Постанова № 61161230, 07.09.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/584/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання Петренко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області до Приватного підприємства "Сиа -2007" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2016 року Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області (надалі також - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Сиа -2007" (надалі також - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 33402,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в порушення чинного законодавства відповідачем добровільно не сплачено донараховану плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, відтак така плата в розмірі 33402,02 грн має бути стягнута в судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

23.10.2015 року працівниками Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області на автомобільній дорозі М12 Стрий-Кіровоград-Знамянка 405 км.+750м. проведено габаритно-ваговий контроль, під час якого встановлено, що транспортний засіб марки DAF моделі CF 85.340, державний номер AK 2117 CM, з напівпричiпом марки GROENEWEGEN моделі 3253, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, має перевищення нормативних параметрів навантаження на вісі (фактична маса 38,8 тонн при нормативно допустимій масі 40 тонн), що зафіксовано в акті № 003192 від 23.10.2015 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів /а.с. 11/.

До акту складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.10.2015 та розрахунок № 192 від 23.10.2015 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно якого визначено ПП «СИА-2007» плату у розмірі 1325,16 євро.

Посилаючись на пункт 26 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю за справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та /або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 33402,02 грн (з урахуванням курсу євро станом на 23.10.2015).

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (надалі Порядок № 879) визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з пунктом 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктами 3, 4 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

В силу приписів пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно пункту 26 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Водночас, згідно пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно статті 1 Правил дорожнього руху України власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

А відповідно до положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від від 14.10.1997, № 363 перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що плата за проїзд автомобільними дорогами справляється з власників транспортних засобів або осіб, які користуються транспортними засобами на законній підставі, якими здійснюється перевезення вантажів.

Судом із матеріалів справи встановлено, що власником транспортного засобу марки DAF моделі CF 85.340, державний номер AK 2117 CM, з напівпричiпом марки GROENEWEGEN моделі 3253, державний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2, що не заперечується позивачем /а.с. 69/.

Крім того, згідно відомостей накладної № 03920715 від 22.10.2015 року на товар, який перевозився вказаним транспортним засобом під час проведення зважування, перевізником значиться ПП «БМТ-Транс», автопідприємством ОСОБА_2

Таким чином позивачем не доведено, що на момент габаритно-вантажного контролю 23.10.2015 року транспортний засіб марки DAF моделі CF 85.340, державний номер AK 2117 CM, з напівпричiпом марки GROENEWEGEN моделі 3253, державний номер НОМЕР_1 перебували у власності або користуванні відповідача ПП «СИА-2007», а відтак не підтверджено його обовязок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами.

Посилання позивача у поясненнях на те, що ПП «СИА-2007» виступає страхувальником транспортного засобу марки DAF моделі CF 85.340, державний номер AK 2117 CM, з напівпричiпом марки GROENEWEGEN моделі 3253, державний номер НОМЕР_1, про що зазначено у полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2520293 та №АІ/5951649, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV страховий поліс це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Отже, страховий поліс не є документом, який підтверджує власника (користувача) транспортного засобу, натомість свідчить про особу, яка здійснила страхування транспортного засобу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не встановлено усіх обставин, які мали значення для розрахунку та стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, а саме, документально не підтверджено статус ПП «СИА-2007» як власника (користувача) транспортного засобу та/або статут - перевізника, який здійснював перевезення вантажу 23.10.2015 транспортним засобом марки DAF моделі CF 85.340, державний номер AK 2117 CM, з напівпричiпом марки GROENEWEGEN моделі 3253, державний номер НОМЕР_1, а відтак його обовязок справляти плату за проїзд.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області до ПП «СИА-2007» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області до Приватного підприємства "Сиа -2007" про стягнення коштів, відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 08 вересня 2016 року.

СуддяІ.Г. Ясиновський