Ухвала суду № 61161138, 07.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3397/16

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

07 вересня 2016 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову Сільськогосподарського фермерського господарства «Емануіл» до Комінтернівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб – Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», Приватного підприємства «Благо-С 2007» про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №45247544 від 29.10.2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява Сільськогосподарського фермерського господарства «Емануіл» до Комінтернівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб – Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», Приватного підприємства «Благо-С 2007» про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №45247544 від 29.10.2014 року, прийняту державним виконавцем Комінтернівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, якою накладено арешт на все майно, що належить ПП «Благо-С 2007» та оголошено заборону на його відчуження.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно ст. 181 КАС України, предметом оскарження можуть бути рішення, дії чи бездіяльність державної виконавчої служби (державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби), що стосуються прав, свобод чи інтересів учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій. Такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути прийняті (вчинені, допущені) при виконанні будь-яких виконавчих документів.

Положеннями ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»№ 606-XIV від 21.04.1999 року передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Поряд з цим, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»№ 606-XIV від 21.04.1999 року встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» №3 від 13 грудня 2010 року, роз'яснено, що при визначенні юрисдикції суди повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України „Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

При цьому, п.17 вказаного Пленуму ВАСУ, судам при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

05.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та Приватним підприємством «Благо-С 2007» укладено рамкову угоду №FW504.433.

На підставі та на умовах вищенаведеної рамкової угоди 27.12.2012 року між вказаними сторонами укладено кредитний договір №504.42543/ FW504.433 із змінами та доповненнями до нього від 12.12.2013 року №1 та від 06.02.2014 року №2.

На виконання вищевказаної рамкової угоди з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до неї, 11.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та Приватним підприємством «Благо-С 2007» укладено договір застави рухомого майна №176856-ДЗ1, згідно якого Приватне підприємство «Благо-С 2007» (заставодавець) надало Публічному акціонерному товариству «ПроКредит Банк» (заставодержателю) майно - транспортний засіб: тип – трактор колісний, марка БЕЛАРУС – 892, випуску 2012 року, заводський №89202426, двигун №684621, реєстраційний номер 17491ВН, в забезпечення виконання зобов’язань заставодавця перед заставодержателем, що випливають з рамкової угоди та додатків до неї.

На підставі та на умовах вищенаведеної рамкової угоди 27.12.2012 року між вказаними сторонами укладено кредитний договір №504.42543/ FW504.433 із змінами та доповненнями до нього від 12.12.2013 року №1 та від 06.02.2014 року №2.

10.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та Сільськогосподарським фермерським господарством «Емануіл» укладено договір про відступлення права вимоги та заміни кредитора в зобов’язанні та про відступлення прав за договором застави, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредитору право вимоги у межах суми еквівалентної 215000,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі майна від 12.02.2016 року ПАТ «ПроКредит Банк» передало СФГ «Емануіл» транспортний засіб: тип – трактор колісний, марка БЕЛАРУС – 892, випуску 2012 року, заводський №89202426, двигун №684621, реєстраційний номер 17491ВН.

Поряд з цим, 29.10.2014 року при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2078/14 від 29.08.2014 року про стягнення на користь ТОВ ТД «Семагро Плюс» заборгованості у сумі 145709,76 грн. постановою державного виконавця Комінтернівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №45247544 від 29.10.2014 року накладено арешт на все майно, що належить ПП «Благо-С 2007» та оголошено заборону на його відчуження, яке, як зазначає позивач, належне СФГ «Емануіл» за вказаним договором відступлення права вимоги.

Такі дії відповідача порушують права позивача, оскільки останній має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Крім того, відповідач не повідомляв його як заставодержателя про накладення арешту на майно.

Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 4 ст. 54 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз’яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди визначено, що в порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону №606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Даний адміністративний позов про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №45247544 від 29.10.2014 року заявлений з підстав наявності у позивача пріоритетного права звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами, тобто наявний спір про право на майно.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що для вирішення спору, що виник між сторонами по справі, встановлено інший порядок судового провадження, оскільки для вирішення питання про зняття арешту з майна необхідно встановити наявність права позивача на визначене майно, тобто дослідити цивільні правовідносини, що склалися щодо цього майна.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями давати оцінку даним цивільним правовідносинам, а тому такі вимоги підлягають розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком Вищого адміністративного суду України, викладеним в рішеннях по справам №К/800/35345/13 від 21.05.2014 року, №К/9991/39524/12 та №К/9991/59047/12 від 04.06.2014 року.

Право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зняття арешту з майна передбачено ч. 2 ст.114 та ст.152 ЦПК України.

Згідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з вищенаведеного, зазначені позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в адміністративній справі та розглядатись у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Зазначена обставина згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Сільськогосподарського фермерського господарства «Емануіл» до Комінтернівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб – Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», Приватного підприємства «Благо-С 2007» про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №45247544 від 29.10.2014 року.

Роз'яснити позивачу, що з даними позовними вимогами слід звертатись в порядку цивільного судочинства.

Позов з усіма доданими до нього матеріалами повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ч. 3 ст. 186 КАС України.

Суддя П.П.Марин