Постанова № 61162996, 02.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2016 р. Справа № 541/1319/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В. ,

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19.07.2016р. по справі № 541/1319/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій неправомірними та покладення зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії в розмірі 80 відсотків від заробітної плати з усіма додатковими виплатами у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури;

- зобов'язати Миргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 09.12.2015 року "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" та ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-XII, виходячи з розміру 80 відсотків від суми місячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Полтавської області від 21.04.2016 року № 18-181 вих. 16 з подальшою виплатою пенсії у розмірі, встановленому після її перерахунку та виплатити з 01.12.2015 року різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19.07.2016р. зазначений позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Миргородського об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1, виходячи з 80% від суми заробітку відповідно до довідки № 18-181, вих. 16 від 21 квітня 2016 року, виданої прокуратурою Полтавської області.

Зобов'язано Миргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, з дня звернення щодо перерахунку пенсії, тобто з 26 квітня 2016 року, виходячи з 80% від суми заробітку відповідно до довідки № 18-182, вих. 16 від 21 квітня 2016 року, виданої прокуратурою Полтавської області.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме, постанови Кабінету Міністрів від 09.12.2015 року "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р., також, вирішення не всіх позовних вимог, що були заявлені до відповідача, а саме, подальша виплата пенсії у розмірі, встановленому після її перерахунку та виплати з 01.12.2015 року різниці між фактично отриманою та перерахованою пенсією, просить оскаржувану постанову змінити в частині повного задоволення позовних вимог.

26 серпня 2016 року до канцелярії Харківського апеляційного адміністративного суду відповідачем було надіслано заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить змінити постанову в частині задоволених позовних вимог, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Миргородському об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

26.04.2016 року позивач звернувся до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", на підставі довідки прокуратури Полтавської області № 18-181, вих.16, від 21.04.2016 р.

Листом Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 04.05.2016 року позивачеві відмовлено у здійснені перерахунку пенсії на підставі довідки від 21.04.2016 р. за № 18-181, вих. 16 (а.с.7).

Зазначене рішення вмотивоване тим, що п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 р., з 1 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються (перераховуються) відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності відмови Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити позивачу перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Полтавської області № 18-181, вих.16, від 21.04.2016 р.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що пенсію за вислугу років позивачу призначено з 07.08.2012 року за нормами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. у розмірі 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг отриманих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, в тому числі щодо розміру раніше призначеної пенсії.

Таким чином, враховуючи, що позивачу з 07.08.2012 року призначено пенсію у розмірі 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію, її розмір у відсотковому відношенні до чинної заробітної плати відповідної категорії осіб, що працюють в органах прокуратури не може бути зменшено.

На момент призначення позивачу пенсії чинною була норма Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р., а саме ст. 50-1, яка надавала право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Також за приписами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р., чинними на час призначення пенсії ОСОБА_1, граничний розмір пенсії обмежено не було.

Таким чином, на час призначення позивачу пенсії, його пенсійне забезпечення включало наявність у нього права на отримання пенсії у розмірі 80 % без обмеження граничного розміру пенсії та право на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Отже, оскільки на час набуття позивачем права на пенсійне забезпечення за ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. було встановлено його право на отримання пенсії у розмірі 80 % за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію без обмеження граничного розміру та на перерахунок пенсії, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена норма зберігає юридичну силу, як для позивача, так і для відповідача на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії від 23.05.2016р., що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 01.07.2014р. по справі № 21-244а14, яка в силу положень ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватись судами загальної юрисдикції.

Щодо доводів відповідача, викладених в запереченні на апеляційну скаргу, про обґрунтованість відмови у перерахунку позивачу пенсії у зв'язку із скасуванням з 01.06.2015 року норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру" колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутату України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника консультанта народного депутата України.

Натомість з 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р., яким врегульовано питання пенсійного забезпечення та перерахунку пенсій працівників прокуратури, а саме статтею 86.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що норми щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури за Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. не могли бути скасовані пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", оскільки норми Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури набрали чинності 15.07.2015р., тобто після 01.06.2015р.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова позивачу у проведенні перерахунку пенсії на підставі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. та п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" є неправомірною.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильно вирішення справи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 26 квітня 2016 року з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як встановлено з матеріалів справи, із заявою про перерахунок пенсії відповідно до довідки від ОСОБА_1 звернувся до Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області 26.04.2016р.

Таким чином, перерахунок пенсії позивача за зазначеною довідкою необхідно провести з 01.05.2016р.

Між тим, суд першої не врахував зазначених приписів норм матеріального права, що призвело до необґрунтованого зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з 26 грудня 2015 року.

На підставі зазначеного вище, не підлягає задоволенню вимога апеляційної скарги позивача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2015 року виходячи з 80% від суми заробітку відповідно до довідки № 18-181, вих. 16 від 21 квітня 2016 року, виданою прокуратурою Полтавської області.

Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з дня звернення щодо здійснення перерахунку пенсії, тобто з 26.04.2016 р., з прийняттям нової постанови про часткове задоволення цієї частини позовних вимог ОСОБА_1, а саме з 01 травня 2016 року.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо не вирішення під час розгляду справи судом першої інстанції всіх позовних вимог позивача, а саме питання подальшої виплати пенсії у розмірі, встановленому після її перерахунку та виплати різниці між фактично отриманою та перерахованою пенсією, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

На момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції немає підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з дня звернення щодо здійснення перерахунку пенсії, тобто з 26.04.2016р., з прийняттям нової постанови, якою позов щодо цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 має бути задоволено частково та зобов'язано Миргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, виходячи з 80% від суми заробітку відповідно до довідки № 18-181, вих. 16 від 21 квітня 2016 року, виданої прокуратурою Полтавської області з 01 травня 2016 року та провести відповідні виплати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської від 19.07.2016 р. по справі № 541/1319/16-а скасувати в частині зобов'язання Миргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, з дня звернення щодо перерахунку пенсії, тобто з 26.04.2016р. виходячи з 80% від суми заробітку відповідно до довідки № 18-181, вих. 16 від 21 квітня 2016 року, виданої прокуратурою Полтавської області, прийняти нову постанову, якою позов щодо цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Миргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії та провести виплату ОСОБА_1, виходячи з 80% від суми заробітку відповідно до довідки № 18-181, вих. 16 від 21 квітня 2016 року, виданої прокуратурою Полтавської області з 01 травня 2016 року.

В іншій частині постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської від 19.07.2016 р. по справі № 541/1319/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 07.09.2016 р.