Ухвала суду № 61162319, 07.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 876/3399/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача - Закарпатської митниці ДФС, в якому (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов'язки начальника Закарпатської митниці ДФС №671-о від 08 липня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1.", поновити його на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста "Мукачеве" Закарпатської митниці ДФС, стягнути з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 липня 2015 по 12 жовтня 2015 року в розмірі суми 25460,54 грн., стягнути з Закарпатської митниці ДФС моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за липень 2015 року в розмірі 6344,40 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ виконуючого обов'язки начальника Закарпатської митниці ДФС України №671-о від 08 липня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1." Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного посту - начальника відділу митного оформлення № 1 митного посту "Мукачеве" Закарпатської митниці ДФС днем 09 липня 2015 року. Стягнено з Закарпатської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 10 липня 2015 року по 20 квітня 2016 року в розмірі 19800,91 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот гривень дев'яносто одна копійка) із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України. Постанову в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4560,60 грн. (чотири тисячі п'ятсот шістдесят гривень шістдесят копійок) із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України звернено до негайного виконання. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що оскаржуваний наказ Закарпатської митниці ДФС №671-о від 08 липня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1." видано у зв'язку із отриманням висновку Мукачівської ОДПІ, яким встановлено, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого за час перебування на посадах, визначених у п.п.1-10 ч.1 ст.2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про нерухоме майно позивача, а саме: у розділі IІІ не зазначено майно, що перебуває у нього у власності, а саме: квартира загальною площею 102,7 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 в частині права спільної часткової власності в частці 1/5. Апелянт зазначає, що, отримавши висновок про встановлення недостовірності задекларовних відомостей щодо наявності майна, відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади» Закарпатська митниця ДФС була позбавлена можливості вчинити інші дії, окрім як видати оскаржуваний наказ про звільнення позивача відповідно до п.7-2 ч.1 ст.36 КЗпП України. Також зазначає, що згідно з ст.237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. Просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, тому відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював у митному органі на різних посадах, що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці.

Зокрема, Наказом Закарпатської митниці ДФС від 30 січня 2015 року №154-о його переведено на посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Мукачеве" Закарпатської митниці Державної фіскальної служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є суб'єктом декларування у розумінні Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", який зобов'язаний подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та особою, щодо якої здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Позивач подав декларацію про майно, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік та заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", в якій ОСОБА_2 надав згоду на проведення перевірки щодо нього.

Результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади", оформлені висновком Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 15 травня 2015 року №243/7/07-09-1702.

Відповідач у межах проведення перевірки щодо позивача направив ряд запитів до відповідних органів.

Так, зокрема, у відповідь на запит від 27 березня 2015 року № 553/9/07-09-17-01, Реєстраційна служба Мукачівського міськрайоного управління юстиції надала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якою підтверджується право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/5 будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Разом з тим, ця частка нерухомого майна не була вказана декларантом у декларації.

ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що 1/5 частку (20,54 кв.м.) у праві спільної сумісної власності квартири за адресою: АДРЕСА_2 він набув 21 березня 1996 року у спосіб та порядок, передбачений Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

У зв'язку із тим, що при підготовці висновку не зазначено чи було враховано надане позивачем пояснення щодо права спільної сумісної власності в частці 1/5 квартири, Закарпатська митниця звернулась до начальника Мукачівської ОДПІ з клопотанням щодо уточнення результатів перевірки.

Листом Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області від 26 червня 2015 року №2070/10/07-09-17-02 надіслано відповідачу уточнений висновок, у якому підтверджено законність джерел набуття доходів та відповідність вартості майна (майнових прав) цим доходам, що виключає застосування заборони, передбаченої ч.3 ст.1 України "Про очищення влади", а також вказано, що позивачем у розділі IІІ не зазначено майно, що перебуває у нього у власності (а саме: квартира загальною площею 102,7 м.кв. за адресою: АДРЕСА_3 в частині права спільної часткової власності в частці 1/5).

08 липня 2015 року на підставі отриманого висновку Закарпатська митниця прийняла Наказ №671-о від 08 липня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1.".

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ прийнятий неправомірно, оскільки саме по собі неповне декларування наявного майна у осіб, відносно яких здійснюється перевірка, не може бути належною підставою для застосування до позивача Закону України "Про очищення влади" в частині звільнення з посади. Разом з тим, не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження моральних страждань завданих йому внаслідок порушення Закарпатською митницею ДФС його прав.

Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких підстав.

Ч.1, 2 ст.1 Закону України "Про очищення влади" передбачає, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Згідно з ч.8 ст.3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Відповідно до ч.14 ст.5 Закону України "Про очищення влади" керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Порядок проведення перевірки, достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст.2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел встановлений ст.5 Закону України "Про очищення влади".

Згідно з п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади" перевірці підлягають достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Ч.10 ст.5 вищезгаданого Закону передбачає, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", зазначених особами у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру визначається Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 1100 від 03.11.2014 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 р. за № 1385/26162 (далі - Порядок).

Згідно з п.3 цього Порядку загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові: 1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи; 2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації; 3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел; 4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей; 5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку; 6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Таким чином, заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються на підставі визначених ст.3 Закону України "Про очищення влади" критеріїв, за умови відповідності яким до особи можуть бути застосовані такі заборони.

Відповідно до п.4 Порядку при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленному Законом порядку.

Згідно з п.8 Порядку у розділі III декларації перевірці підлягають достовірність відомостей щодо наявності нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про нерухоме майно такої особи. При перевірці даних про нерухоме майно, вказаних особою, стосовно якої проводиться перевірка, у розділі III декларації, враховується зазначена такою особою в декларації інформація щодо перебування такого нерухомого майна або його частини у власності, в оренді чи на іншому праві користування (у разі зазначення такої інформації декларантом).

Для перевірки інформації про нерухоме майно використовуються дані, що надходять від суб'єктів інформаційних відносин: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримані відповідно до законодавства, - про виникнення, перехід чи припинення речових прав на нерухоме майно; Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - про набуті до 01 січня 2013 року речові права на земельні ділянки; платників податків - фізичних осіб - про об'єкти нерухомого майна, зазначені в податковій декларації про майновий стан і доходи, а також наявна податкова інформація про нерухоме майно, одержана з інших джерел.

На виконання п.12 Порядку у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.

Таким чином, при перевірці осіб, зазначених у п.1-10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади" органи Державної фіскальної служби України повинні перевірити достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру та відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у п.п.1 - 10 ч.1 ст.2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Ч.11 ст.5 Закону України «Про очищення влади» передбачає, що орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

Аналізуючи положення Закону України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", з урахуванням визначених основних засад люстрації та цілей на досягнення яких запроваджений процес люстрації в Україні, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу між вчиненим порушенням та відповідальністю за це порушення, колегія суддів дійшла висновку про те, що недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись у сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить на праві власності особі. Тобто, саме по собі неповне декларування наявного у особи майна, не може бути підставою для застосування Закону України "Про очищення влади" в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підтвердження законності джерел набуття доходів та відповідність вартості майна (майнових прав) цим доходам виключає застосування заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України "Про очищення влади", відповідно до критерію, передбаченого частиною восьмою статті 3 Закону України "Про очищення влади", у зв'язку з тим, що застосування такої заборони можливо при встановленні перевіркою недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, у разі, якщо таке майно (майнові права) було набуте (набуті) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, за відсутності підтвердження законних джерел набуття доходів.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що вартість майна вказана позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел, що також підтверджується і вищевикладеними висновками податкового органу, який проводив вказану перевірку, тому саме по собі неповне декларування наявного майна у ОСОБА_1 не може бути належною підставою для застосування до нього приписів Закону України «Про очищення влади» в частині звільнення з посади, при цьому необхідно застосовувати принципи, затверджені у вказаному Законі: верховенство права, законності та презумпції невинуватості.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність прийняття Наказу №671-о від 08 липня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1.", а тому належним способом захисту порушеного права позивача є поновлення його з 09 липня 2015 року на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста "Мукачево" Закарпатської митниці ДФС.

Судом першої інстанції відповідно до абз.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку розрахунку середньої заробітної плати» здійснено правильний розрахунок суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу позивача з 10 липня 2015 року по 20 квітня 2016 року в розмірі 19800,91 грн. із утриманням із цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі № 807/1413/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржувану постанову в цій частині.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування Наказу №671-о від 08 липня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1.", поновлення позивача на роботі та стягнення середньомісячного заробіток за час вимушеного прогулу, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі № 807/1413/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: В.Я. Качмар

М.П. Кушнерик