Ухвала суду № 61169340, 06.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"06" вересня 2016 р. Справа №910/7039/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Разіної Т.І.

за участі представників:

ГУ ДФС у місті Києві - Мельник А.А., довір. №89/26-15-10-07 від 09.08.2016

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у міста Києві - Швець І.В., довір. №190/9/26-50-10-12 від 16.03.2016

ТОВ "Перша паливна компанія" - Антоненко А.В., довір. б/н від 01.09.2016

розглянувши апеляційні скарги Головного управління ДФС у місті Києві та

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві

на постанову Господарського суду міста Києва від 16.05.2016

у справі №910/7039/16 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Перша паливна

компанія"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/7039/16 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Перша паливна компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, кім. 202, код ЄДРПОУ 38038596), відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Ягубова О.А., інше. Не погоджуючись, Головне управління ДФС у місті Києві та ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/7039/16 та припинити провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 (в складі колегії суддів: Верховець А.А. - головуючий, Остапенко О.М., Разіна Т.І.) були задоволені заявлені разом із скаргами клопотання про поновлення органам фіскальної служби строків апеляційного оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/7039/16, апеляційні скарги Головного управління ДФС у місті Києві та ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято до провадження і спільного розгляду, розгляд скарг призначено на 06.09.2016, викликано в засідання повноважних представників, запропоновано завчасно надати відзив на апеляційну скаргу і т.ін.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд постанови, в змісті апеляційних скарг зазначено про порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення, що судом неповно з'ясовані всі обставини в їх сукупності, наведені доводи і міркування в підтвердження викладених обставин, висновки щодо передчасності звернення до суду з заявою про визнання боржника банкрутом. Вказано на те, що до заяви про порушення провадження у справі не були надані докази дотримання вимог загальної процедури ліквідації, повідомлення про припинення юридичної особи в порядку ч. 4 ст. 105 ЦК України, оцінки майна та здійснення податкової перевірки згідно з п. 78.1.7 ст. 78 ПК України, зокрема ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві, на обліку в якому перебуває боржник, що є передумовою звернення до суду з відповідною заявою.

Від ТОВ "Перша паливна компанія" надійшов відзив на апеляційні скарги Головного управління ДФС у місті Києві та ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві, в змісті якого наведені доводи на користь необґрунтованості скарг, зазначено про те, що скаржники не набули процесуальних прав оскарження прийнятого рішення у справі, оскільки не є учасниками провадження, особами чиї охоронювані законом права та обов'язки зачіпає постанова. Вказано на те, що в установленому законом порядку про припинення юридичної особи, запис про яку міститься в Єдиному державному реєстрі, органи фіскальної служби повідомляються державним реєстратором в межах взаємодії між інформаційними системи останніх, що безпосередньо у зв'язку з повідомленням про припинення Головним управлінням ДФС у місті Києві була проведена відповідна документальна позапланова виїзна перевірка боржника.

З тим, встановивши суми і розмір податкових зобов'язань органи фіскальної служби не звернулись в установленому порядку до суду з заявою про визнання кредитором (-ами) у справі, не набувши статусу учасника (-ів) провадження), при цьому і суми податкових зобов'язань, станом на теперішній час залишаються неузгодженими через перебіг процедур судового (адміністративного) оскарження прийнятих органом фіскальної служби рішень. Наведені посилання на наявні у справі докази дотримання загальної процедури ліквідації, повідомлення в установленому порядку відповідних державних органів, фондів тощо про припинення юридичної особи, відсутність заборгованості перед останніми, встановлення ліквідаційною комісією після публікації оголошення про припинення підприємницької діяльності розміру кредиторської заборгованості в розмірі 187895431,76 грн перед контрагентами боржника тощо.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи наявні докази, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 4, 4-1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України господарський суд вирішує спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За змістом ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції з урахуванням особливостей справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі. Частиною 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) встановлено, що ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. Загальні положення про порядок ліквідації юридичної особи вміщені у ст. 110-112 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 ЦК України). Як передбачено ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування тощо ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Передумовами звернення з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є прийняття рішення власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до суду із заявою, проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, аналіз пасиву боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, повідомлення кредиторів про ліквідацію юридичної особи боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, перелік пред'явлених вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період. Підставою складення проміжного ліквідаційного балансу є проведення аналізу активу та пасиву боржника. Нормами ч. 1 ст. 37 Закону визначено, що у випадках, передбачених цим Законом, суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Згідно з ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора у порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна тощо.

Разом з тим, досліджуючи дотримання наведених вище норм, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 91 ГПК України право на звернення до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, а також ухвали у випадках визначених ст. 106 цього кодексу мають сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Тобто, в разі оскарження рішення (постанови, ухвали) особою, яка не брала участі у справі, останній необхідно довести, що в оскаржуваному рішенні господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство сторонами у справі про банкрутство є боржник (банкрут) та конкурсні кредитора (представник комітету кредиторів), які одночасно є і учасниками провадження по справі про банкрутство. Кредитор - особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами грошові вимоги до боржника, набуття відповідного статусу законодавець пов'язує з наявністю у особи грошових вимог до боржника, а його припинення пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог. Стаття 1 Закону також передбачає, що кредиторами боржника можуть бути органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

При цьому і зазначені особи набувають статусу кредиторів у справі в разі наявності у встановленому порядку підтверджених грошових вимог до боржника. Правовий статус органів справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), як кредиторів неплатоспроможних боржників визначається і ст. 210 Господарського кодексу (далі - ГК) України, яка не передбачає автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається цими органами через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство. В засіданні суду апеляційної інстанції 06.09.2016 представниками скаржників визнано, що з метою порушення провадження з вказаних процедур з відповідною заявою до суду жоден з цих органів не звертався.

