Постанова № 61165069, 07.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2016 року № 826/6694/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Український Інноваційний Банк» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, індексний номер НОМЕР_3 про припинення іпотеки та НОМЕР_1 про припинення заборони відчуження предмету іпотеки, а також дії Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, вчинені на підставі вказаних рішень;

- зобов'язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про скасування рішення, індексний номер НОМЕР_3 про припинення іпотеки та НОМЕР_1 про припинення заборони відчуження предмету іпотеки, а саме: нежилого будинку (літ. И), що знаходить за адресою: АДРЕСА_1, правами публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк», які були внесені 08.04.2013 в Державний реєстр іпотек за НОМЕР_2 та в Єдиний державний реєстр заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за НОМЕР_2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що жодних дій по стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЛЯІНВЕСТ» та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №4932 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.02.2013 не проводив, заборгованість за кредитним договором не погашена, а тому підстави для визнання договору іпотеки припиненим відсутні, що в свою чергу обумовлює відсутність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подавав, відношення до позову не висловив. З огляду на це, адміністративна справа вирішується на підставі наявних в ній документів.

Разом з цим, враховуючи не явку відповідача у судове засідання, судом в порядку ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Між публічним акціонерним товариством «Український Інноваційний Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЛЯІНВЕСТ» 18.02.2013 укладено кредитний договір №4932 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії.

В подальшому, між позивачем, як іпотекодержателем та громадянином України ОСОБА_3, як іпотекодавцем, який виступає майновим поручителем за зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЛЯІНВЕСТ» укладено 08.04.2013 договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі - договір іпотеки).

Згідно п. 1.1. вказаного договору, іпотекою за ним забезпечується вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №4932 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.02.2013, додаткової угоди №1 до нього від 08.04.2013 та додаткових угод, що будуть укладені у майбутньому, укладених між боржником та іпотедержателем, відповідно до якого іпотекодержатель надає боржнику кредит в розмірі 7 000 000, 00 доларів США на термін по 16.02.2018 включно зі сплатою процентів у розмірі 14% процентів річних від суми фактичної заборгованості за кредитом.

У відповідності до п. 2.1. предметом договору іпотеки є нерухоме майно:

- нежилий будинок (літ. И), загальною площею 428, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі - продажу нежилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є. 11.02.2010 за реєстровим №318.

13.06.2013 між публічним акціонерним товариством «Український Інноваційний Банк» як іпотекодержателем та громадянином України ОСОБА_3, як іпотекодавцем, який виступає майновим поручителем за зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЛЯІНВЕСТ» укладено договір про внесення змін №1 до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. 08.04.2013 за реєстровим №1360.

Згідно вказаного договору, сторони домовилися викласти п. 1.1. договору іпотеки в наступній редакції:

« 1.1. Іпотекою за цим договором забезпечується вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №4932 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.02.2013, додаткової угоди №1 до нього від 08.04.2013, додаткової угоди №2 до нього від 13.06.2013 та додаткових угод, що будуть укладені до нього в майбутньому, укладених між боржником та іпотекодержателем, відповідно до якого іпотекодержатель надає боржнику кредит в розмірі 11 000 000, 00 доларів США на термін по 16.02.2018 включно зі сплатою процентів в розмірі 14% процентів річних від суми фактичної заборгованості за кредитом».

Як вбачається з наявних документів, що містяться в матеріалах справи, договір іпотеки та обтяження предмета іпотеки правами позивача були зареєстровані в Державному реєстрі іпотек 08.04.2013 за НОМЕР_2 та в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 08.04.2013 за НОМЕР_4.

У своїй позовній заяві публічне акціонерне товариство «Український Інноваційний Банк» зазначило, що 20.04.2016 року за наслідком отримання відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було встановлено, що 25.02.2016 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві було прийнято рішення, індексний номер НОМЕР_3 про припинення іпотеки (далі - оскаржуване рішення №1) та рішення, індексний номер НОМЕР_1 (далі - оскаржуване рішення №2) про припинення обтяження забезпеченого предметом іпотеки.

В подальшому позивачу стало відомо, що вищевказані рішення були прийняті відповідачем на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області Усанок І.А. ВП №32267327 від 23.02.2016 про зняття арешту з майна боржника та акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23.06.2016.

Враховуючи зазначені обставини, публічне акціонерне товариство «Український Інноваційний Банк» звернулося із листом вих. №1287/0/25-16 від 20.04.2016 до начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області з метою отримання інформацію щодо наявності чи відсутності виконавчого провадження, в рамках якого було винесено постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області Усанок І.А. ВП №32267327 від 23.02.2016 про зняття арешту з майна боржника та складено акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23.06.2016.

Згідно матеріалів справи, листом №1916 від 22.04.2016, за підписом начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області С.В. Білана, відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області повідомив позивача, що вказані вище документи відділом примусового виконання не виносилися, прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 не проводилися, а виконавче провадження ВП №32267327 на виконанні у відділі не перебуває.

