Рішення № 61165339, 05.09.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р.Справа № 922/2620/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Харківгаз Збут, 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621;

до публічного акціонерного товариства Футбольний клуб Металіст, 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 65, код ЄДРПОУ 24341697;

про стягнення 99 350,03 грн.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність №2190 від 03.08.2016 р.);

відповідача не зявився;

В розпочатому 05.09.2016 року судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Харківгаз Збут звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства Футбольний клуб Металіст про стягнення 99 350,03 грн., з яких: 77 353,43 грн. сума основного боргу, 17 078,24 грн. пеня, 1 331,84 грн. 3 % річних, 3 586,52 грн. інфляційні втрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань відповідно до умов договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 1141009HJDEP016 від 0101.2016 р. щодо повної та своєчасної оплати отриманого природного газу. В якості правових підстав позивач посилається на ст. ст. 193, 222 ГК України, ст. ст. 625, 526, 256, 257, 258, 527, 611, ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2016 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/2620/16, розгляд якої призначено у судовому засіданні 05.09.2016 р. о 11:00 год.

Відповідач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали господарського суду Харківської області від 08.08.2016 р. про порушення провадження у даній справі не виконав та не надав суду документально та нормативно обґрунтованого відзиву по суті позовних вимог, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (№021223/1) про вручення відповідачу 12.08.2016 р. ухвали господарського суду Харківської області від 08.08.2016 р. про порушення провадження у даній справі.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов повністю.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, атому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобовязань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

01 січня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю Харківгаз Збут (Постачальник, Позивач) та публічним акціонерним товариством Футбольний клуб Металіст (Споживач, Відповідач) було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1141009НJDEP016, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобовязується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (далі газ), а Споживач зобовязується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Пунктами 3.2, 3.6 Договору визначено, що ціна газу становить 6405,20 грн. за 1000куб.м., крім того ПДВ 1281,04 грн., всього з ПДВ 7686,24 грн. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним Договором.

Згідно до п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

- 4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягугазу заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

- 4.2.2. остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно п. 4.3 Договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на бануівський рахунок Постачальника.

Договірні зобов'язання позивачем виконано в повному обсязі та надано Відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості:

- за січень 2016 року - 18,853 тис.м.куб. на загальну суму 144 908,69 грн.;

- за лютий 2016 року - 13,502 тис.м.куб. на загальну суму 103 779,61 грн.;

- за березень 2016 року - 7,097 тис.м. куб. на загальну суму 54 549,24 грн;

- за квітень 2016 р. 1,74 тис.м.куб. на загальну суму 13 374,06 грн.;

- за травень 2016 р. 0,832 тис.м.куб. на загальну суму 6 394,96 грн.

Відповідно до п.п. 2.9.2., 2.9.3. Договору послуги з постачання природного газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання - передачі природного газу.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з постачання газу в заявленому періоді підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі природного газу (арк.с. 15-18).

Проте, як зазначає позивач в позовній заяві відповідач в порушення умов зазначеного Договору не здійснив оплату за отриманий природний газ у повному обсязі, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість перед ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" в розмірі 77 353,13 грн, у звязку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникли зобовязання, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погашення боргу у повному обсязі за отриманий згідно договору природний газ суду не надав, а тому згідно вимог ст. ст. 33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 77 353,43 грн.

Отже, зважаючи на вищевикладене, а також те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не оплатив отриманий від позивача природний газ у встановлений п. 4.2 договору строк, будь-яких доказів, які свідчили б про погашення боргу у повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав, він визнається таким, що прострочив та неналежним чином виконав свої зобовязання відповідно до умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1141009НJDEP016 від 01.01.2016 р., у звязку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Харківгаз Збут в частині стягнення 77 353,43 грн. основної заборгованості обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, позивач просив суд стягнути з відповідача за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань відповідно до умов Договору пеню у розмірі 17 078,24 грн., а саме:

- за період з 11.02.2016 р. по 11.02.2016 р. у розмірі 174,21 грн.;

- за період з 12.02.2016 р. по 02.03.2016 р. у розмірі 2 617,97 грн.;

- за період з 03.03.2016 р. по 03.03.2016 р. у розмірі 130,90 грн.;

- за період з 11.03.2016 р. по 03.04.2016 р. у розмірі 2 107,24 грн.;

- за період з 04.04.2016 р. по 21.04.2016 р. у розмірі 931,25 грн.;

- за період з 22.04.2016 р. по 26.05.2016 р. у розмірі 1 563,85 грн.;

- за період з 27.05.2016 р. по 23.06.2016 р. у розмірі 1 185,23 грн.;

- за період з 24.06.2016 р. по 24.07.2016 р. у розмірі 1 202,87 грн.;

- за період з з 25.07.2016 р. по 27.07.2016 р. у розмірі 8,21 грн.;

- за період з 11.04.2016 р. по 21.04.2016 р. у розмірі 721,36 грн.;

- за період з 22.04.2016 р. по 26.05.2016 р. у розмірі 1 982,25 грн.;

- за період з 27.05.2016 р. по 27.07.2016 р. у розмірі 1 502,34 грн.;

- за період з 24.06.2016 р. по 24.07.2016 р. у розмірі 1 524,70 грн.;

- за період з з 25.07.2016 р. по 27.07.2016 р. у розмірі 147,55 грн.;

- за період з 11.05.2016 р. по 26.05.2016 р. у розмірі 222,17 грн.;

- за період з 27.05.2016 р. по 23.06.2016 р. у розмірі 368,33 грн.;

- за період з 24.06.2016 р. по 24.07.2016 р. у розмірі 373,82 грн.;

- за період з 25.07.2016 р. по 27.07.2016 р. у розмірі 36,18 грн.;

- за період з 11.06.2016 р. по 23.06.2016 р. у розмірі 81,77 грн.;

- за період з 24.06.2016 р. по 24.07.2016 р. у розмірі 178,74 грн.;

- за період з 25.07.2016 р. по 27.07.2016 р. у розмірі 17,30 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2.1 Договору сторони передбачили, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Приймаючи до уваги факт прострочення відповідачем виконання свого зобовязання, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд зазначає, що останній відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17 078,24 грн. пені за сукупний період з 11.02.2016 р. по 27.07.2016 р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання відносно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3 586,52 грн. та 3% річних у розмірі 1 331,84 грн., суд керується положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої встановлено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши наданим позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що останні здійснено позивачем вірно, у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1 331,84 грн. за загальний період з січня 2016 р. по липень 2016 р. (включно) та інфляційних втрат у розмірі 3 586,52 грн. за період з лютого по червень (включно) є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Харківгаз Збут підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Футбольний клуб Металіст (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 65, код ЄДРПОУ 24341697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Харківгаз Збут (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621, п/р 2600713109601 в ПАТ Альфа-Банк, МФО 300346) 99 350,03 грн., з яких 77 353,43 грн. сума основного боргу, 17 078,24 грн. пеня, 1 331,84 грн. 3% річних, сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів 3 586,52 грн. та витрати зі сплаті судового збору в розмірі 1 490,25 грн. грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 08.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_2