Ухвала суду № 61161841, 08.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25206/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Військова частина 2269 внутрішніх військ МВС України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004862204 від 29 жовтня 2015 року, № 0004872204 від 29 жовтня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ДП УАТП «Хорів-Авіа» (код ЄДРПОУ 30550903) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт № 4535/26-56-22-04-09/30550903 від 09 жовтня 2015 року.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено наступні порушення позивачем: п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14,п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1, пп. 138.2, пп. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.12 ст. 146, ст. 156 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), абз. 2 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 року № 2269, п. 18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 934 620 грн., у т.ч. по періодах: за 2012 рік на загальну суму 502 815 грн. (за 4 квартал 2012 року на суму 502 815 грн.); за 2014 рік на загальну суму 431 805 грн.; п. 22.1 ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 478 872 грн., в т. ч. за грудень 2012 року на суму 57 318 грн., за січень 2013 року на суму 145 866 грн., за лютий 2013 року на суму 79 009 грн., за березень 2013 року на суму 77 492 грн., за квітень 2013 року на суму 78 297 грн., за травень 2013 року на суму 40 890 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2015 року: № 0004872204, яким занижено суму податку на додану вартість в сумі 598 590,00 грн., з них за основним платежем 478 872,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 119 718,00 грн. та № 0004862204, яким зменшено податок на прибуток в сумі 1 168 275,00 грн., з них за основним платежем 934 620,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 233 655,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (довіритель), з однієї сторони, та Компанією Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK) (повірений), з іншої сторони, укладено договір № 4.7 - 04 від 02 березня 2004 року, за змістом якого зазначено наступне: «По этому Договору Доверитель поручает, а Поверенный обязуется от лица и за счет Доверителя совершить следующие юридические действия: оказать услуги по участию Доверителя в тендерах Организации Объединенных Наций (ООН), содействовать в заключении контрактов на авиационное обслуживание миротворческой миссии ООН, а также обеспечивать выполнение Доверителем функций по транспортному обслуживанию миссий. Оказать услуги по выполнению Доверителем международных полетов, в том числе обеспечить заключение Доверителем соответствующих договоров перевозки с третьими лицами, а также решать все текущие вопросы по организационному обеспечению полетов. Стороны согласны с тем, что итоговое предложение в ООН для участия в тендере определяется исходя из разумной конъектуры рынка путем суммирования рассчитанного перспективного дохода обоих сторон. Расчетная итоговая цена должна быть разумной и должна быть максимально направленной на победу в тендере без экономического ущерба сторонам. За совершение действий, определенных в п. 1.1 настоящего Договора, Доверитель обязуется выплатить Поверенному плату в размере и на условиях, установленных в этом Договоре и Приложениях к настоящему договору.».

Крім того, між позивачем (довіритель), з однієї сторони, та Компанією Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK) (повірений), з іншої сторони, підписано додаткову угоду № 5 від 04 лютого 2014 року, за змістом якої позивач зобов'язується оплатити всю наявну заборгованість перед Компанією Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK) до 01 березня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж Позивачем на користь Компанії Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK) здійснено 23 квітня 2014 року. Заборгованість позивача станом на 01 лютого 2014 року складала 536 550 дол. США.

Згідно з відомостю по рахунку 632 «розрахунки з іноземними постачальниками» станом на 31 грудня 2014 року, обліковується кредиторська заборгованість по договору від 02 березня 2004 року з Компанією Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK) складає 2 398 917,00 грн.

Як встановлено відповідачем під час перевірки, позивачем до складу інших доходів не включено кредиторську заборгованість перед нерезидентом у сумі 2 398 917,00 грн.

Крім того, між позивачем (орендар), з однієї сторони, та Військовою частиною 2269 (орендодавець), з іншої сторони, укладено договір № 2.7.-.02 про оренду вертольоту Мі-8МТВ, заводський номер 94914 реєстраційний номер UR-HLC від 18 червня 2002 року, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТВ, заводський номер 94914 (далі - Мі-8 МТВ), вартість, якого визначена у відповідності до акту оцінки вартості окремого індивідуального визначеного майна (Закон України «Про оренду державного та комунального майна», стаття 77, Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2000 р. за № 1114, Наказ фонду державного майна від 23 серпня 2000 р. за № 1774) за залишковою вартістю та дорівнює 4 742 569,00 гривень, із технічним майном, устаткуванням і запасними частинами, необхідними для виконання усіх видів авіаційних робіт за цивільними процедурами, до яких допущене дане повітряне судно (надалі ПС) на території України та за її межами (наказ Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 1774).

Також, між сторонами укладено додаткові угоди до договору № 2.7.-.02: № 1/х від 19 травня 2005 року, № 1 від 19 травня 2005 року, № 3 від 08 травня 2008 року, № 5 від 16 вересня 2010 року, № 6 від 21 червня 2011 року, № 7 від 23 березня 2012 року, № 9 від 17 січня 2014 року.

Між позивачем (орендар), з однієї сторони, та Військовою частиною 2269 (орендодавець), з іншої сторони, укладено договір № 3.7.-.02 про оренду вертольоту Мі-8МТВ, заводський номер 94915 реєстраційний номер UR-HLC від 18 червня 2002 року, за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТВ, заводський номер 94915 (далі - Мі-8 МТВ), вартість якого визначена у відповідності до акту оцінки вартості окремого індивідуального визначеного майна (Закон України «Про оренду державного та комунального майна», стаття 77, Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2000 р. за № 1114, наказ Фонду державного майна від 23 серпня 2000 р. за № 1774) за залишковою вартістю та дорівнює 3 023 758,00 гривень, із технічним майном, устаткуванням і запасними частинами, необхідними для виконання усіх видів авіаційних робіт за цивільними процедурами, до яких допущене дане повітряне судно (надалі ПС) на території України та за її межами (наказ Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 1774).

Також, між сторонами укладено додаткові угоди до договору № 3.7.-.02: № 1/х від 29 грудня 2004 року, № 1а від 29 грудня 2004 року, № 2 від 01 грудня 2007 року, № 3 від 08 травня 2008 року, № 5 від 16 вересня 2010 року, № 6 від 21 червня 2011 року, № 7 від 23 березня 2012 року, № 8 від 01 серпня 2013 року, № 9 від 17 січня 2014 року, № 1/09-АТМ про тимчасове платне використання спеціальної тари авіаційних агрегатів від 09 січня 2009 року, № 12/09-АТМ про тимчасове платне використання спеціальної тари авіаційних агрегатів від 31 грудня 2009 року.

Крім того, між позивачем (орендар), з однієї сторони, та Військовою частиною 2269 (орендодавець), з іншої сторони, укладено договір № 4.7.-.02 про оренду вертольоту Мі-8МТВ, заводський номер 95128 реєстраційний номер UR-HLC від 18 червня 2002 року, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТВ, заводський номер 95128 (далі - Мі-8 МТВ), вартість, якого визначена у відповідності до акту оцінки вартості окремого індивідуального визначеного майна (Закон України «Про оренду державного та комунального майна», стаття 77, Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2000 року за № 1114, наказ Фонду державного майна від 23 серпня 2000 року за № 1774) за залишковою вартістю та дорівнює 3 348 877,00 гривень, із технічним майном, устаткуванням і запасними частинами, необхідними для виконання усіх видів авіаційних робіт за цивільними процедурами, до яких допущене дане повітряне судно (надалі ПС) на території України та за її межами (наказ Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 1774).

Також, між сторонами укладено додаткові угоди до договору № 4.7.-.02: № 1а від 19 травня 2005 року, № 1/х від 19 травня 2005 року, № 3 від 08 травня 2008 року, № 4 від 28 липня 2009 року, № 5 від 16 вересня 2010 року, № 6 від 21 червня 2011 року, № 7 від 23 березня 2012 року, № 8 від 01 серпня 2013 року, № 9 від 17 січня 2014 року, № 1/09-АТМ про тимчасове платне використання спеціальної тари авіаційних агрегатів від 09 січня 2009 року, № 12/09-АТМ про тимчасове платне використання спеціальної тари авіаційних агрегатів від 31 грудня 2009 року.

Між позивачем (орендар), з однієї сторони, та Військовою частиною 2269 (орендодавець), з іншої сторони, укладено договір № 7.7.-.02 про оренду вертольоту Мі-8МТВ, заводський номер 95129 реєстраційний номер UR-HLC від 15 жовтня 2002 року, за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТВ, заводський номер 95129 (далі - Мі-8 МТВ), вартість, якого визначена у відповідності до акту оцінки вартості окремого індивідуального визначеного майна (Закон України «Про оренду державного та комунального майна», стаття 77, Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2000 року за № 1114, наказ Фонду державного майна від 23 серпня 2000 року за № 1774) за залишковою вартістю та дорівнює 29 30 034,00 гривень, із технічним майном, устаткуванням і запасними частинами, необхідними для виконання усіх видів авіаційних робіт за цивільними процедурами, до яких допущене дане повітряне судно (надалі ПС) на території України та за її межами (наказ Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 1774).

Також, між сторонами укладено додаткові угоди до договору № 4.7.-.02: № 7 від 23 березня 2012 року, № 1/х від 19 травня 2005 року, № 3 від 08 травня 2008 року, № 5 від 16 вересня 2010 року, № 6 від 21 червня 2011 року, № 9 від 17 січня 2014 року, № 8 від 01 серпня 2013 року.

Між позивачем (орендар), з однієї сторони, та Військовою частиною 2269 (орендодавець), з іншої сторони, укладено договір № 9.7.-.02 про оренду вертольоту Мі-8МТВ, заводський номер 95127 реєстраційний номер UR-HLC від 15 жовтня 2002 року, за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - вертоліт Мі-8МТВ, заводський номер 95127 (далі - Мі-8 МТВ), вартість, якого визначена у відповідності до акту оцінки вартості окремого індивідуального визначеного майна (Закон України «Про оренду державного та комунального майна», стаття 77, Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2000 року за № 1114, наказ Фонду державного майна від 23 серпня 2000 року за № 1774) за залишковою вартістю та дорівнює 4 945 790,00 гривень, із технічним майном, устаткуванням і запасними частинами, необхідними для виконання усіх видів авіаційних робіт за цивільними процедурами, до яких допущене дане повітряне судно (надалі ПС) на території України та за її межами (наказ Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 1774).

Також, між сторонами укладено додаткові угоди до договору № 9.7.-.02: № 1а від 29 грудня 2004 року, № 1/х від 29 грудня 2004 року, № 2 від 01 грудня 2007 року, № 3 від 08 травня 2008 року, № 5 від 16 вересня 2010 року, № 6 від 21 червня 2011 року, № 7 від 23 березня 2012 року, № 8 від 01 серпня 2013 року, № 9 від 17 січня 2014 року.

На виконання даної угоди Військовою частиною 2269 внутрішніх військ МВС України виписано на користь позивача наступні документи: акти здачі-приймання, податкові накладні, та позивачем перераховано на користь Військової частини 2269 внутрішніх військ МВС України суму в розмірі 2 873 229,48 грн.

У подальшому, зазначені повітряні судна були передані позивачем в суборенду ЗАТ «Українські вертольоти», у зв'язку з чим 27 січня 2010 року між сторонами укладено ряд договорів про суборенду: № УВ.АРВ-12-003 (Мі-8 МТВ зав. № 94914); № УВ.АРВ-12-004 (Мі-8 МТВ зав. № 94915); № УВ.АРВ-12-007 (Мі-8 МТВ зав. № 95128); № УВ.АРВ-12-008 (Мі-8 МТВ зав. № 95129); № УВ.АРВ-12-005 (Мі-8 МТВ зав. № 94916); № УВ.АРВ-12-006 (Мі-8 МТВ зав. № 95127).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Відповідно до п. 5 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом III цього Кодексу. З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку: порядок урегулювання сумнівної заборгованості, щодо якої заходи із стягнення розпочато до набрання чинності розділом III цього Кодексу. Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву і у разі, якщо протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) суд не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позову (заяви) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; б) сторони договору досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого внаслідок такого збільшення, нараховується пеня у розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня податкового періоду, наступного за періодом, протягом якого відбулося збільшення витрат, до останнього дня податкового періоду, на який припадає збільшення доходу, та сплачується незалежно від значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення мирової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства починаючи з дати укладення такої мирової угоди.

Якщо в майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити витрати на суму оскаржуваної заборгованості; у разі якщо платник податку оскаржує рішення суду в порядку, встановленому законом, збільшення доходу, передбачене цим пунктом, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судом; платник податку - покупець зобов'язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією; б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом «а» цього пункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповіді на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені законом.

Строки, визначені абзацом «б» цього пункту, застосовуються незалежно від того, розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене в цьому підпункті збільшення доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами «а» чи «б» цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкових зобов'язань як покупця, так і продавця у зв'язку з таким визнанням.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, з аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що платник податку повинен віднести до складу інших доходів кредиторську заборгованість, а в разі погашення даної кредиторської заборгованості, віднести дану суму у витрати.

Таким чином, посилання позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02 липня 2014 року по справі № 910/25711/13 є необґрунтованими, оскільки затвердження мирової угоди не підтверджує факту погашення кредиторської заборгованості, а свідчить про наявність боргу.

Отже, позивачем занижено «інші доходи» за 2014 рік в сумі 2 398 914,00 грн. у зв'язку з наявністю кредиторської заборгованості перед Компанією Invest Ski Limited (The Studio, St. Nicholas Close, Elstree, Nertz. WD6 3EW. London. UK) по договору від 02 березня 2004 року № 4.7-07.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», плата за суборенду цього майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду.

Різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до державного або місцевого бюджету.

Позивач посилається в апеляційній скарзі на те, що додатковими угодами № 7 від 23 березня 2012 року до договорів оренди, підвищено розмір орендної плати, починаючи з лютого 2010 року, тим самим усунуто різницю між суборендою платою за договорами суборенди та орендною платою за договорами оренди, що ви нила у період з 02 лютого 2010 року по 31 березня 2012 року.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту додаткових угод № 7 від 23 березня 2012 року до договорів оренди вбачається, що орендна плата з 02 лютого 2010 року становить суму 180 198,00 грн., без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2010 року.

Отже, зі змісту додаткових угод № 7 від 23 березня 2012 року до договорів оренди вбачається зміна розміру орендної плати за лютий 2010 року.

Отже, у позивача виник обов'язок щодо сплати різниці між суборендою та орендною платою до державного бюджету.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини у справі, перевіривши їх доказами, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 0004862204 від 29 жовтня 2015 року, № 0004872204 від 29 жовтня 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що в разі надання податковим органом доказів, які підтверджують факт вчинення платником податку податкового правопорушення, саме на платника податків покладається обов'язок спростовувати обґрунтовані доводи податкового органу.

Отже, за змістом процесуального закону платник податків повинен підтвердити належними та допустимими доказами свої заперечення проти наданих податковим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 КАС України доказів, що спростовують достовірність даних податкового обліку платника податків.

Водночас, позивачем не доведено належними доказами у справі правомірність заниження податку на прибуток на загальну суму 934 620,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 478 872,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-Авіа» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2016 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 08 вересня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.