Ухвала суду № 61170163, 06.09.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1129/16-к 06.09.2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 вересня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ІвченкоО.М Чернявського А.С. Чебанової-Губарєвої Н.В.

за участю секретаря Тимошенка О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження № 12015150040006142 за апеляційною скаргою представника ТОВ «БЛАЙСІ» на постанову слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.04.2016 року, якою

-накладено арешт на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ТОВ «БЛАЙСІ» № 26050053204700, №26002053216133 та №26108000166000 відкритих у Миколаївському РУ «Приватбанк», з тимчасовим позбавленням можливості відчужувати та розпоряджатися ними, до скасування арешту майна у встановленому Кодексом порядку.

Учасники судового провадження:

прокурор Іванцов І.В.

представник ТОВ «БЛАЙСІ» ОСОБА_4

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «БЛАЙСІ» ОСОБА_4 просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ТОВ «БЛАЙСІ» № 26050053204700, №26002053216133 та №26108000166000 відкритих у Миколаївському РУ «Приватбанк».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді накладено арешт на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ТОВ «БЛАЙСІ» № 26050053204700, №26002053216133 та №26108000166000 відкритих у Миколаївському РУ «Приватбанк», з тимчасовим позбавленням можливості відчужувати та розпоряджатися ними, до скасування арешту майна у встановленому Кодексом порядку.

провадження № 11сс/784/308/16 слідчий суддя Захарченко Д.В.

категорія: арешт майна доповідач апеляційної інстанції Івченко О.М.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Апелянт вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що слідчим суддею не враховано, що підозра по даному кримінальному провадженні не оголошена жодній особі. Кримінальне провадження стосується часткового невиконання господарсько-правових зобов'язань ІІП «МОКАСІК» перед ПАТ «ДІІЗКУ» за договором у 2014 році, про що є рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2015 року.

Вказує на те, що ПП «МОКАСІК» мало господарсько-правові відносини з ТОВ «БЛАЙСІ», яке поставляло до ПП «МОКАСІК» сільськогосподарську продукцію. Тобто оплачені об'єми сільськогосподарської продукції , у тому числі на суму 149999 грн., про яку зазначено в ухвалі слідчого судді, були поставлені в повному обсязі. У зв'язку з чим зазначає, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «БЛАЙСІ», не можуть бути речовим доказом.

Звертає увагу на те, що слідчий та прокурор не обгрунтували, для забезпечення яких законних цілей кримінального провадження необхідно накладати арешт на кошти товариства.

Зазначає, що внаслідок арешту рахунків та заборони ними користуватися товариство позбавлено можливості у встановленому порядку здійснювати свою господарську діяльність.

Встановлені слідчим суддею обставини.

Ленінським ВП ГУНП України в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015150040006142 за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 382, ч.2 ст. 209 КК України, а саме: привласнення посадовими особами ПП «Мокасік» коштів державного підприємства ПАТ «ДПЗКУ» в сумі 6 501 627 грн. 60 коп. та їх подальшої легалізації шляхом здійснення фінансових операцій.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ТОВ «БЛАЙСІ» № 26050053204700, №26002053216133 та №26108000166000 відкритих у Миколаївському РУ «Приватбанк» як на майно, що набуто кримінально протиправним шляхом та отримано юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя послався на те, що є достатні підстави вважати, що грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ТОВ «БЛАЙСІ», відкритих у Миколаївському РУ «Приватбанк», є об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом, отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Крім того, слідчий суддя вказав, що арешт необхідно накласти з метою запобігання можливості його відчуження та розпорядження.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, представника ТОВ «БЛАЙСІ» на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора, який вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити судове рішення без змін, вивчивши матеріали кримінального та судового провадження, а також додатково надані матеріали, перевіривши доводи апеляції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно вимогам ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, зокрема: є об'єктом кримінально протиправних дій, набуто кримінально протиправним шляхом та отримано юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само і обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, в наслідок вчинення кримінального правопорушення, і на які, відповідно до вказаних вимог ст.170 КПК України, може бути накладено арешт.

Відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;

3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;

4) наслідки арешту майна для інших осіб;

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На думку суду вказаних вимог закону слідчий суддя не дотримався.

