Постанова № 61162357, 05.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016р. Справа № 876/4660/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,

за участю представників:

апелянта (відповідача-2 у справі): ОСОБА_1,

відповідача-1 у справі: ОСОБА_1,

позивача у справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. у справі №813/6365/15

за позовом ОСОБА_2

до відповідача-1: Головного управління Національної поліції у Львівській області

відповідача-2: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області

про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2015р. позивач: ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача-1: Головного управління Національної поліції у Львівській області, відповідача-2: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, просив, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 22.02.2016р. та додаткового доповнення до заяви про зміну позовних вимог від 31.05.2016р., визнати протиправним та скасувати Наказ №848о/с від 06.11.2015р. начальника ГУ МВСУ у Львівській області, полковника міліції Загарії Д.Д. про звільнення ОСОБА_2 - капітана міліції, оперуповноваженого карного розшуку Новороздільського міського відділення міліції Миколаївського районного відділу ГУ МВСУ у Львівській області, з Органів внутрішніх справ України в запас, за п.64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, через скорочення штатів; поновити ОСОБА_2 - капітана міліції, на посаді оперуповноваженого карного розшуку Новороздільського міського відділення міліції Миколаївського районного відділу ГУ МВСУ у Львівській області чи рівнозначній посаді, вищій або нижчій щодо посади, яку він обіймав під час проходження служби у міліції, з 06.11.2015р.; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та виплати (забезпечити нарахування та виплату) ОСОБА_2, в якості загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 10686,39грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає його звільнення із займаної посади незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем порушено порядок застосування переваг, передбачених законодавством України, для залишення на роботі. Також, на думку позивача, відповідачем порушено діючі обмеження на звільнення окремих категорій працівників у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатів, оскільки позивач на час звільнення перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, відповідно, питання про звільнення позивача не могло ставитись взагалі. Звільнення позивача відбулось з порушенням трудових гарантій, передбачених ст.2 Закону України "Про відпустки" та ст.184 КЗпП України, що також обґрунтовує та доводить протиправність спірного наказу про звільнення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. у справі №813/6365/15 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано наказ №848о/с від 06.11.2015р. ГУ МВСУ у Львівській області про звільнення ОСОБА_2 - капітана міліції, оперуповноваженого карного розшуку Новороздільського міського відділення міліції Миколаївського районного відділу ГУ МВСУ у Львівській області, з органів внутрішніх справ України в запас, за пунктом 64 "г", через скорочення штатів; поновлено ОСОБА_2 - капітана міліції на посаді оперуповноваженого карного розшуку Новороздільського міського відділення міліції Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10686,39грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив апелянт (відповідач-2 у справі): Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що через зміни в організації діяльності ГУ МВС України у Львівській області, а саме скорочення штату чисельності працівників у зв'язку із ліквідацією, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, позивача звільнено за п.64 "г", через скорочення штатів. Пунктом 8 Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що всі працівники міліції, а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, їх територіальних органів, закладів та установ вважаються, що попередженні у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Приписами п.9 XI Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим же Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього ж Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі поліції. Як вбачається з довідки СДЗ ГУМВС України у Львівській області від 21.01.2016р. №63/10-2016 та відповіді начальника Миколаївського відділення поліції Стрийського відділу поліції ГУНП у Львівській області від 28.01.2016р. №888/61/01-2016, заява про прийняття на службу до Національної поліції до ГУНП у Львівській області та Миколаївського ВП ГУНП у Львівській області від ОСОБА_2 не надходила.

Крім того, апелянт (відповідач-2 у справі) зазначає, що судом першої інстанції не враховано п.19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.11.1992р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", вважає, що прийняте судом рішення про зобов'язання саме ГУ МВС України у Львівській області поновити ОСОБА_2 на посаді в Миколаївському РВ ГУМВС України не відповідає принципам справедливості та законності.

На думку апелянта (відповідача-2 у справі), судом першої інстанції не взято до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 16.09.2015р. №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України", адже, відповідно до вказаної постанови, всі структурні підрозділи МВС ліквідовуються, а штатні посади, відповідно до наказу МВС №1388 від 06.11.2015р. скасовуються, відтак, ГУ МВС України у Львівській області не могло запропонувати ОСОБА_2 іншу посаду в ГУ МВС України у Львівській області чи його структурних підрозділах для можливості його подальшого використання на службі.

Також, підтвердженням того, що суд першої інстанції виніс оскаржувану постанову із порушенням норм матеріального та процесуального права є факт зобов'язання саме ГУ МВС України у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення в розмірі 10686,39грн., оскільки позивач проходив службу не в апараті ГУ МВС України у Львівській області, а в самостійному структурному підрозділі, що є окремою юридичною особою, та факт скасування судом першої інстанції Наказу ГУ МВС України у Львівській області від 06.11.2015р. №848о/с повністю, а не частково, оскільки такий наказ не є індивідуальним, тому його скасування в повному обсязі призведе до порушення прав та інтересів інших осіб.