Матеріалами справи підтверджується, що після публікації оголошення, за наслідками проведення інвентаризації майна боржника ліквідаційною комісією було виявлено наявність кредиторської заборгованості у розмірі 187895431,76 грн. За даними комісії у боржника наявні активи на суму 7920822,62 грн - дебіторська заборгованість, цінних паперів на суму 18002996,06 грн, грошових коштів на рахунках у розмірі 8782,21 грн, необоротних активів на суму 29988,14 грн, товарів на суму 1336387,28 грн, ТМЦ на складі на суму 4779,71 грн, засобів та інших необоротних матеріальних активів на суму 1171,11 грн. При цьому заборгованості зі сплати податків страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, до Пенсійного фонду України не виявлено.

Заява про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Перша паливна компанія" була подана до Господарського суду міста Києва 15.04.2016, після спливу двомісячного строку з моменту (дня) публікації повідомлення про припинення товариства як юридичної особи. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016, якою апеляційні скарги у справі, що є предметом розгляду, були прийняті до провадження і спільного розгляду, було задоволено клопотання органів фіскальної служби про поновлення строків оскарження, тоді як оскаржена постанова про визнання боржника банкрутом прийнята 16.05.2016 і не була оскаржена, у т.ч. вказаними органами у межах десятиденних строків з моменту складання її повного тексту, і відповідно була чинна.

Згідно з резолютивною частиною оскарженої постанови було вирішено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України і повідомлення про визнання ТОВ "Перша паливна компанія" банкрутом, було зобов'язано державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, відомості про ліквідатора банкрута.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Згідно з п. 3 ст. 45 Закону про банкрутство вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) задовольняються у ІІІ чергу.

Разом з тим, ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство встановлено наслідки пропущення зазначених вище строків звернення з заявами з вимогами до боржника: особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в VI чергу в ліквідаційній процедурі. Відповідне правило не поширюється на вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і на вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, щодо сплати заборгованості (у тому числі неустойки, 3 відсотків річних та інфляційних втрат) за поставлений/спожитий природний газ, що утворилася станом на 1 травня 2015 року.

Як вказано вище, до теперішнього часу ані Головне управління ДФС у місті Києві, ані ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві так і не звернулись до Господарського суду міста Києва з заявами про визнання кредитором боржника, відповідно не набули статусу учасника (сторони) справи про банкрутство ТОВ "Перша паливна компанія", а отже і процесуальних прав у т.ч. оскарження судового рішення у справі. Подаючи в суті однорідні скарги на постанову про визнання боржника банкрутом, оскаржуючи рішення суду, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, у межах встановлених строків і у т.ч. включно до теперішнього часу не звернулись з заявою (-ами) з вимогами до боржника і якщо останні й виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, а отже були конкурсними і підлягали погашенню в ІІІ чергу, то в результаті звернення з пропуском цього строку можуть бути включені в VI чергу.

З огляду викладеного колегія суддів критично оцінює доводи, наведені в апеляційних скаргах в обґрунтування можливості реалізації заявниками скарг наявного процесуального права апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, пов'язаного з виконанням органами фіскальної служби покладених на тих завдань і функцій, пов'язаних зокрема, з нарахуванням та стягненням в примусовому порядку сум загальнодержавних і місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів), забезпечення "інтересів держави, що полягають в дотриманні суб'єктами господарювання правових актів, які визначають соціально-економічні основи держави та суспільства" (а.с. 175 т. 1) і т.ін., оскільки вказані органи, дійшовши висновку про наявність сум податкових зобов'язань боржника, у т.ч. станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство, в установлений строк і до теперішнього часу включно до суду так і не звернулись.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження. Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону, ГПК України, зокрема, містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство є: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Колегія суду апеляційної інстанції бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Однак, такі інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів та учасників справи про банкрутство про які прямо вказано у зазначеній нормі Закону, до учасників провадження у справі про банкрутство.

Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника та з того моменту набуває право оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство, так само як і право апеляційного оскарження набувається, у т.ч. якщо відповідним рішенням суду вирішено питання про права та обов'язки особи, яка не брала участь у справі. Як вже вказано вище, скаржники не мають статусу учасника (-ів) провадження, а тому не мають правових підстав для звернення до суду з апеляційною скаргою. Відсутність яких-небудь грошових вимог апелянта до боржника та відповідно не набуття статусу учасника провадження у справі само по собі є підставою припинення провадження за апеляційною скаргою.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст. 80, 91, 94, 97, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційними скаргами Головного управління ДФС у місті Києві та ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі №910/7039/16 припинити.

2. Матеріали справи №910/7039/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

Т.І. Разіна