Ухвала суду № 61162277, 01.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 р. Справа № 876/4933/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Джули В. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року у справі №813/1017/16 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці ДФС про стягнення середньомісячного заробітку,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС про стягнення середньомісячного заробітку, в якому просив стягнути з Львівської митниці ДФС середньомісячну заробітну плату за час затримки виконання рішення суду за період з 20 січня 2012 року по 12 вересня 2013 року включно в сумі 74 635 гривень.

Позовні вимоги мотивував тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року, яка залишена без змін апеляційним та касаційними судами, визнано протиправним наказ Державної митної служби України в частині перебування його на державній службі, поновлено його на посаді головного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил Львівської митниці, а також стягнуто з Львівської митниці на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 21 523 гривні 02 коп.. Проте, незважаючи на те, що судове рішення в частині поновлення на посаді звернуто до негайного виконання, рішення у цій частині фактично виконане тільки 12 вересня 2013 року. Вважає, що з 20 січня 2012 року по 12 вересня 2013 року перебував у вимушеному прогулі, за період якого відповідач повинен сплатити йому середній заробіток, який підлягає обчисленню відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, виходячи із середньоденної заробітної плати та з відрахуванням від обчисленої суми допомоги, отриманої в державній службі зайнятості.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року адміністративний позов задоволено: вирішено стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 73 309 гривень 57 коп..

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і подав до Львівського апеляційного адміністративного суду на вказане рішення апеляційну скаргу, у якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на ті обставини, що позивача було звільнено наказом Державної митної служби України, у зв'язку з чим без відповідного наказу позивача неможливо було поновити на роботі. При цьому, наказ було видано 01 червня 2013 року. В свою чергу Львівською митницею 06 червня 2013 року було оголошено наказ Державної митної служби України і позивачу наказано приступити до виконання посадових обов'язків. Листами від 07 червня 2013 року та 22 серпня 2013 року позивачу надсилалися копії наказів і повідомлялося про необхідність прибути на роботу, проте позивач прибув на митницю тільки 12 вересня 2013 року. Відповідач зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі мала місце не з вини відповідача. Крім цього відповідачем вчинялися всі можливі і необхідні в даній ситуації дії по поновленню позивача на роботі, а тому необгрунтованим є рішення щодо стягнення середнього заробітку по 12 вересня 2013 року.

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача) в судовому засіданні підтримав викладені на її обґрунтування доводи і просить задовольнити із зазначених в апеляційній скарзі підстав.

Представник позивача в судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги, оскільки вважає судове рішення законним і обґрунтованим. Тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, є втручанням у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. При цьому, право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника здійснюється відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України і у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Суд першої інстанції вважав, що у даному випадку мав місце факт затримки виконання рішення про поновлення позивача на роботі, у зв'язку з цим суд прийшов до висновку про необхідність стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки такого виконання, навівши у прийнятому рішенні розрахунки суми, яка підлягала задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено і підтверджено матеріалами справи, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2014 року, визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України №1821 - к від 29 серпня 2011 року в частині припинення перебування позивача на державній службі в митних органах на посаді головного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці, поновлено позивача на посаді головного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці, а також стягнуто з Львівської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21 523 гривні 02 коп.. При цьому, допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку в розмірі суми стягнення за один місяць. На виконання постанови суду Державною митною службою 01 червня 2013 року видано наказ за №864 - к, яким скасовано наказ від 29 серпня 2011 року за №1821 - к «По особовому складу митних органів» в частині припинення 29 серпня 2011 року перебування позивача на державній службі в митних органах та поновлено його на посаді. 06 червня 2013 року відповідачем видано наказ за №673 - к, згідно якого оголошено наказ Державної митної служби України від 01 червня 2013 року за №864 - к і позивачу наказано приступити до виконання обов'язків. Відповідачем 07 червня 2013 року та 22 серпня 2013 року надсилалися позивачу копії наказу Держмитслужби України від 01 червня 2013 року тьа наказу відповідача від 06 червня 2013 року. Фактично позивача було поновлено на роботі 12 вересня 2013 року.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно ст. ст. 14, 255 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, які набрали законної сили є обов'язковими до виконання на всій території України. Постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтями 256, 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника здійснюється згідно ст. 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Так як рішення суду в частині поновлення позивача на роботі фактично виконано 12 вересня 2013 року, що не заперечується сторонами, і суду не було представлено доказів неможливості виконання рішення, в користь позивача підлягав стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення. При вирішенні даного спору суд першої інстанції обґрунтовано послався на положення ст. 236 Кодексу законів про працю України.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, в частині відсутності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду із часу видання наказу Державною митною службою України до 12 вересня 2013 року, не враховуються апеляційним судом, оскільки судам не було представлено підтвердження отримання позивачем копій наказів та, відповідно, інформації про можливість позивача приступити до виконання обов'язків до 12 вересня 2013 року.

Також колегія суддів апеляційного суду погоджується із посиланням суду першої інстанції при проведенні розрахунків суми стягнення на користь позивача на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року. При цьому, виходячи із нарахованої позивачу заробітної плати на день звільнення і відповідно обчисленого середньоденного заробітку та кількості днів затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, колегія суддів апеляційного зазначає, що визначена судом першої інстанції сума середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача не перевищує суми, яка обчислена апеляційним судом. А так як судове рішення в апеляційному порядку позивачем не оскаржене, підстав для його скасування чи зміни в частині присудженої суми немає.

Тобто висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, а судове рішення прийнято у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням процесуальних норм.

Обставини, на які посилається відповідач на обґрунтування доводів апеляційної скарги не підтверджені в судовому засіданні і не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статтей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року у справі №813/1017/16 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці ДФС про стягнення середньомісячного заробітку - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Повний текст ухвали складено 08 вересня 2016 року.