У судовому засіданні Львівського апеляційного адміністративного суду 29.08.2016р. представником позивача: ОСОБА_3 подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказано, що апеляційна скарга є необґрунтованою та в ній не наведено достатніх підстав для скасування постанови суду першої інстанції. Звільнивши позивача за пп."г" п.64 (через скорочення штатів) Положення №114, відповідач не зазначив, через які підстави ОСОБА_2 не можна було використовувати на службі як інших працівників Миколаївського РВ. Крім цього, відповідно до п.48 Положення №114 та ч.4 ст.52 Закону України "Про Національну поліцію", відповідач не провів атестацію належним чином при звільненні позивача з ОВС. Позивач вважає, що виявлення бажання проходити службу в поліції повинно було бути із одночасним пропонуванням рівнозначної посади, що не було зроблено відповідачем, адже жодної посади запропоновано не було. ОСОБА_2 зазначає, що він не відмовлявся від проходження служби в поліції, він не прийнятий на службу в поліцію тільки через те, що перебував у декретній відпустці, а його написаний рапорт та заява не були зареєстровані належним чином, йому не було запропоновано жодної посади в поліції.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 05.09.2016р. з'явився представник відповідача-1 у справі та апелянта (відповідача-2 у справі): ОСОБА_1, яка доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримала у повному обсязі, просила апеляційну скаргу задоволити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. у справі №813/6365/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Позивач у справі: ОСОБА_2 та його представник: ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечили, підтримали доводи, викладені в запереченні на апеляційну скаргу, зазначили, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим на основі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.11.2015р. начальником ГУМВС України у Львівській області прийнято наказ №848о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п.64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_2, оперуповноваженого карного розшуку Новороздільського міського відділення міліції Миколаївського району відділу ГУ МВС.

Задоволюючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції керувався тим, що позивач виявив бажання проходити службу в поліції, відповідач жодними доказами не спростував відповідності позивача вимогам до поліцейських, визначеним Законом, позивач міг бути прийнятий на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення, оскільки його згода крім письмового рапорту була виражена і його діями щодо виконання службових обов'язків. Крім цього, позивач як працівник міліції, не відмовлявся від проходження служби в поліції, а відтак у відповідача не було правових підстав звільняти його зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується та зазначає наступне:

Спірні відносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015р. №580 (Далі - Закон №580) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114 (далі - Положення №114), які є спеціальними.

02.07.2015р. прийнято Закон №580, який набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.11.2015р., крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.08.2015р.; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 01.01.2017р.

Пунктом 8 розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №580 встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Тобто, позивач попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону.

Зі змісту вказаної норми Закону №580, який є спеціальним у спірних відносинах, не вбачається будь-якого обов'язку в УМВС України в Львівській області щодо додаткового попередження позивача про наступне звільнення, оскільки останній попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону. Тому посилання позивача на те, що його не було попереджено про наступне вивільнення не ґрунтуються на законі.

Пункти 9, 10, 11 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №580 передбачають, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Отже, вказаним Законом передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, зокрема, прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Поряд з цим слід зазначити, що пункти 9 та 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №580 передбачають вирішення питання подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції до 06.11.2015р. включно. Вказані норми є імперативними, тобто неприйняття працівника міліції на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 подавав рапорт (заяву) про прийняття його на службу в поліцію, що свідчить про те, що він не виявив у встановлений строк бажання проходити таку службу.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що при звільненні позивача не могли враховуватись норми ст.ст.179, 184 КЗпП України, оскільки пунктом 11 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №580, який є спеціальним та прийнятий пізніше у часі, визначено, що перебування працівників міліції у відпустці не є перешкодою для такого звільнення. Вказана норма неконституційною не визнавались.

У свою чергу, стаття 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996р. №504/96-ВР містить перелік видів відпусток: щорічні відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творча відпустка, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати.

До соціальних відпусток належить, зокрема, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у якій перебував і позивач.

З урахуванням наведених норм, суд апеляційної інстанції приходить висновку про законність звільнення позивача у період декретної відпустки, оскільки норма спеціального Закону не конкретизує та не розмежовує відпустки на види, а отже перебування працівників міліції у будь-якому виді відпустки не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до вимог пп."г" п.64 Положення №114, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015р. фактично ліквідовано територіальні органи МВС України, в тому числі і ГУМВС України у Львівській області та Новороздільське міське відділення міліції Миколаївського районного відділу ГУ МВС України у Львівській області, відтак, подальше проходження позивачем служби є неможливим.

Що стосується позовних вимог позивача про поновлення ОСОБА_2 - капітана міліції, на посаді оперуповноваженого карного розшуку Новороздільського міського відділення міліції Миколаївського районного відділу ГУ МВСУ у Львівській області чи рівнозначній посаді, вищій або нижчій щодо посади, яку він обіймав під час проходження служби у міліції, з 06.11.2015р.; зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області нарахувати та виплати (забезпечити нарахування та виплату) ОСОБА_2, в якості загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 10686,39грн., суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що такі до задоволення не підлягають, оскільки є похідними від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу №848о/с від 06.11.2015р. начальника ГУ МВСУ у Львівській області, полковника міліції Загарії Д.Д. про звільнення ОСОБА_2 - капітана міліції, оперуповноваженого карного розшуку Новороздільського міського відділення міліції Миколаївського районного відділу ГУ МВСУ у Львівській області, з Органів внутрішніх справ України в запас, за п.64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, через скорочення штатів.

Враховуючи процес ліквідації органів міліції, належність попередження про скорочення, неподання позивачем у встановлений строк заяви з волевиявленням про проходження служби в поліції, відсутність прямо передбачених обмежень щодо звільнення через скорочення штатів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що ГУМВС України у Львівській області при прийнятті оскаржуваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належним чином довів правомірність прийнятого ним рішення, судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, доводи апеляційні скарги спростовують висновки суду першої інстанції, відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, у випадках неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. у справі №813/6365/15 за позовом ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Національної поліції у Львівській області, відповідача-2: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, - задоволити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. у справі №813/6365/15, - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст рішення виготовлено 08.09.2016р.