Ухвала суду № 61162328, 01.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року Справа № 876/3278/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 7 грудня 2015 року звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління МВС України в Івано-Франківській області та Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу УМВС України в Івано-Франківській області № 591 о/с від 06.11.2015 року в частині його звільнення з посади, поновлення на посаді, яка відповідає раніше займаній, в Управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області, а також зобов'язання нарахувати заробітну плату за вимушений прогул.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 17 грудня 2015 року залучив до участі у розгляді справи як відповідача Управління Державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області (далі - УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 591 о/с від 06.11.2015 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1, капітана міліції, старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України через скорочення штатів. Поновлено ОСОБА_1 капітана міліції, на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області, з 06 листопада 2015 року. Стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 989 гривень 28 копійок. У задоволенні позову до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області відмовлено. Постанову суду в частині поновлення позивача на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області та стягнення з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 989 гривень 28 копійок звернуто до негайного виконаня.

Із цією постановою не погодилося УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області та оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною й необґрунтованою, так як винесена з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначило, що на даний час УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області проходить ліквідацію на підставі наказу МВС України № 1532 від 30 листопада 2015 року «Про ліквідацію Департаменту ДАІ МВС України, ЦБДР та АС та при МВС, управлінь ДАІ ГУМВС, УМВС України в АРК, областях» та для забезпечення виконання Постанови КМУ № 730 від 16 вересня 2015 року діє ліквідаційна комісія. Відповідно до Постанови КМУ № 1075 від 20 жовтня 2011 року «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» до функцій ліквідаційної комісії не входить поновлення на посадах, оскільки відсутній штатний розпис. Враховуючи це поновленння позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є неможливим.

ОСОБА_1 подав заперечення на апеляційну скаргу, де зазначив, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року є законною.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що підстав для його звільнення зі служби не було, адже він виявив бажання продовжувати службу в поліції, про що подав рапорт.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.08.1995 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом УМВС України в Івано-Франківській області № 591 о/с від 06.11.2015 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» за п. 64 «г» (скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 13).

Як вбачається зі змісту наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 року № 591 о/с, капітана міліції ОСОБА_1 - старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області, звільнено з виплатою компенсації за 38 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2015 році, вислуга років на день звільнення позивача в календарному обчисленні для виплат надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складала 20 років 2 місяці 20 днів (а.с. 14).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність цього наказу з таких підстав.

Абзацом 1 пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будьякому органі (закладі, установі) поліції.

В абзаці другому цього ж пункту зазначено, що посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Як передбачено абзацом першим пункту 10 цього ж розділу, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Згідно з абзацом другим цього пункту указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При цьому, треба зазначити, що наведені пункти набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону України «Про Національну поліцію» (опублікований 06.08.2015 року у Газеті «Голос України» № 141142).

Як вбачається зі змісту наказу відповідач при звільненні позивача керувався підп. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Уряду від 29 липня 1991 року № 114.

Так, у відповідності до наведеного підпункту особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Дана норма також кореспондується з порядком, визначеним у п. 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», який випливає з системної оцінки застосованих у цій нормі понять: «призначення за згодою», «пропозиція посад» та «проходження конкурсу».

Відтак звільнення зі служби допускається за умови відсутності можливості подальшого використання на службі позивача, шляхом пропозиції посад або проходження конкурсу.

Однак, як встановлено судом, з огляду на обставини та підстави звільнення позивача, відповідачем не доведено суду вжиття таких дій щодо позивача.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що позивач не виявив бажання проходити службу в Національній поліції, оскільки такі спростовуються копією рапорту від 6 листопада 2015 року, що наявна в матеріалах справи (а.с. 149).

Цим рапортом позивач довів до відома відповідача про бажання продовжувати службу в Національній поліції України.

Слід зазначити, що допитаний в якості свідка ОСОБА_6., який на час виникнення спірних правовідносин займав посаду начальника сектору кадрового забезпечення та правової роботи УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області підтвердив, що рапорти особового складу УДАІ про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переводом до поліції подавались через кадрову службу. Однак, чи подав позивач такий рапорт він не може сказати.

ОСОБА_5, допитаний Львівським апеляційним адміністративним судом в якості свідка, пояснив, що він також був співробітником УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області і особисто бачив, як ОСОБА_1 писав рапорт разом з іншими працівниками УДАІ щодо бажання продовжувати службу в поліції.