Так, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на банківські рахунки ТОВ «БЛАЙСІ», слідчий суддя зазначив, що грошові кошти в розмірі 149999 грн. на вказаних рахунках є об'єктом кримінально - протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом, отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому слідчий суддя не навів у своєму рішенні доказів на підтвердження відповідності банківських рахунків ТОВ «БЛАЙСІ» зазначеним у статті 98 цього Кодексу критеріям.

Не були вказані такі дані і в клопотанні прокурора про накладення арешту на банківські рахунки ТОВ «БЛАЙСІ».

Як убачається із матеріалів кримінального провадження досудове розслідування по даному кримінальному провадженню здійснюється за фактом привласнення посадовими особами ПП «МОКАСІК» коштів державного підприємства ПАТ «ДПЗКУ» в сумі 6 501 627 грн. 60 коп. та їх подальшої легалізації шляхом здійснення фінансових операцій.

Проте слідчим суддею залишено поза увагою наявність господарсько-правових відносин між ІІП «МОКАСІК» і ПАТ «ДІІЗКУ» за договором у 2014 році та часткове невиконання господарсько-правових зобов'язань ІІП «МОКАСІК» перед ПАТ «ДІІЗКУ», що підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 20.10.2015 року.

Крім того, із додатково наданих матеріалів убачається, що ПП «МОКАСІК» мало господарсько-правові відносини з ТОВ «БЛАЙСІ», яке поставляло до ПП «МОКАСІК» сільськогосподарську продукцію. Тобто оплачені об'єми сільськогосподарської продукції, у тому числі на суму 149999 грн., про яку зазначено в ухвалі слідчого судді, були поставлені в повному обсязі.

У зв'язку з чим на думку апеляційного суду є припущенням висновок прокурора про привласнення посадовими особами ПП «МОКАСІК» коштів державного підприємства ПАТ «ДПЗКУ» шляхом перерахування грошових коштів на підконтрольні та пов'язані із його засновниками та керівниками підприємства, зокрема ТОВ «БЛАЙСІ».

З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку, що відсутня сукупність підстав чи розумних підозр вважати що грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «БЛАЙСІ», відкритих у Миколаївському РУ «Приватбанк», є доказом злочину, набуті кримінально протиправним шляхом, отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, як зазначив у своїй ухвалі слідчий суддя.

Крім того, слідчий суддя не взяв до уваги те, що жодній особі не повідомлено про підозру, відносно ТОВ «БЛАЙСІ» кримінальне провадження не здійснюється і після накладення арешту на банківські рахунки вказаного підприємства слідчі дії взагалі не проводяться.

Також в порушення вимог ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя у своєму рішенні не зазначив про мету накладення арешту на банківські рахунки ТОВ «БЛАЙСІ».

Прокурор в своєму клопотанні тільки послався на п.п.1,4 ч.2 ст.170 КПК України, але не вказав для забезпечення збереження якого речового доказу і відшкодування якої саме шкоди необхідно накласти арешт на банківські рахунки ТОВ «БЛАЙСІ».

Таким чином, прокурор не довів необхідність арешту банківських рахунків ТОВ «БЛАЙСІ», а слідчий суддя в порушення вимог ч.2 ст. 173 КПК України, виніс незаконне рішення про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на банківські рахунки вказаного підприємства, що відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.407 КПК України є підставою для скасування постанови слідчого судді та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на банківські рахунки ТОВ «БЛАЙСІ», відкритих у Миколаївському РУ «Приватбанк», через відсутність на то правових підстав.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407,419, 422 КПК України, апеляційний суд-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ТОВ «БЛАЙСІ» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.04.2016 року, якою накладено арешт на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ТОВ «БЛАЙСІ» № 26050053204700, №26002053216133 та №26108000166000 відкритих у Миколаївському РУ «Приватбанк», з тимчасовим позбавленням можливості відчужувати та розпоряджатися ними, до скасування арешту майна у встановленому Кодексом порядку - скасувати.

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора у накладенні арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ТОВ «БЛАЙСІ» № 26050053204700, №26002053216133 та №26108000166000 відкритих у Миколаївському РУ «Приватбанк», з тимчасовим позбавленням можливості відчужувати та розпоряджатися ними.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Івченко О.М. Чернявський А.С. Чебанова-Губарєва Н.В.