Постанова № 61162343, 06.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 876/9221/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Прокуратури Закарпатської області та ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Закарпатської області, колишнього першого заступника прокурора Закарпатської області ОСОБА_12, начальника відділу прокуратури області ОСОБА_3 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

30.04.2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Прокуратури Закарпатської області, колишнього Першого заступника прокурора Закарпатської області ОСОБА_12, начальника відділу прокуратури області ОСОБА_3, в якому просила: визнати протиправними дії та бездіяльність колишнього Першого заступника прокурора Закарпатської області ОСОБА_12 щодо ненадання позивачу ксерокопії з матеріалів наглядового провадження по її скаргах; визнати протиправними дії та бездіяльність начальника відділу прокуратури області ОСОБА_3 щодо відмови надати позивачу ксерокопії з матеріалів наглядового провадження по її скаргах всупереч вказівці Заступника прокурора Закарпатської області ОСОБА_13; зобов'язати начальника відділу прокуратури області ОСОБА_3 надати ксерокопії з матеріалів наглядового провадження по скаргах, а саме : - т.1 а.с. 76,77,78,79 Постанова про порушення дисциплінарного провадження; - т.1 а.с. 99,100 Лист за підписом ОСОБА_5; - т.1 а.с. 164,165 Лист Заступника прокурора ОСОБА_14 до Генерального прокурора; т.2 а.с. 5 Лист з Генеральної прокуратури за підписом ОСОБА_6; - т.2 а.с. 7 Висновок службового розслідування; - т.2 а.с. 54 Лист з Генеральної прокуратури ОСОБА_7; - т.2 а.с. 98 Рапорт Першого заступника прокурора ОСОБА_15; - т.2 а.с. 197 Лист прокурору м. Ужгорода ОСОБА_16; - т.2 а.с. 208 Лист прокурору м. Ужгорода за підписом ОСОБА_8; - т.2 а.с. 212 Лист прокурору м. Ужгорода ОСОБА_17; стягнути за рахунок Державного бюджету України на користь позивача у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 1000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03 квітня 2015 року, після її численних звернень, позивачеві з прокуратури Закарпатської області надійшов лист від 01 квітня 2015 року № 04/2/2-543-05 про відмову надати копії з матеріалів наглядового провадження. Позивач вказує, що в листі від 28 серпня 2014 року № 19-543-05 роз'яснено, що вона має право звернутися з інформаційним запитом про видачу копій документів, який має відповідати статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Однак такий запит був залишений поза увагою.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано бездіяльність прокуратури Закарпатської області, що проявилась у ненаданні копій з матеріалів наглядового провадження протиправною. Зобов'язано прокуратуру Закарпатської області надати ОСОБА_2 запитувану нею інформацію із врахуванням законодавчо встановлених обмежень щодо такої інформації. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо отримання публічної інформації були дотримані, зміст прохання позивача відповідав вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому дії та бездіяльність відповідача були протиправними. Також, жодного доказу, який би свідчив про обґрунтованість вимог щодо наявної заподіяної моральної шкоди позивачем суду надано не було, а тому у задоволенні останньої відмовлено.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Прокуратура Закарпатської області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також, не погодившись з вищенаведеною постановою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 13 серпня 2014 року та 15 серпня 2014 року позивач звернулася до першого заступника прокурора Закарпатської області ОСОБА_18. із заявою та клопотанням щодо надання дозволу на копіювання документів при ознайомленні з матеріалами наглядового провадження (а.с. 10, 11). Тобто позивач просила лише надати дозвіл на здійснення копіювання інформації під час ознайомлення з такою.

У листі прокуратури Закарпатської області від 28 серпня 2014 року за № 19-543-05 перший заступник прокурора області ОСОБА_9, зокрема вказав, що вказані звернення прокуратурою Закарпатської області щодо виготовлення копій з документів наглядового провадження були розглянуті. Також прокурор вказав, що таке наглядове провадження було створено за зверненнями позивача. Цим листом також було роз'яснено позивачеві, що така вправі звернутися до прокуратури Закарпатської області з інформаційним запитом про видачу копій документів, який має відповідати вимогам статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" (а.с. 12).

