Ухвала суду № 61162238, 01.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року Справа № 876/5628/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в березні 2016 року звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування рішення щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 012-13504-190115 від 19.01.2015 року укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочину, зобов'язання подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату вкладу у сумі 20000 грн. згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 012-13504-190115 від 19.01.2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 19.01.2015 року № 012-13504-190115 укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та застосування наслідків недійсності правочину. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату вкладу у сумі 20000 грн. згідно договору банківського вкладу (депозиту) від 19.01.2015 року №012-13504-190115.

Із таким судовим рішенням не погодилася уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк», подавши апеляційну скаргу. Вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим і незаконним. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та дав пояснення, аналогічні доводам, що в ній викладені.

Представник позивача ОСОБА_4 заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях від 19.01.2015 року № 012-13504-190115, за умовами якого вкладник розміщує по 24.01.2016 року на вкладному рахунку суму у розмірі 20000 гривень.

Згідно платіжного доручення № 44561238 від 19.01.2015 року на рахунок позивача перераховано 20000 гривень, призначення платежу: переказ коштів від ОСОБА_6

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення № 51 про запровадження з 03.03.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду.

Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року.

В подальшому виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 71 від 08.04.2015 року про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно якого тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 року до 02.09.2015 року включно.

Окрім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 року №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами 1 та 2 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.

На адресу позивача надійшло повідомлення № 05-3248010 від 02.03.2016 року про нікчемність правочину, згідно з яким ПАТ «Дельта Банк» повідомило позивача про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) договору «Найкращий від Миколая» у гривнях від 19.01.2016 року № 012-13504-190115.

Дізнавшись про відсутність позивача в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Розглядаючи справу, суд виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною 3 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому абзацом 2 частини 2 статті 215 ЦК передбачено, що у випадках, встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним.

За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 15 червня 2016 року (справа №21-286а16), а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст. 155, 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Спір не пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських повноважень, а тому не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися.

Тому постанова суду є незаконною і її слід скасувати й прийняти ухвалу, якою провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу, що спір належить вирішувати у порядку господарського судочинства.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 813/876/16 - скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 06 вересня 2016 року.