Ухвала суду № 61162579, 06.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року м. Київ К/800/52298/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Маслія В.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Іскра» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Іскра» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство «Іскра» (далі - ПАТ «Іскра», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення відповідача від 11 квітня 2013 року № 29, 30, 31.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем безпідставно.

На думку позивача, у Львівської митниці не було підстав для проведення перевірки, а наданий сертифікат на підтвердження країни походження товару відповідає усім вимогам чинного законодавства та достатньою підставою для визначення країни походження товару.

Вважає, що у відповідача не було обґрунтованих підстав для виникнення сумнівів у дійсності сертифіката, а неотримання відповіді на запити не може бути підставою для невизнання такого сертифіката дійсним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем в межах контракту №ІЕ 07/03-09 від 24 березня 2009 року ввезено на митну територію України товар - лампи інфрачервоні дзеркальні, напругою 220В, потужністю 250Вт; лампи розжарення електричні загального призначення, сині, потужністю 60Вт та напругою 230В; лампи розжарення електричні потужністю 750Вт та напругою 230В.

Для митного оформлення товару позивач надав до відділу митного оформлення Львівської митниці Державної митної служби України вантажну митну декларацію від 16 листопада 2011 року №209000010/2011/044862.

Митне оформлення зазначених товарів здійснено із наданням звільнення від сплати ввізного мита на підставі міжурядової Угоди про вільну торгівлю з Російською Федерацією.

У підтвердження країни походження товарів було надано преференційний сертифікат про походження форми СТ-1 від 20 жовтня 2011 року №RU UA1053004309 0110271, виданий Смоленською Торгово-Промисловою Палатою Російської Федерації з поміткою у графі 5 «виданий згодом».

З 14 березня 2013 року по 15 березня 2013 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ПАТ «Іскра» законодавства України з питань митної справи в частині митного оформлення товарів за преференційним сертифікатом про походження товару форми СТ-1 від 20 жовтня 2011 року №RU UA10530043090110271 по ВМД №209000010/2011/044862 від 16 листопада 2011 року, за наслідками якої складено акт №11/13/209000000/00214244 від 15 березня 2013 року, в якому зазначено про порушення позивачем вимог пунктів 5.1, 6.7 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних держав від 20 листопада 2009 року, п.2.3 частини п'ятої та розділів 4, 5 Порядку справляння митними органами ввізного (вивізного) та особливих видів мита під час митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кодон України, затвердженого наказом ДМСУ від 23 січня 2006 року №30.

Відповідачем на підставі зазначеного вище акта перевірки були прийняті повідомлення-рішення: №29 від 11 квітня 2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем ввізне мито в розмірі 52757,00 грн.; №30 від 11 квітня 2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем антидемпінгове мито в розмірі 61032,66 грн.; №31 від 11 квітня 2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем податок на додану вартість в розмірі 18537,38 грн.

На спірні відносини, що виникли, поширюються положення Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-УІ (далі - МК України), Податкового кодексу України, Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів від 20 листопада 2009 року, ратифікованих із застереженням Законом №3592-VI від 6 липня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 3 МК України (в редакції від 13 березня 2012 року), при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Як встановлено судом, заходи з митного контролю були розпочаті з часу прийняття вантажної митної декларації №209000010/2011/044862, а саме 16 листопада 2011 року, та не були завершені до граничного терміну встановленого Прикінцевими та перехідними положеннями МК України.

Згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями МК України (в редакції від 13 березня 2012 року) цей Кодекс набирає чинності з першого числа другого місяця, що настає за місяцем, в якому його опубліковано, крім пункту 9 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Кодексу.

Заходи з митного контролю та виконання митних формальностей, розпочаті та не завершені до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються в порядку та на умовах, які діяли станом на останній день місяця, що настає за місяцем, в якому опубліковано цей Кодекс (МК України в редакції від 13 березня 2012 року).

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірного застосування до спірних відносин положень МК України в редакції від 13 березня 2012 року, а не положень МК України в редакції від 11 липня 2002 року, про що помилково зазначив позивач.

Відповідно до статті 320 МК України, форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів системи управління ризиками. Форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України, укладених відповідно до закону, після завершення митного оформлення, визначаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно із частиною третьою статті 345 МК України, митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування.

Митне оформлення спірних товарів здійснено із наданням звільнення від сплати ввізного мита на підставі міжурядової Угоди про вільну торгівлю з Російською Федерацією. У підтвердження країни походження товарів було надано преференційний сертифікат про походження форми СТ-1 від 20 жовтня 2011 №RU UA1053004309 0110271, виданий Смоленською ТПП РФ з поміткою у графі 5 «виданий згодом».

У відповідності до пункту 7 статті 36 МК України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Статтею 1 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав (ратифікованою Законом України від 6 липня 2011 року надалі - Правила) встановлено, що для цілей застосування заходів тарифного й нетарифного регулювання Сторони приймають Правила визначення країни походження товарів, які є невід'ємною частиною цієї Угоди (та які визначають умови застосування режиму вільної торгівлі до товарів, а також передбачають можливість поглиблених перевірок правильності застосування цього режиму: пункти 5.1, 6.7, 9.3).

Пдстави для перевірки сертифікатів безпосередньо встановлені Правилами, які мають статус міжнародного договору.

Пунктом 6.7 встановлено, що митний орган країни ввезення товару може звернутися до уповноваженого органу, який завірив сертифікат, або до компетентних органів країни походження товарів з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення митними органами перевірки преференційних сертифікатів при ввезенні товарів на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, затвердженого наказом ДМСУ від 13 жовтня 2003 №683 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2003 р. за №1145/8466), якщо сертифікат видано в одній з країн СНД, то митний орган України відповідно до угод про вільну торгівлю, укладених Україною, має право запитувати уповноважений орган, що видав сертифікат, про додаткову інформацію про сертифікат чи товар, на який видано цей сертифікат.

Крім цього, як встановлено судом, на підтвердження підстав для проведення перевірки, відповідачем також долучено: наказ Львівської митниці від 29 березня 2012 №277 «Про план роботи Львівської митниці на II квартал 2012 року»; Лист Держмитслужби України від 16 лютого 2012 року №16/1-16.1/329-ЕП «Про перевірку сертифікатів про походження».

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем, за наявності достатніх підстав, в межах наданих повноважень обгрунтовано проведено перевірку ПАТ «Іскра» в частині митного оформлення товарів за преференційним сертифікатом про походження товару форми СТ-1 від 20 жовтня 2011 року №RU UA1053004309 0110271.

Відповідно до частини п'ятої статті 280 Митного кодексу України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Режим вільної торгівлі між Україною та Російською Федерацією встановлено Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року. Дана угода була ратифікована Законом України від 6 жовтня 1999 року №1125-XIV (діяла на момент перевірки преференційного сертифіката).

Відповідно до статті 3 цієї Угоди, договірні Сторони не застосовують мито, податки і збори, які мають еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і/або вивіз товарів, які походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території інших Договірних Сторін. Країна походження товару визначається відповідно до Правил визначення країни походження товарів.

Згідно із п. 6.1 Правил, для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.

Таким чином, сертифікат про походження товарів форми СТ-1, виданий компетентним органом країни вивезення товару, є належним документом, що свідчить про країну походження товару.

Нормами частини п'ятої статті 334 МК України та пунктом 6.7. Правил передбачено право митного органу на звернення до компетентних органів країни походження товару для підтвердження відомостей зазначених у сертифікаті про походження товарів форми СТ-1.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання вище зазначених вимог, Львівською митницею були направлені запити до Смоленської Торгово-промислової палати Російської Федерації від 4 квітня 2012 року №8/45-4792 та від 4 липня 2012 року №8/45-9360 (повторний) із мотивованим проханням підтвердити автентичність сертифіката СТ-1 (виданого згодом) та надати додаткові відомості та первинні документи, що підтверджують виконання заявленого у графі 9 сертифіката критерію походження «Д8539». У вказаних листах митний орган, серед іншого, запитував про калькуляцію собівартості кожного виду ламп для визначення адвалерної частки імпортної сировини в кінцевій вартості товару, рахунки/митні декларації на імпорт сировини і матеріалів, документи, що підтверджують походження російської сировини і сировини непідтвердженого походження, технологічний процес виготовлення ламп.

Як встановлено судом, на час розгляду справи в суді, відповіді Львівською митницею не було отримано.

Пунктом 9.3 Правил встановлено, що Сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо протягом сумарного строку 6 місяців митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару.

Враховуючи викладене, з урахуванням вимог пунктів 2.4, 5.1, 5.3, 6.7 Правил, пункту 7 статті 36 МК України, суди попередніх інстанцій правильно вважають, що преференційний сертифікат форми СТ-1 від 20 жовтня 2011 року №RU UA1053004309 0110271 правомірно не визнаний дійсним для цілей підтвердження країни походження товару та надання режиму вільної торгівлі Львівською митницею.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтованого погодилися з твердженням митного органу про те, що спірний товар не можна вважати таким, що походить з певної країни, а в даному випадку - з Російської Федерації, а тому суди першої та апеляційної інстанцій правильно не прийняли до уваги доводи ПАТ «Іскра» про те, що преференційний сертифікат є необхідною та достатньою підставою для визначення країни походження товару, та зазначили, що сертифікат походження є необхідною підставою для підтвердження країни походження товару, але недостатньою умовою для надання товарові режиму вільної торгівлі та звільнення від сплати митних платежів.

Умови надання товарам режиму вільної торгівлі встановлені пунктом 5.1 Правилу якому зазначено, що товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Пунктом 9.1. Правил передбачено, що сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо: товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим пунктом 5.1 цих Правил.

Оскільки уповноваженим органом на запити митниці не було надано запитуваної інформації та відомостей (документів), необхідних для перевірки критеріїв достатньої обробки/переробки товару «лампи», у митниці були достатні підстави для ненадання цьому товару режиму вільної торгівлі.

Відповідно до вимог пункту 8.1. Правил від 20 листопада 2009 року, сертифікат форми СТ-1 може бути виданий після вивезення товару на підставі письмового звернення заявника (декларанта). При цьому заявник (декларант) додатково надає до вповноваженого органу митну декларацію з відповідною позначкою митного органу, що підтверджує фактичне ввезення товару. У цьому разі в графі 5 сертифіката зазначається: «Видано згодом».

Проаналізувавши норми п.8.1 Правил від 20 листопада 2009 року, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що позначка митного органу повинна бути датована більш раннім числом, ніж дата видачі сертифіката. У цьому разі в графі 5 сертифіката зазначається: «Видано згодом».

Як встановлено судом, для митного оформлення товару 16 листопада 2011 року позивач надав вантажну митну декларацію №209000010/2011/044862.

Під час перевірки було встановлено, що сертифікат про походження товару форми СТ-1 №RU UA1053004309 0110271 із записом у графі 5 «Выдано впоследствии» виданий Смоленською Торгово-промисловою палатою 20 жовтня 2011 року, тобто до фактичного вивезення товару за межі території Російської Федерації, що є порушенням вимог пункту 8.1 Правил від 20 листопада 2009 року.

Наведене вище свідчить про обґрунтованість висновку митного органу про не підтвердження дійсності спірного преференційного сертифікату.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості прийняття Львівською митницею повідомлень-рішень від 11 квітня 2013 року № 29, 30, 31.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати судове рішення таким, що ухвалене з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Іскра» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :