Ухвала суду № 61161632, 06.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3991/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

06 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - Позивач, ПрАТ «ІДС») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Відповідач, Митниця) про:

- визнання протиправними дій Відділу митного оформлення 3 м/п «Іллічівськ» Одеської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до ВМД №500040403/2015/005460 від 27.10.2015 року;

- скасування рішення від 27.10.2015 року №500040403/2015/000059/2 про коригування митної вартості товарів;

- скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00063 від 27.10.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2016 року позов задоволено частково - скасовано рішення від 27.10.2015 року №500040403/2015/000059/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00063 від 27.10.2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, Відповідачем необґрунтовано було відкориговано митну вартість імпортованого Позивачем товару, оскільки подані ПрАТ «ІДС» документи є достатніми для підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення та картки відмови підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що Відповідач наділений повноваженнями здійснювати дії з коригування митної вартості.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було надано всебічну та повну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а саме - не враховано факту пов'язаності осіб, ненадання банківських документів щодо поставки товару та інформації щодо вартості у країні-експортері, а також закінченням терміну висновків експерта.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за їх відсутності у відкритому судовому засіданні без фіксування останнього за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «Аідієс Боржомі Грузія» (Грузія) (Продавець) та ПрАТ «ІДС» (Україна) (Покупець) укладено контракт №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 року (далі - Контракт) (а.с. 46-53), за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває окремими партіями товари у такому асортименті: мінеральну воду «Боржомі» у скляних пляшках ємністю 0,33 л; мінеральну воду «Боржомі» у скляних пляшках ємністю 0,5 л; мінеральну воду «Боржомі» в РЕТ-пляшках ємністю 0,5 л; мінеральну воду «Боржомі» в РЕТ-пляшках ємністю 0,75 л.

Пунктом 1.2 Контракту визначено, що кількість товару визначається при кожному замовленні за домовленістю сторін.

Згідно п. 1.4 Контракту ціна на умовах СІР Одеса Західна при перевезенні товарів у звичайних вагонах чи контейнерах складає, зокрема, за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,5 л - 0,51 доларів США.

Відповідно до п. 3.1 Контракту Покупець здійснює повну оплату кожної партії товару протягом 75 днів з моменту митного очищення вантажу в Одесі Україна.

Поставка товару за даним Контрактом здійснюється на умовах СІР Одеса Західна згідно Інкотермс-2010 (п. 5.2 Контракту).

Згідно додаткової угоди №1 від 02.03.2015 року до Контракту (а.с. 35-37) у зв'язку з суттєвою девальвацією гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниженням купівельної спроможності споживачів, а також тим, що у країні Покупця через складну економічну ситуацію, яка склалася, товар втрачає свою конкурентоспроможність, у зв'язку з чим вартість товару на умовах СІР Одеса Західна, зокрема, за одну скляну пляшку мінеральної води «Боржомі» ємністю 0,5 л складає 0,44 доларів США.

Позивачем до Митниці подано вантажну митну декларацію від 27.10.2015 року №500040403/2015/005460 (далі - МД) для митного оформлення імпортованого Позивачем за вказаним вище Контрактом товару - вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі» сильногазована, розфасована по 12 скляних пляшок по 0,5 л у поліетиленові упаковки - 2 166 поліетиленових упаковок: 25 992 скляних пляшок.

Митна вартість товару Позивачем визначена за ціною Контракту в сумі 11 436,48 доларів США. На підтвердження заявлених відомостей ПрАТ «ІДС» подані, зокрема, наступні документи, зокрема, міжнародну товарно-транспортну накладну від 21.10.2015 року №410683 (а.с. 66), платіжні доручення; калькуляцію транспортних витрат від 26.03.2015 року №LT32-589/1503 (а.с. 26), рахунок-фактуру від 20.10.2015 року №GE20150319 (а.с. 27), прайс-лист виробника від 02.03.2015 року (а.с. 18), експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 04.06.2015 року №11/653 (а.с. 19-21), цінова довідка від 20.03.2015 року №ОЭ-8/81 (а.с. 22-23), пакувальний лист (а.с. 28), Контракт та додатки до нього, виписку з бухгалтерської документації (а.с. 24-25), тощо.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Відповідач направив Позивачу електронне повідомлення, в якому відповідно до ст. 53 МК України запропоновано декларанту подати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

У відповідь Позивач листом від 27.10.2015 року №27-002 (а.с. 71-72) направив Відповідачу документи, що витребовувалися останнім.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 27.10.2015 року №500040403/2015/0000059/2 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів - за ціною щодо ідентичних товарів митну вартість скориговано з 0,88 доларів США за одиницю товару до 1,02 долари США за одиницю товару (а.с. 14-15). Крім того, складено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00063 (а.с. 16-17).

У зв'язку з цим 27.10.2015 року Позивачем подано до Митниці нову митну декларацію №500040403/2015/005468 (а.с. 11-13). У зазначеній митній декларації Позивачем було відкориговано митну вартість з урахуванням рішення №500040403/2015/0000059/2, а товар випущено у вільний обіг.

11.01.2016 Позивач у порядку п. 8 ст. 55 Митного кодексу України надіслав на адресу Митниці разом з супровідним лист №08/4-15ц (а.с. 73-74), до якого було прикріплено додаткові документи: копію платіжного доручення № 46 від 03.11.2015 року на оплату товару; копію виписки з бухгалтерської документації - відомість розрахунків між ПрАТ «ІДС» та IDS BORJOMI GEORGIA LLC; копію розрахунку ціни (калькуляцію); копію угоди відкритого страхового полісу № 1CG/AG 15/026+1 від 04.03.2015 року.

У відповідь Митницею направлено Позивачу лист № 137/10/15-70-63 від 19.01.2016 року (а.с. 75-78), в якому зазначила, що у ході митного оформлення імпортованих товарів ПрАТ «ІДС» не виконало в повному обсязі вимоги ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки: документи, що містять відомості про вартість страхування, не були надані під час митного оформлення, а також додатково; Продавець та Покупець є пов'язаними між собою особами.

На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, Інкотермс-2010, ст. ст. 1, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 57, 58, 59 МК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність застосування Митницею другорядного методу при визначенні митної вартості імпортованого Позивачем товару за наявності можливості застосувати перший метод у зв'язку з достатністю поданих декларантом документів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Надаючи оцінку висновкам Митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що метод за ціною договору не застосовується тому, що існуючий взаємозв'язок між Продавцем і Покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, яка була зменшена згідно з додатковою угодою №1 до Контракту, жодного банківського документу, який би стосувався конкретної поставки товару подано не було, не подано довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, не надані відомості про вартість страхування, термін чинності висновку експерта сплив, як і термін чинності висновку ДП «Держзовнішінформ». За наслідками проведеної з декларантом консультації було обрано другорядний метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Митниці про відсутність можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом у зв'язку з відсутністю деяких документів та пов'язаності осіб, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва, на вимогу митного органу Позивачем були надані додаткові документи, в тому числі: розрахунок ціни (калькуляція) - у вигляді інформаційного листа компанії IDS BORJOMI GEORGIA LLC від 26.03.2015 року № LT-32-589/1503, інформація, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України з копіями підтверджуючих документів (а.с. 71-72).

Стосовно висновку митниці щодо ненадання ПрАТ «ІДС» до митного оформлення розрахунку ціни (калькуляції) виробника товар судом першої інстанції встановлено, що такий розрахунок у вигляді інформаційного листа ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» від 26.03.2015 року № LT32-589/1503 (а.с. 26), де наведена собівартість мінеральної води «Боржомі», був поданий декларантом разом з супровідним листом від 27.10.2015 року №27-002, про що зазначено у самій ВМД № 500040403/2015/005468. За даними вказаного розрахунку виробника товару собівартість (цін реалізації) мінеральної води «Боржомі», зокрема, однієї скляної пляшки ємністю 0,5 л, розрахованої на умовах «СІР Одесса Западная Украина» (як визначено умовами п. 1.1 Контракту), становить 0,44 доларів США, та включає в себе 0,0613 доларів США логістичних витрат (завантаження, розвантаження, експертне оформлення, страхування) і транспортні витрати, а також 0,3700 доларів США на придбання товару.

