Рішення № 61163839, 06.09.2016, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1097/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Кітреску О.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

gро стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся 13.05.2016 року до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, в якому обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги зазначив, що в грудні 2008 року між ними була укладена угода на продаж земельної ділянки за адресою: вул. Морська, 108, с. Приморське Кілійського району Одеської області для будування житлового будинку та обслуговування житлових будівель та споруд на засадах приватної власності. При цьому позивачем був сплачений відповідачу завдаток в сумі 3400 доларів США. В лютому 2009 року сторони уклали додаткову угоду про передачу позивачу права безкоштовного користування відповідної ділянки та на прохання ОСОБА_2 сума завдатку була збільшена ще на 1000 доларів США в еквіваленті. Таким чином, як зазначає позивач, сума завдатку за відповідну земельну ділянку склала 4400 доларів США. На протязі 2008-2013 років відповідач завіряв позивача, що питання документального оформлення приватизації відповідної земельної ділянки знаходиться на стадії завершення. На початку 2013 року позивач, дізнавшись, що документи на приватизацію відповідної земельної ділянки відсутні і не подавались до відділу Держземагенства Кілійського району Одеської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою повернути повністю сплачений йому завдаток. Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 13.07.2015 року у справі № 502/288/14-ц позов було задоволено. В березні 2016 року ОСОБА_2, виконуючи вимоги постанови відділу Державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції повернув позивачу суму в 35640 гривень, зазначену в позові. Таким чином, як зазначає позивач, ОСОБА_2 володів зазначеної сумою грошових коштів позивача в якості безпідставно набутого майна на протязі із лютого 2009 по лютий 2016 року. На підставі викладеного та керуючись положеннями ст. 1214 п. 1, 2 та ст. 536 ЦК України, та виходячи з того, що за період з 2009 по 2016 роки процентні ставки на депозити в банках України складали, в середньому, не менше 18% річних від суми вкладу (тобто 35640 гривень?18%?8 років = 51320 гривень), позивач просив суд ухвалити рішення яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь доходи в сумі 51320 гривень, які він, на думку позивача, отримав від безпідставно набутого у нього майна.

Після відкриття провадження у справі позивачем були надані клопотання про розгляд справи на всіх стадіях за його відсутності /а.с. 30, 35-36/.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3, повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. ст. 74-76 ЦПК України про дату та місце розгляду справи, за викликом суду в судове засідання не зявились. 06.09.2016 року представник відповідача надав заяву за змістом якої зазначив, що вони yt погоджуються з заявленим позовом та вважають його безпідставним у звязку з відсутністю будь-якого договору про передачу коштів під відсотки, а також відсутністю правових підстав отримання відсотків без наявності індивідуальної ліцензії Національного Банку України. Позов просили розглядати за відсутністю відповідача та його представника без проведення фіксації судового процесу.

В звязку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, які подали заяви про розгляд справи без їх участі, суд ухвалює рішення по справі без фіксації ходу судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, що відповідає положенням ст. ст. 169, 197 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву та надані докази по справі, в процесі зясування обставин справи та перевірки доказів, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень,, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

13.07.2015 року Кілійським районним судом Одеської області було ухвалено рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення завдатку ,яким позовні вимоги було задоволено та стягнуто зі ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 А, кв. 11, - 35640 гривень та 356,40 гривень судового збору.

Як встановлено відповідним рішенням суду:

«П. 1.7 рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 15.08.2008 року № 346-V-ХІІ ОСОБА_2 дано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель житлової та громадської забудови на території Приморської сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: с. Приморське, вул. Морська, 110.

П. 1.2 рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 15.08.2008 року № 360-V-ІІ в звязку з уточненням площі земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, внесено зміни до п. 1 рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 15.08.2008 року № 346-V-ХІІ та викладено його в редакції згідно якої ОСОБА_2 надано згоду щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,1300 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: с. Приморське, вул. Морська, 108, на території Приморської сільської ради.

06.12.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було підписано договір за умовами якого ОСОБА_1 /покупець/ придбав у ОСОБА_2 /продавця/ право на використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на праві приватної власності, яка знаходиться за адресою: с. Приморське, вул. Морська, 108 на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області. Площа ділянки складає 0,12 га, ціна купівлі складає в еквіваленті 15000 доларів США. Вказаної дати покупець в присутності ОСОБА_4І .та ОСОБА_5 передає продавцю завдаток, сума якого у еквіваленті складає 3400 доларів США, на підтвердження зобовязання та на забезпечення його виконання. Інша частина вартості покупки буде сплачена покупцем продавцю після оформлення необхідних документів після повідомлення продавцем покупця про отримання державного акту на відповідну земельну ділянку. Умовами договору передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки повинен бути підписаний в нотаріальній формі в момент передачі частини суми вартості покупки, що залишилась, в державній нотаріальній конторі.

Рішенням Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 12.12.2008 року № 393-V-ХХІІІ в звязку з уточненням площі земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, внесено зміни до п. 1.2 рішення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 15.08.2008 року № 360-V-ІІ «Про внесення змін до рішення сільської ради № 346-V-ХІІ від 15.08.2008 року та викладено його в редакції згідно якої ОСОБА_2 надано згоду щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,1841 га безоплатно у власність із земель житлової та громадської забудови на території Приморської сільської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та зобовязано ОСОБА_2 замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в термін до 01.12.2009 року надати його для розгляду та затвердження на сесії у встановленому законом порядку.

22 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Південний землевпорядний центр» було укладено Договір на виконання землевпорядних робіт проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку на території с. Приморське Кілійського району Одеської області. Строк закінчення землевпорядних робіт, визначений договором лютий 2009 року.

22 лютого 2009 року позивач та ОСОБА_2 вклали та підписали доповнення (до угоди від 06.12.08 р.), про передачу ОСОБА_1 права безкоштовного використання вищезазначеної земельної ділянки для будівництва житлового будинку, та інших господарських споруд з моменту підписання цього доповнення

ОСОБА_2, на плані розмежування зазначеної земельної ділянки вказав розташування частки земельної ділянки, належної для продажу у власність позивача.

В доповненні до угоди від 06.12.08 року було включено збільшення суми завдатку, та того ж дня позивачем було передано ОСОБА_2 суму в еквіваленті 1000 доларів США, про що ОСОБА_2 склав та підписав розписку.

11 січня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до голови Відділу Держземагенства в Кілійському районі з заявою, в якій просив повідомити йому можливість та строки оформлення ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: вул. Морська, 108 в с. Приморське та 29.01.2013р. за № 11-11-4/103 отримав відповідь, в якій було зазначено що станом на 31.01.2013 року будь-які документи на оформлення земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Морська, 108, с. Приморське, Кілійський район, Одеська область відсутні.

П. 2 рішення Приморської сільської ради від 27.03.2013 року № 383-VІ-ХІ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення детального плану території для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1841 га за адресою: с. Приморське, вул. Морська, 108.

П. 1.7 рішення Приморської сільської ради від 25.09.2013 року № 467-VІ-ХХVІІ ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1841 га у власність із земель житлової та громадської забудови на території с. Приморське для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: с. Приморське, вул. Морська, 108.

П. 1 рішення Приморської сільської ради від 27.12.2013 року № 497-VІ-ХХІХ було внесено зміни до п. 1.7 рішення Приморської сільської ради від 25.09.2013 року № 467-VІ-ХХVІІ в частині площі земельної ділянки, а саме: площу 0,1841 га замінено на 0,1852 га.

П.п. 1.3 рішення Приморської сільської ради від 30.07.2014 р. № 575-VІ-ХХХV ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1852 га (кадастровий номер земельної ділянки 5122383000:001:1192) за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Приморське, вулиця Морська, 108, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передано вказану земельну ділянку у власність.

14.08.2014 року ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,1852 га (кадастровий номер земельної ділянки 5122383000:001:1192) за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Приморське, вулиця Морська, 108; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

27.08.2014 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з листом, який останнім було отримано 03.09.2014 року, та в якому повідомляв про оформлення у власність земельної ділянки, розташовано в с. Приморське, Кілійського району Одеської області, вул. Морська, 108 та просив виконати обовязок щодо проведення повного розрахунку адресатом та вчинення дій щодо оформлення земельної ділянки відповідно до вимог договору від 06.12.2008 року.»

При цьому, ухвалюючи рішення суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 в якості завдатку за продаж земельної ділянки згідно Договору від 06.12.2008 року грошову суму, яку сторони визначили в еквіваленті 3400 доларів США, а 22.29.2009 року відповідач отримав від позивача грошову суму в еквіваленті 1000 доларів США додатково до раніше переданої позивачем грошової суми відповідачу.

Разом з тим, оскільки правочин щодо купівлі продажу нерухомого майна, якою є земельна ділянка, має бути нотаріально посвідчений, за відсутності такого посвідчення згідно положень ч. 3 ст. 640 ЦК України він не є укладеним, тобто у сторін не виникли зобовязання з купівлі-продажу відповідної земельної ділянки, а грошова сума отримана відповідачем від позивача не може вважатись завдатком, який є видом забезпечення виконання зобовязання, та є такою, що набута відповідачем по справі без достатньої правової підстави згідно ст. 1212 ЦК України.

На підставі викладеного, встановивши дійсний характер та природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення на підставі ст. 1212 ЦК України, в звязку з чим стягнув відповідну суму безпідставно одержаних грошових коштів з відповідача на користь позивача.

На підставі відповідного рішення суду 04.02.2016 року Кілійським районним судом Одеської області було видано виконавчі листи про стягнення з відповідача на користь позивача присуджених сум грошових коштів та судових витрат /а.с .12-13/.

Як вбачається з постанов державного виконавця ВДВС Кілійського РУЮ від 21.03.2016 року, в звязку зі сплатою ОСОБА_2 боргу за виконавчими документами, виконавче провадження з виконання відповідних виконавчих листів на користь ОСОБА_1 закінчено /а.с. 14-15/.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами:

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як зазначено в ст. 1212 ЦК України глави 83 книги пятої ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як зазначено в ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

При цьому згідно положень ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зазначена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, згідно якої - якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Як зазначено в ч. 1 ст. 8 ЦК України - якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги та визначаючи розмір процентів за користування відповідачем належними йому грошовими коштами послався на процентні ставки на депозити в банках України. Тобто фактично розраховуючи ціну позову застосував до спірних правовідносин аналогію закону, якою регулюються правовідносини щодо договору банківського вкладу, які містяться в § 3 глави 71 ЦК України.

При цьому, як зазначено в ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу . Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Як зазначено в ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справі, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З досліджених судом доказів встановлено, що відповідач ОСОБА_2 безпідставно набув від відповідача ОСОБА_1 грошові кошти, що було встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, та які повернув в порядку виконання вказаного рішення суду. Також судом встановлено, що ст. 536 ЦК України, встановлюючи обовязок зі сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, не містить чіткого розміру процентів за користування чужими грошами і відсилає до умов договору, спеціальної норми закону або акта цивільного законодавства.

Посилаючись на необхідність стягнення з відповідача коштів в порядку ст. 536 ЦК України виходячи з 18% ставки за депозитами в банках України, проте правовідносини, що виникли між сторонами, не є подібними до правовідносин банківського вкладу, які регулюють зовсім інший вид цивільних відносин за участю банку, тобто юридичної особи, які відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Таким чином, застосування відповідної аналогії закону, на яку позивач посилається в своєму позові, не відповідає суті спірних правовідносин сторін та фактичним обставинам справи. Крім того, позивачем не доведено ту обставину, що набувач, тобто відповідач по справі, дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття грошових коштів, належних позивачу в момент їх отримання, тобто з грудня 2008 року.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, в звязку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК, ст. ст. 8, 11, 536, 1058, 1061, 1212, 1214 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_6