Ухвала суду № 61162665, 07.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року м. Київ К/800/6637/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року

у справі № 817/3250/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4.)

до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області)

про скасування індивідуальної податкової консультації та надання нового висновку, -

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_4 звернувся у жовтні 2015 року до суду з позовом до ГУ ДФС у Рівненській області, у якому просив скасувати індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладену в листі заступника начальника ГУ ДФС у Рівненській області Друзюк Н.І. від 16.10.2015 року № К1023/17-00-17-01, та надати висновок про наявність в позивача права на здійснення підприємницької діяльності по оптовій торгівлі кам'яним вугіллям зі сплатою єдиного податку на підставі Витягу з реєстру платників єдиного податку від 07.04.2015 року за № 72/17, виданого Здолбунівською ДПІ Рівненської обласної ДПС.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року позов задоволено частково: скасовано індивідуальну податкову консультацію ГУ ДФС у Рівненській області від 16.10.2015 року №К1023/17-00-17-01, надану ФОП ОСОБА_4 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року скасовано в частині скасування індивідуальної податкової консультації ГУ ДФС у Рівненській області від 16.10.2015 року №К1023/17-00-17-01, наданої ФОП ОСОБА_4 та відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині. В решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 року. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу позивача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_4 пройшов процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку у Здолбунівській ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

11.03.2015 року позивач подав заяву до фіскального органу про застосування спрощеної системи оподаткування, за результатами розгляду якої перейшов на спрощену систему оподаткування та 07.04.2015 року отримав Витяг з реєстру платників єдиного податку № 72/17.

Відповідно до вказаного Витягу позивач є платником єдиного податку 3 групи з 01.04.2015 року з переліком видів господарської діяльності за КВЕД ДК 009:2010, в тому числі: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

На підставі того, що фіскальний орган за результатами перевірки фізичних осіб-підприємців, які займаються аналогічною діяльністю, робить висновок про відсутність права перебування на спрощеній системі оподаткування у зв'язку з торгівлею корисними копалинами - кам'яним вугіллям, 15.09.2015 року позивач звернувся до начальника Головного управління ДФС у Рівненській області з заявою про надання індивідуальної податкової консультації з приводу подальшого порядку оподаткування його доходів.

За результатами розгляду заяви заступник начальника Головного управління ДФС у Рівненській області надав позивачу індивідуальну податкову консультацію від 16.10.2015 року, в якій зазначено, що платниками податку першої-третьої групи не можуть бути суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення, а кам'яне вугілля віднесене до корисних копалин державного значення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки надана податкова консультація підлягає скасуванню, з огляду на безпідставність посилання податкового органу на пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291, оскільки на підставі поданої позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування з зазначенням в ній обраних видів діяльності, в тому числі по класу згідно з КВЕД 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами», Здолбунівська ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області не знайшла підстав для відмови у реєстрації платником єдиного податку та здійснила реєстрацію ФОП ОСОБА_4 платником єдиного податку 3 групи з 01.04.2015 року.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

За змістом пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Положеннями пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України встановлено, що платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення.

Відповідно до пп. 19-1.1.28 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України податкові органи надають консультації відповідно до цього Кодексу, законодавства з питань сплати єдиного внеску та інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування й іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями пунктів 52.1, 52.2 та 52.5 статті 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Згідно зі ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З аналізу наведених норм слідує, що податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позицію контролюючого органу щодо застосування конкретних норм податкового законодавства, та може бути оскаржена платником податків у судовому порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_4 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, відноситься до 3 групи платника податку, а також здійснює підприємницьку діяльність за наступними видами господарської діяльності: КВЕД 46.63 оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.71 оптова торгівля твердими, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

За приписами п. 291.2 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.

Статтею 1 Гірничого закону України визначено, що корисні копалини - природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки.

Згідно з пп. 14.1.91 п. 14.1 ст. 14 ПК України, корисні копалини - природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки.

Так, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що з аналізу наведених норм випливає, що спрощена система оподаткування не дозволяє здійснювати реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.

Пунктом 3.10 глави 3 Класифікатору корисних копалин ДК 008:2007, затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 357 від 12.12.2007 року, визначено, що корисні копалини - це природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, придатні для промислового використання. Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин державного та місцевого значення визначає Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Відповідно до пункту 3.18 глави 3 зазначеного Класифікатору, до твердих горючих корисних копалин відносяться скупчення в осадових породах метаморфізованих змертвілих рослин (вугілля) або змертвілих і неповністю розкладених болотних рослин під впливом біохімічних процесів за умов підвищеної вологості і нестачі кисню (торф).

Главою 5 встановлений класифікатор корисних копалин, де кам'яному вугіллю встановлений код об'єкта класифікації 13 003 000, а антрациту - 13 001 000.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827 затверджено «Перелік корисних копалин загальнодержавного значення» та «Перелік корисних копалин місцевого значення», відповідно до яких, до корисних копалин загальнодержавного значення відноситься також, серед іншого, кам'яне вугілля та антрацит.

Тобто, в даному випадку норми податкового законодавства не дозволяють здійснювати торгівлю кам'яним вугіллям, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податкова консультація є обґрунтованою, оскільки кам'яне вугілля, реалізацію якого здійснює позивач, відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.

Таким чином, судом апеляційної інстанції у повній мірі визначено безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_4, а тому правомірно відмовлено у їх задоволенні.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та не правильного вирішення справи, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та відмовлено у задоволенні адміністративного позову в цій частині.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - відхилити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року у справі № 817/3250/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) Н.Є. Маринчак підпис (підпис) І.В. Приходько