Ухвала суду № 61162735, 07.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 876/3482/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. від 16 вересня 2015 року № 813 в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту) № 023-19553-250215 від 25 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 - нікчемним правочином та зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Дельтабанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) №023-19553-250215 від 25 лютого 2015 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріальногоправа та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що кошти на депозитний рахунок позивача надійшли не з іншого депозитного рахунку, а з поточного рахунку, підставою такого перерахунку був договір доручення, таким чином ОСОБА_1 є вкладником у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому на нього розповсюджуються встановлені законом гарантії щодо відшкодування коштів вкладу за рахунок коштів фонду. Просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Представник позивача (апелянта) - ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Відповідачі в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Правління Національного банку України №692/БТ від 30 жовтня 2014 року ПАТ "Дельта Банк", яка доведена до керівників структурних підрозділів банку 15 січня 2015 року, віднесено до категорії проблемних банків та йому було заборонено проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року за № 150 «Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банкпризначено Кадирова В.В.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

25 лютого 2015 року ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 уклали договір № 023-19553-250215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий", відповідно до якого Банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок та приймає від вкладника внесені ним в порядку, передбаченому цим договором, грошові кошти в сумі 2927,00 доларів США з нарахуванням 5,5% річних. Відповідно до п. 1.8 зазначеного договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або депозитного рахунку вкладника, або готівкою через касу Банку в день укладення сторонами цього Банку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач доручив розмістити належні йому кошти на депозит у ПАТ "Дельта Банк" в сумі 2927,00 дол. США ОСОБА_5 відповідно до укладеного договору доручення від 25 лютого 2015 року.

Депозитний рахунок, відкритий за договором банківського вкладу №023-19553-250215 був поповнений на 2927,00 доларів США 25 лютого 2015 року шляхом переказу коштів з рахунку ОСОБА_5, згідно з платіжним дорученням № 46469788 від 25 лютого 2015 року.

23 вересня 2015 року Уповноважена особа Фонду направила ОСОБА_1 повідомлення №8821/2244 про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 023-19553-250215 від 25 лютого 2015 року, відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, інформацію щодо вищезазначеного договору не включено до переліку вкладників ПАТ "Дельта банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" було вчинено належні дії на виконання своїх повноважень, які передбачені та відповідають вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч.2 ст.4 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч.1, 3 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Згідно з п.6 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України.

Абз.2 ч.2 ст.215 ЦК України передбачає, що у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення ст.12 ГПК України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Спір у цій справі фактично виник у зв'язку зі здійсненням процедури ліквідації (банкрутства) банку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 15 червня 2016 року у справі № 21-286а16, а відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст.160, 195, 196, п. 4 ст.198, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року у справі № 819/353/16 скасувати, та прийняти ухвалу, якою провадження у цій справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: В.Я. Качмар

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 08 вересня 2016 року.