Слід зазначити, що відсутність такого рапорту в матеріалах особової справи, а також відсутність реєстрації не свідчить беззаперечно про неподання позивачем такого документу, а може вказувати на неналежне виконання обов'язків особами, що його прийняли.

Враховуючи викладене, відповідач повинен був дослідити обставини можливості подальшого використання працівника на службі. Лише за умови дослідження таких обставин при звільненні позивача на підставі підп. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, процедура звільнення буде відповідати критерію обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Такий висновок суду також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 28.10.2014 року, згідно якої Верховний Суд вказав на те, що якщо законодавством встановлена можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

При цьому, як вбачається зі змісту Законів України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-XII, «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», Положення про Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, затверджено наказом Національної поліції від 06.11.2015 року № 25, Положення про Управління МВС України в Івано-Франківській області, затверджено наказом МВС від 02.02.2004 року № 94, Положення про Управління Державної автомобільної інспекції УМВС в області, затвердженого наказом УМВС України в Івано-Франківській області, в компетенцію Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області входить частково і виконання завдань, які відносились до повноважень Управління МВС України в Івано-Франківській області.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що реалізація виявлення бажання, про яке йдеться у пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», повинно гарантуватись відповідним правовим полем та об'єктивними реаліями. Тобто, реалізація наміру є можливою за умови визначеного законодавством порядку щодо переведення та створення державного органу, в якому особа бажає працювати.

Так, підпункт «з» пункту 64 згаданого Положення викладено у новій редакції у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, застосування якої давало правові механізми переведення позивача в Національну поліцію.

Нова редакція згаданого підпункту набрала чинності 07.11.2015 року, з моменту опублікування.

Відтак, звільнення позивача 06.11.2015 року є передчасним, оскільки на час звільнення не було правового порядку, який би дозволяв позивачу реалізувати своє право щодо переведення у відповідності до вимог наведених пунктів розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію».

Не можна залишити поза увагою і той факт, що Головне управлання Національної поліції в Івано-Франківській області було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців лише 07.11.2015 року, що підтверджується даними з офіційного сайту Міністерства юстиції України.

Отже, своє бажання з приводу проходження служби в поліції позивач міг реалізувати лише після створення згаданого органу та початку його функціонування. Саме тоді таке бажання буде ґрунтуватись на об'єктивних обставинах.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення права позивача на працю в частині гарантій на можливість зайняття певних посад та проходження служби в Національній поліції працівникам органів внутрішніх справ, які ліквідовуються, в порядку визначеному розділом ХІ Закону України «Про Національну поліцію».

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач відповідно до посвідчення серії УБД № 142371 від 06.11.2015 року має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 12).

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином, позивач має переважне право на залишення на роботі (подальшого використання на службі згідно Положення) при скороченні штату.

Доказів обмежень, пов'язаних зі службою у поліції згідно ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» щодо ОСОБА_1 суду не подано.

Отже, оскаржений позивачем наказ про його звільнення є протиправним, а тому суд першої інстанції на законних підставах його скасував.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно п. 24 Положення № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на час розгляду справи в суді, УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області перебуває в стані припинення, не ліквідовано.

Пленум Верховного Суду України в пункті 19 Постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

За таких обставин суд правильно вирішив, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення на посаді та у тому органі, з якої він був протиправно звільнений, а саме на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої Управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області, з 06.11.2015 року.

Вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обрахованого згідно підп. «з» п. 1, п. 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно з довідкою про суму середнього заробітку ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання позивача складало 3270,38 грн., середньоденне грошове забезпечення - 152,11 грн. (а.с. 88). Таким чином, середній заробіток позивача за період вимушеного прогулу складає 15971,55 грн. (105 робочих днів Х 152,11 грн.).

Суд першої інстанції також вірно врахував стягнутий на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.11.2015 року по 27.01.2016 року в розмірі 8518,16 грн., а також отриману допомогу по безробіттю в розмірі 6464,11 грн. і правильно визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 989,28 грн.

При цьому суд, скасовуючи наказ УМВС України в Івано-Франківській області № 591 о/с від 06.11.2015 року «По особовому складу» в частині звільнення позивача зі служби врахував положення пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», та поновив позивача на раніше займаній посаді - старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області.

Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спросовують.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі № 809/4378/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я. Макарик

Т.І. Шинкар

Повний текст виготовлено 06 вересня 2016 року.