка» не менше 1,5см, що підтверджується розміром рани та її проникаючим характером (а.п.104-106);

- заявою потерпілого про добровільну видачу йому належної футболки зі слідами крові та порізу, що оглянуті згідно протоколу від 18.06.2016 року, приєнана до справи як речовий доказ та передана в камеру зберігання речових доказів (а.п.139-144);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 30.07.2016 року з відеозаписом на DVD диск, де потерпілий ОСОБА_1 за участі понятих вказує конкректні обставини заподіяння йому ножового поранення обвинуваченим ОСОБА_3, що мало місце 15.06.2016 року у квартирі ОСОБА_5 (а.п.156-160);

Досліджені вищенаведені докази суд визнає належними та допустимими, вони свідчать про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_1, бо вдаряючи ножем у життєво-важливий орган (живіт) потерпілому, обвинувачений усвідомлював можливість заподіяння тяжкої шкоди здоровю останнього і свідомо припускав її настання (непрямий умисел).

Такими діями ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, а саме - умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, за що він і повинен нести кримінальну відповідальність.

При цьому, суд вважає захисною версію показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що ніби-то сам потерпілий ОСОБА_1 спровокував бійку та першим став наносити удари, бо таке твердження обвинуваченого є голослівним і спростовується вищенаведеними доказами. Крім того, висновком експерта № 313 від 20.07.2016 року установлено, що у обвинуваченого ОСОБА_3 мало місце тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому голівки 4-ї пястної кістки правої кисті, по давності може відповідати 15.06.2016 року, інших тілесних ушкоджень не установлено (а.п. 84-86). Тим самим, підтверджуються пояснення потерпілого про те, що саме обвинувачений в агресивному стані прибув до квартири де наносив йому удари пошкодивши при тому кисть руки, чого незаперечив і сам ОСОБА_4 у судовому засіданні.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд керується вимогамист. 65 КК України та призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкостівчиненого злочину, особу винногота обставини, що помякшують і обтяжують його покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України, обставини які помякшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 - відсутні.

При цьому суд враховує характер, ступінь тяжкості кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_3 яке кваліфікується як тяжке, що він визнав себе винним у скоєнні даного злочину, хоча і намагався перекласти вину у створенні конфлікту на потерпілого.

Згідно характеризуючих даних, ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, він офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, являється батьком двох малолітніх синів, які проживають із матірю. Згідно ст.89 КК України ОСОБА_3 вважається раніше не судимий, але слід враховувати раніше скоєне ним побиття співмешканки ОСОБА_5, яка і є матірю двох його дітей, та яка на даний час співмешкає з потерпілим ОСОБА_1, тобто, залишається неврегульованим характер взаємовідносин поміж ними. Враховуючи вищенаведене і те, що потерпілий наполягає на призначенні покарання обвинуваченому до реального позбавлення волі, що сторони не дійшли примирення, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальній межі санкції ч.1 ст. 121 КК України, без можливості застосування положень ст.75 КК України.

У даному кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_1 предявив цивільний позов про стягнення обвинуваченого ОСОБА_3 60000 грн. моральної шкоди заподіяної злочином та 6000 грн. відшкодування витрат на правову допомогу адвоката. Але, враховуючи фактичне відшкодування обвинуваченим 6000грн., потерпілий ОСОБА_1 уточнив свої вимоги в судовому засіданні та остаточно просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 30000 грн. моральної шкоди. Суд вважає необхідним задовольнити уточнений позов у повному обсязі, що відповідатиме обсягу заподіяння такої (немайнової) шкоди потерпілому, за правилами ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Цивільний позов першого заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури на суму 1755 грн. 48 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 на користь бюджету м.Прилуки в особі КЛПЗ Прилуцька центральна міська лікарня згідно довідки (а.п.108), що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні та незаперечив сам обвинувачений ОСОБА_3 відшкодувати цю суму, суд вважає задовольнити в повному обсязі відповідно до вимог ст.1206 ЦК України, ст.129 КПК України та п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 03.12.1997р. Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні, а долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 ч.9 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (пяти) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання після звернення вироку до виконання.

Зарахувати засудженому ОСОБА_3 у строк відбуття покарання строк попереднього увязнення з дати його затримання із 17 червня 2016 року по дату ухвалення застосування іншого запобіжного заходу, тобто по 18 червня 2016 року включно, відповідно до ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

До набрання законної сили даним вироком суду залишити в силі запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 у вигляді цілодобового домашнього арешту, про що повідомити Прилуцький відділ ГУНП в Чернігівській області, для здійснення відповідного контролю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30000 (тридцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь бюджету м.Прилуки в особі КЛПЗ Прилуцька центральна міська лікарня, р/р 31557301138579, МФО 853592, код 34549336, витрати, понесені даним закладом на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 у розмірі - 1755 (одна тисяча сімсот пятдесят пять) грн. 48 коп.

Речові докази по справі:

- футболка світло-синього кольору з надписом «Ріегге Сагdіn», що передана до камери збереження речових доказів Прилуцького відділу ГУНП в Чернігівській області згідно квитанції №000270 від 30.07.2016 року знищити (а.п.144);

- DVD диск з відеозаписом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1; CD диск з інформацією з ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «МТС Україна»; Паспорт громадянина України ОСОБА_3 залишити на зберіганні у матеріалах даного кримінального провадження (а.с.30,160,175);

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Прилуцький міськрайонний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Білокур В.І.