09 жовтня 2014 року позивач звернулася до прокурора Закарпатської області з інформаційним запитом щодо надання копій з наглядового провадження. Зокрема позивач просила надати їй копії наступних документів: "т.1 а.с. 76,77,78,79 Постанова про порушення дисциплінарного провадження; т.1 а.с. 99,100 Лист за підписом ОСОБА_5; т.1 а.с. 164,165 Лист Заступника прокурора ОСОБА_14 до Генерального прокурора; т.2 а.с. 5 Лист з Генеральної прокуратури за підписом ОСОБА_6; т.2 а.с. 7 Висновок службового розслідування 17.03.10; - т.2 а.с. 54 Лист з Генеральної прокуратури ОСОБА_7; т.2 а.с. 98 Рапорт Першого заступника прокурора ОСОБА_15; т.2 а.с. 197 Лист прокурору м. Ужгорода ОСОБА_16; т.2 а.с. 208 Лист прокурору м. Ужгорода за підписом ОСОБА_8; т.2 а.с. 212 Лист прокурору м. Ужгорода ОСОБА_17" (а.с. 13).

З листа прокуратури Закарпатської області від 15 жовтня 2014 року за № 23-83вих-14 слідує, що старший прокурор прокуратури Закарпатської області з питань забезпечення доступу до публічної інформації старший радник юстиції ОСОБА_10, повідомив позивача, що прокуратурою Закарпатської області інформаційний запит щодо надання копій документів з наглядового провадження за результатами розгляду скарг позивача, розглянуто. Старший прокурор прокуратури Закарпатської області в цьому ж листі вказав, що поданий позивачем в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит за змістом є зверненням громадян, що в свою чергу вказані правовідносини регулюються Законом України "Про звернення громадян". У зв'язку із цим надати запитувану інформацію в порядку передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації" не має можливості (а.с. 14). Суд зауважує, що при наданні вказаної відповіді - відповідач не вказав у зв'язку з чим було зроблено висновок, що поданий позивачем інформаційний запит за змістом є зверненням громадян.

17 березня 2015 року позивач звернулася до заступника прокурора Закарпатської області із заявою про надання копій з наглядового провадження. Зокрема позивач просила надати їй копії наступних документів: "т.1 а.с. 76,77,78,79 Постанова про порушення дисциплінарного провадження; т.1 а.с. 99,100 Лист за підписом ОСОБА_5; т.1 а.с. 164,165 Лист Заступника прокурора ОСОБА_14 до Генерального прокурора; т.2 а.с. 5 Лист з Генеральної прокуратури за підписом ОСОБА_6; т.2 а.с. 7 Висновок службового розслідування 17.03.10; - т.2 а.с. 54 Лист з Генеральної прокуратури ОСОБА_7; т.2 а.с. 98 Рапорт Першого заступника прокурора ОСОБА_15; т.2 а.с. 197 Лист прокурору м. Ужгорода ОСОБА_16; т.2 а.с. 208 Лист прокурору м. Ужгорода за підписом ОСОБА_8; т.2 а.с. 212 Лист прокурору м. Ужгорода ОСОБА_17" (а.с. 23).

Вказана заява була скерована до прокурора м. Ужгорода (а.с. 24).

На повторну заяву від 24 березня 2015 року начальником відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 01 квітня 2015 року було надано відповідь за № 04/2/2-543-05, відповідно до якої позивачеві повідомлено, що Законом України "Про звернення громадян" не передбачено виготовлення копій документів, які знаходяться у наглядовому провадженні (а.с. 26).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Враховуючи вищевказане, можна виокремити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень. У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач запитувала копії документів, що знаходяться у наглядовому провадженні, та яке в свою чергу створене за зверненнями позивача, запитувана інформація необхідна була позивачеві для використання її при зверненні до Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що така інформація є публічною інформацією в розумінні закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно ч.ч. 1-5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. 2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.

Пунктом 1.14. Інструкції з діловодства в органах прокуратури України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожному громадянину на його прохання можуть бути надані для ознайомлення у приміщеннях прокуратури документи та матеріали, які зачіпають його права і свободи, у тій мірі, в якій це не суперечить вимогам дотримання державної або іншої, що охороняється законом, таємниці, законним інтересам інших осіб.

На прохання запитувачів у спеціально відведеному кабінеті їм можуть бути надані документи, що містять публічну інформацію, чи їх копії та вони мають право робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати та записувати на носії інформації.