Публічне акціонерне товариство «Український Інноваційний Банк» стверджує, що жодних дій по стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЛЯІНВЕСТ» та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №4932 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.02.2013 не проводив, за кредитним договором заборгованість не погашена, а тому підстави для визнання договору іпотеки припиненим відсутні, що в свою чергу обумовлює відсутність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898-IV (далі - Закон №898-IV) іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 3 Закону №898-IV).

При цьому, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (ч. 2 ст. 3 Закону №898-IV).

Водночас, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а обтяження це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору (п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV).

В силу приписів ч. 1 ст. 3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є:

1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, іпотека (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV).

Частиною 2 ст. 27 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:

1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;

2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно;

3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;

4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката;

6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном;

7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Аналіз вищевказаного свідчить, що перелік підстав для державної реєстрації обтяжень є вичерпним. В свою чергу, припинення обтяжень має здійснюватися на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставин/підстави існування обтяження.

Так, як вже було зазначено судом вище, договір іпотеки та обтяження предмету іпотеки, а саме: нежилого будинку (літ. И), що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані в Державному реєстрі іпотек 08.04.2013 за НОМЕР_2 та в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 08.04.2013 за НОМЕР_4.

Згідно ст. 73 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-XII (далі - Закон №3425-XII) нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства чи організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна (ст. 74 Закону №3425-XII).

Судом встановлено, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області Усанок І.А. ВП №32267327 від 23.02.2016 про зняття арешту з майна боржника та акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 23.06.2016.

Слід зауважити, що доказів зворотного відповідачем не надано.

Водночас, в ході розгляду справи судом оглянуто в судовому засіданні 08.06.2016 оригінал листа №1916 від 22.04.2016, за підписом начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області С.В. Білана, відповідно до якого вищевказані документи відділом не видавалися, виконавче провадження ВП №32267327 на виконанні не перебуває, а прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 останнім не проводилися.

При цьому, публічним акціонерним товариством «Український Інноваційний Банк» було подано заяву до Головного управління Національної поліції у м. Києві вих. №1334/с/25-16 від 21.04.2016 про внесення відомостей про вчинення відносно останнього кримінального правопорушення.

Згідно листа Головного управління Національної поліції у м. Києві від 30.05.2016 вх. 6609/125/52/02-2016 та відповідно до заяви №204504 від 29.04.2016 внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12016100060003196, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, з огляду на те, що належних та допустимих доказів наявності підстав для припинення іпотеки та відповідно обтяження на її предмет в матеріалах справи відсутні, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Разом з цим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних рішень, оскільки, на думку суду, перевірка достовірності, тобто встановлення факту підробки/недостовірності поданих суб'єктом документів для державної реєстрації прав та їх обтяжень не є обов'язком державного реєстратора.

В той же час, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про скасування рішення, індексний номер НОМЕР_3 про припинення іпотеки та № 28434537 про припинення заборони відчуження предмету іпотеки, а саме: нежилого будинку (літ. И), що знаходить за адресою: АДРЕСА_1, правами публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк», які були внесені 08.04.2013 в Державний реєстр іпотек за НОМЕР_2 та в Єдиний державний реєстр заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за НОМЕР_2, з огляду на наступне.

Так, наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 №3502/5, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 за №1429/20167 затверджено «Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (далі - Порядок).

Пунктом 1.1. Порядку визначено процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури.

Рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор), яке оформлює за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках (п. 1.3. Порядку).

Внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав здійснюються в день прийняття заяви органом державної реєстрації прав або нотаріусом (п. 1.4. Порядку).

Поряд з цим, документи, що подаються для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, повинні відповідати вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами (п. 1.5. Порядку).

В силу приписів п. 2.1. Порядку для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Згідно п. 2.2. Порядку орган державної реєстрації прав або нотаріус приймає заяви у день їх надходження в порядку черговості і реєструє у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації.

Моментом прийняття заяви вважаються дата та час її реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів.

Орган державної реєстрації прав або нотаріус видає заявникові картку прийому заяви.

Заявник, в контексті п. 2.3. Порядку під час подання заяви пред'являє органові державної реєстрації прав або нотаріусу документи, що посвідчують його особу, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703.

Пунктом 2.6. Порядку визначено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

З вказаного слідує, що внесення запису про скасування записів, зокрема Державного реєстру прав здійснюється на підставі відповідної заяви суб'єкта з долученням документів визначених Порядком.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що позивачем в порядку ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частково доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в той час коли, відповідачем доводи останнього не спростовано.

Беручи до уваги вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову частково.

Керуючись ст.ст. 9, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, індексний номер НОМЕР_3 від 25.02.2016 про припинення іпотеки та рішення, індексний номер НОМЕР_1 про припинення заборони відчуження предмету іпотеки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, буд. 10-А, код ЄДРПОУ 05839888) документально підтверджені судові витрати в розмірі 1378,00 грн (тисяча триста сімдесят вісім грн) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2д).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов