Ухвала суду № 61162472, 06.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/791/16

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюка У.Т.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

06 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідачів: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального права просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідачів та просила суд залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року - без змін.

Представник відповідачів підтримала доводи апеляційних скарг та просила суд задовольнити їх.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.11.2015 р. позивачу була встановлена 2 група інвалідності, пов'язана із захворюванням, отриманим під час проходження служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0570735.

05.11.2015 р. позивач - підполковник податкової міліції, був звільнений з органів податкової міліції Головного управління ДФС у Хмельницькій області в запас Збройних Сил України за п.п. "Б" п.64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, що підтверджується наказом №298-о.

06.11.2015 р. позивачем було подано рапорт (з доданими документами) на ім'я в.о. начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням другої групи інвалідності.

Висновком Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 06.11.2015 р. про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України від 20 грудня 1990 р. №565-XII "Про міліцію" (який затверджений першим заступником голови ДФС України) позивачу призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 65869,44 грн. Підставою для призначення допомоги в такому розмірі вказано п.1.2, 1.3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. №707.

Одноразова грошова допомога позивачу залишається невиплаченою в зв'язку з відсутністю кошторисних призначень, про що свідчить, зокрема, лист Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 17.02.2016 р.

Відповідно до п.356.1 ст.356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно із ч.6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" №565-XII (в редакції закону від 13 лютого 2015 року, який набрав чинності 12 березня 2015 року, далі також - Закон №565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07 листопада 2015 р. в зв'язку з набранням чинності Закону України "Про національну поліцію" №580-VIII.

При цьому, відповідно до п.1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. №707 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, та залишається чинним на час розгляду справи, далі - Порядок №707) одноразова грошова допомога виплачується у разі, зокрема, установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися:

1) під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі:

- п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

- чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

- трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи;

2) у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

Порівнюючи наведені положення Закону №565-XII по Порядку №707, суд приходить до висновку, що ними по-різному врегульовано питання стосовно розміру виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності.

При цьому, згідно ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, суд вважає, що відповідачі повинні були застосувати чинний на момент звернення позивача і прийняття оскаржуваного висновку Закон України "Про міліцію" №565-XII (як правовий акт, який має вищу юридичну силу) та призначити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи.

При цьому порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги, як вказують відповідачі, дійсно визначені Порядком №707.

Так, п.5 Порядку №707 визначає перелік документів, які необхідно подати працівнику податкової міліції органу державної податкової служби за місцем проходження служби для виплати грошової допомоги в разі установлення групи інвалідності.

Відповідно до п.7 Порядку №707 орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Таким чином, відповідачами безпідставно було призначено позивачу одноразову грошову допомогу у меншому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд також звертає увагу відповідачів на те, що Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. №850 (який набрав чинності 10 листопада 2015 р.) установлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 р. № 208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 707.

Отже, призначення одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі відповідно до Порядку №707 було б можливим лише за умови, що він мав право на отримання такої допомоги до 12 березня 2015 року. Однак, оскільки він набув таке право після 12 березня 2015 року та у період чинності ст.23 Закону України "Про міліцію" №565-XII, розмір допомоги має бути визначений саме у відповідності із вказаним законом.

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставним незастосування відповідачами положень Закону №565-XII до спірних правовідносин та протиправним визначення розміру грошової допомоги не в повному розмірі.

Стосовно посилання представників відповідачів на постанову Верховного суду України від 8 липня 2014 р. по справі №21-184а14, суд вважає такі безпідставними, оскільки вирішальне застосування до спірних правовідносин має ч.6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції, що набрала чинності 12 березня 2015 року), норми якої у згаданій постанові були в іншій редакції та не передбачали конкретного розміру одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, що настала в період проходження служби.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що внаслідок помилкового застосування норм законодавства, відповідачами порушено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Законом №565-XII, тому рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області, викладене у висновку від 06.11.2015 р., щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника податкової міліції, нарахованого згідно Порядку №707, є протиправним та необгрунтованим.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6