Умови поставки CIP «Carriage and Insurance Paid to ...» (Фрахт/Перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення) означають, що продавець має доставити товар названому ним перевізнику. Крім того, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого місця призначення. Згідно з умовами CIP на продавця також покладається обов'язок із забезпечення страхування від ризиків втрати та пошкодження товару під час перевезення на користь покупця. Відповідно, продавець укладає договір страхування та сплачує страхові внески.

Таким чином, в разі поставки товару на умовах CIP витрати по страхуванню товару здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

Страхування товару на умовах поставки CIP не є обов'язком покупця.

Тобто, дана калькуляція містить всі цінові показники необхідні для визначення собівартості продукції на умовах СІР.

Посилання Апелянта на ненадання Позивачем додаткових документів, що підтверджують витрати на страхування поставки товару, судова колегія вважає безпідставними, оскільки при митному оформленні товару ПрАТ «ІДС» було надано відкритий поліс страхування вантажу № 00837 (а.с. 29), який містить повну інформацію щодо страхової суми, розміру страхової премії та порядку її розрахунку.

Як вже було встановлено раніше, згідно п. 5.2. Контракту що поставка товару здійснюється на умовах CIP Одеса Західна, згідно Інкотермс - 2010.

Відповідно до п. 6 статті А.3 Інкотермс продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Договір страхування має бути укладений із страховиками або страховою компанією, що користуються доброю репутацією, та, за відсутності прямої домовленості сторін про інше, на умовах мінімального страхового покриття відповідно до Умов страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків або будь-якого подібного зводу правил. Тривалість періоду страхового покриття обумовлюється статтями Б.4 і Б.5.

Поряд з цим, статтею Б4 Інкотермс встановлено обов'язок покупця прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому місці.

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4. У випадку невиконання свого зобов'язання дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для поставки, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії відкритого полісу страхування вантажу, страховий період становить 28.01.2015 року - 04.03.2015 року. При цьому, 04.03.2015 року між ТОВ «АйДіЕс Боржомі Тбілісі» (Продавець) укладено угоду №ICG/AG 15/026+1 зі страхувальником (ТОВ «Страхувальна компанія Ай Сі Груп»), якою внесено зміни до відкритого полісу № 00837 зі страхування вантажу, яким продовжено строк дії договору страхування № ICG/AG 15/026 від 28.01.2015 року та виданого на основі вищевказаного полісу до 04.03.2016 року (а.с. 32).

При цьому підстав відхилення наведених документів Відповідачем суду не надано.

З наведеного вбачається, що витрати по страхуванню оцінюваної партії товару, що вже були включені до ціни товару за умовами Контракту, піддаються числовому визначенню та підтвердженні декларантом наданими до митного органу страховим полісом та угодою.

Твердження Митниці про неврахування судом першої інстанції факту закінчення терміну дії висновку ДП «Дерзовнішінформ» від 04.06.2015 року №11/653 та висновку експерта Іллічівського підприємства Одеської регіональної торгово-промислової палати від 20.03.2015 року №ОЭ-8/81 судом апеляційної інстанції оцінюється критично з огляду на таке.

По-перше, матеріалами справи підтверджуються складові вартості імпортованого Позивачем товару. По-друге, згідно наданого Позивачем до матеріалів справи висновку експерта від 06.11.2015 № ОЭ-8/427 (а.с. 20-21) вбачається, що станом на 05.11.2015 визначена виробником вартість продукції (мінеральна вода «Боржомі» в скляній пляшці ємністю 0,5 л) у розмірі 0,44 доларів США за одиницю такої продукції відповідала кон'юнктурі ринку.

Щодо неподання, на переконання Митниці, Позивачем документів, що підтверджують оплату конкретної партії товару, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що, як вже було встановлено раніше, відповідно до п. 3.1 Контракту Покупець здійснює повну оплату кожної партії товару протягом 75 днів з моменту митного очищення вантажу в Одесі Україна.

Тобто, обов'язок Позивача з повної оплати партії товару виникає виключно з моменту митного очищення вантажу в Одесі Україна та триває 75 днів після настання вказаного юридичного факту. Відтак, надати докази оплати товару на момент його митного оформлення ПрАТ «ІДС» об'єктивно не могло. Проте, листом від 27.10.2015 року №27-002 Відповідачу надсилалися докази оплати інших партій товару у встановленому Контрактом порядку, що спростовує твердження останнього про відсутність документів, що підтверджують оплату певного товару.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що листом від 11.01.2016 року №08/4-15ц Позивачем було направлено Митниці платіжне доручення в іноземній валюті №46 від 03.11.2015 року на оплату товару (а.с. 69-70), зокрема, за рахунком-фактурою №GE20150319.

Посилання Апелянта на те, що Покупець і Продавець за Контрактом є пов'язаними особами, наслідком чого є заниження митної вартості товарів, судова колегія вважає безпідставним, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 58 МК України лише та обставина, що продавець та покупець є пов'язаними між собою особами, сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

Митному органу необхідно розглядати всі обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця та продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014 року № 21558а1.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання Митниці на те, що додаткова угода до Контракту була підписана сторонами одразу після набрання чинності 26.02.2015 року Законом України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року», яким введено додатковий імпортний збір, а відтак спрямована на зменшення надходжень до бюджету.

Як вірно зазначено судом першої інстанції виходячи зі змісту ст. ст. 627, 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту додаткової угоди до Контракту випливає, що підставою для зменшення ціни стало раптове та стрімке зниження курсу гривні по відношенню до долару США. Внаслідок такої швидкої девальвації національної валюти, ціна мінеральної води «Боржомі» для торгівельних точок та кінцевих споживачів значно збільшилась.

При цьому, декларування принципу свободи підприємницької діяльності нівелює не підтверджені належними та допустимими доказами посилання суб'єкта владних повноважень на умисне зменшення ціни імпортованого за Контрактом товару виключно з метою мінімізації сплати митних та інших платежів до Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

З наведеного випливає, що Позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Окружного адміністративного суду м. Києва про відповідність поданих документів вимогам МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості.

Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року у справі №21-91а12, від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 року у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 (далі - Правила №598), що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів, у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 452 Митного кодексу України інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України, викладену в постанові від 22.10.2013 року № 21-326а13.

Отже, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Приписи ч. 2 ст. 58 МК України визначають, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно ст. ст. 59, 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами або подібними (аналогічними), що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Оцінюючи використання Митницею даних ВМД від 03.02.2015 року № 500040403/2015/00047, за якою, на переконання Апелянта, здійснено митне очищення товару з більшою вартістю, ніж заявлено Позивачем, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що сама по собі різниця між вартістю ідентичних товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Крім того, Митницею не надано доказів, що товар, який ввозився за митною декларацією від 03.02.2015 року № 500040403/2015/00047, є ідентичним, умови поставки та комерційні аналогічні з тими, на яких товар увозився Позивачем, у той же період, а його митна вартість не є скоригованою.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду м. Києва, що подані декларантом документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

Щодо решти висновків суду першої інстанції судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Разом з тим, оскільки таких порушень у ході розгляду справи встановлено не було, а сторони правомірність таких висновків суду першої інстанції під сумнів не ставили, розгляд справи здійснювався у межах апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2016 року задоволено клопотання Митниці та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2016 року у розмірі 3 031,60 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписи ч. 2 ст. 88 КАС України визначають, що витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача суми відстроченого до ухвалення рішення судового збору у розмірі 3 031,60 грн.

Керуючись ст.ст. 41, 88, 94, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки відмови - без змін.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А, код ЄДРПОУ 39441717) суму відстроченого до ухвалення рішення у справі судового збору у розмірі 3 031 (три тисячі тридцять одна) гривня 60 копійок на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду (Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; Банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31211206781007; Код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.