Рішення (у письмовій формі) щодо надання громадянину документів для ознайомлення приймають керівники прокуратури та структурного підрозділу. Працівник прокуратури, який ознайомив громадянина з документами, складає відповідну довідку.

У разі відмови у задоволенні прохання громадянину надається роз'яснення з посиланням на статті закону, нормативно-правового акта, що обмежують його право на ознайомлення.

З системного аналізу нормативно-правових актів слідує, що відповідачами було протиправно позбавлено можливості ОСОБА_2 отримати ксерокопії з матеріалів наглядового провадження, сформованого за її зверненням.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до ст. 12 цього Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з п. ст. 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Статтею 24 цього Закону передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні, зокрема, таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Закону розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ст. 23 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити, зокрема, відмову в задоволенні запиту на інформацію та ненадання відповіді на запит на інформацію.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм ненадання відповіді чи інформації на запит або безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію є порушенням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», і такі дії (бездіяльність) розпорядників інформації можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституціє чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з визначеннями, що містяться в п. п. 7, і 9 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Також відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до наведених норм в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, а відповідачами можуть виступати як органи державної влади та органи місцевого самоврядування як установи, так і їхні посадові чи службові особи.

При цьому, останні несуть персональну відповідальність за прийняті ними рішення чи вчинені дії (допущену бездіяльність), які вони прийняли (вчинили, допустили) під час виконання своїх функцій та обов'язків, передбачених законодавством, посадовими інструкціями, чи іншими актами.

У спірних правовідносинах відповіді на інформаційні запити ОСОБА_2 про надання публічної інформації, а саме ознайомлення та отримання копій наглядового провадження, якими позивачу було відмовлено у задоволенні цих запитів, надавали саме відповідачі у справі - ОСОБА_9, який на час звернення обіймав посаду першого заступника прокурора Закарпатської області та начальник відділу Прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3.

Отже, саме посадові особи Прокуратури Закарпатської області, на думку суду, допустили протиправні дії щодо ненадання у встановленому законодавством порядку і строк відповідача на інформаційні запити ОСОБА_2, тобто порушили вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними дій Першого заступника прокурора Закарпатської області ОСОБА_18. та начальника відділу прокуратури області ОСОБА_3 щодо ненадання ОСОБА_2 ксерокопій з матеріалів наглядового провадження по її скаргах.

В той же час, на думку колегії суддів, належним способом захисту та відновлення порушених прав позивача є зобов'язання прокуратури Закарпатської області, як розпорядника інформації, надати ОСОБА_2 ксерокопії з матеріалів наглядового провадження у відповідності до інформаційного запиту від 09.10.2014 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення за рахунок Державного бюджету України на користь позивача у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 1000 гривень, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про її безпідставність з наступних мотивів.

Позивач вказує, що багаторазові звернення до прокуратури Закарпатської області та до суду забрали у неї не тільки особистий час, який могла використати на власний розсуд, а й багато моральних та психічних сил, що погіршило становище її як потерпілої, тому все це привело до додаткових витрат часу, спонукало до додаткових переживань, психічних напружень, що негативно відбились на стані здоров'я позивача і спричинили загостренню набутих хвороб.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Відповідно до статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, жодного доказу, який би свідчив про обґрунтованість вимог щодо наявної заподіяної відповідачами моральної шкоди позивачу суду надано не було, як і не було надано доказів наявності причинного зв'язку між діями відповідачів та обставинами, на які посилається позивач в обґрунтування спричинення їй моральної шкоди, а тому правомірно відмовлено у задоволенні цієї вимоги.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Прокуратури Закарпатської області та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у адміністративній справі № 807/782/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Першого заступника прокурора Закарпатської області ОСОБА_12 щодо ненадання ОСОБА_2 ксерокопій з матеріалів наглядового провадження по її скаргах.

Визнати протиправними дії начальника відділу прокуратури області ОСОБА_3 щодо відмови надати ОСОБА_2 ксерокопії з матеріалів наглядового провадження по її скаргах.

Зобов'язати Прокуратуру Закарпатської області надати ОСОБА_2 ксерокопії з матеріалів наглядового провадження у відповідності до інформаційного запиту від 09.10.2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст постанови

виготовлений та підписаний

08.09.2016 року