Постанова № 61161054, 02.09.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2016 року Справа № 813/2050/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяГрень Н.М.,

секретар судового засіданняПристаш І.М.,

позивачОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідачів 1,2ОСОБА_3,

представник відповідача 3не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головне управління національної поліції у Львівській області, Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправним, скасування Наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління МВС України у Львівській області № 190 о/с від 18.03.2015 року в частині звільнення ОСОБА_4, майора міліції, оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС з органів внутрішніх справ;

- поновити ОСОБА_4 в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС з 20 березня 2015 року;

- стягнути з Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобовязати Головне Управління Національної поліції у Львівській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_4 на службу до Національної поліції України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом ГУ МВС України у Львівській області №190 о/с від 18.03.2015 року, ОСОБА_4 оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС звільнено з органів внутрішніх справ у Запас Збройних Сил України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни). Вважає вказаний наказ незаконним, оскільки працюючи в ОВС на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС зарекомендував себе добре, крім того, працюючи на вказаній посаді з листопада 2014 року,дисципліни не порушував, жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Представник відповідачів 1 та 2 у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав аналогічних, викладеним у письмовому запереченні долученому до матеріалів справи. Зазначив, що підставою для видачі наказу про звільнення з ОВС слугувала Ухвала Вищого адміністративного суду України у справі про порушення службової дисципліни позивачем у 2013 році, а не порушення дисципліни ОСОБА_4 на займаній посаді, з якої останнього звільнено.

Представник відповідача 3 у судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про його відкладення, письмових заперечень проти позову не подавав.

Суд заслухав пояснення сторін, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Наказом ГУМВС України у Львівській області №2350 від 23.11.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників підрозділів Головного управління» за грубі порушення Закону України «Про міліцію», Дисциплінарного статуту ОВС України, наказу МВС України від 16.03.2007 року №81 та наказу МВС України від 15.05.2007 року №157, що виразилось в управлінні транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, вчинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпіли громадяни та у подальшому самовільному залишенні місця пригоди та ненадання допомоги, у відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України у Львівській області на майора міліції ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення звільнення з органів внутрішніх справ.

Наказом ГУМВС України у Львівській області №486 о/с від 13.12.2013 року відповідно до положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, ОСОБА_4 майора міліції старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас збройних сил України за п. 6 «є» (за порушення дисципліни).

Не погоджуючись із вказаними наказами позивач оскаржив їх до суду. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року у справі №813/203/14 у задоволенні позову ОСОБА_4Б відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 року у справі №4840/14/876 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року та прийнято нову, якою скасовано п.1 Наказу №2350 від 23.11.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників підрозділів Головного Управління» в частині накладення на ОСОБА_4дисциплінарного стягнення-звільнення з ОВС, Наказ ГУ МВС України у Львівській області №486 о/с від 13.12.2013 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_4 з ОВС у запас за п. 6 «є»(за порушення дисципліни) та зобовязано поновити ОСОБА_4Б.в ОВС на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області.

В подальшому на виконання Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 року та постанови ДВС ГУЮ у Львівській області про відкриття ВП№45323301 про поновлення ОСОБА_4, з урахуванням рапорту позивача від 12.11.2014 року Головним управлінням МВС України у Львівській області видано Наказ №539 о/с від 18.11.2014 року Про поновлення ОСОБА_4 на посаді оперуповноваженого СКР Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.

Водночас ГУ МВС України у Львівській області не погоджуючись із рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 року оскаржено останнє до Вищого адміністративного суду України.

В результаті, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2015 року у справі №К/800/56027/14 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 року скасовано, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4, залишено без змін.

На виконання вимог ст. 254,255 КАС України, Наказом №190 о/с ГУ МВС у Львівській області від 18.03.2015 року відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, майора міліції ОСОБА_4 /М-086928/ оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС звільнено у запас збройних сил України за п. 64»є» (за порушення дисципліни) з 19 березня 2015 року.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції від 27.01.2015 року ОСОБА_4 подав до Верховного суду України заяву про перегляд Ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.05.2015 року. Постановою судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 22.09.2015 року, у задоволенні заяви ОСОБА_4Б відмовлено.

Позивач, вважаючи Наказ ГУ МВС України у Львівській області №190 о/с від 18.03.2015 року незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування всіх обставин, звернувся із позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів. Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується спеціальним законодавством - Законом України Про міліцію, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (надалі - Положення), введеним в дію Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-ІV та Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України від 22.02.2012 року №155.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, встановлені Дисциплінарним статутом.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це втримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено поняття дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, на ocіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з цим Статутом. Звільнення зi служби осіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, як вид дисциплінарного стягнення передбачено пунктом 6 частини першої статті 12 Закону України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України та відповідно до статті 14 цього Закону є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

При обранні виду дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (ст.14 Дисциплінарного статуту).

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення (ст.16).

Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу (ст. 18).

Відповідно до статті 18 Закону України Про міліцію від 20 грудня 1990 року № 565-XII, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно до статті 25 цього Закону, працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Відповідно до пункту 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552, при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: 10.1. Подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини). 10.2. Наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення. 10.3. Обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність. 10.4. Характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення). 10.5. Причини та умови, що сприяли скоєнню порушення. 10.6. Характер і розмір нанесених порушенням збитків.

Як встановлено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року залишеною в силі Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2015 року, підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ слугували вчинені останнім грубі порушення Закону України Про міліцію, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81 та наказу МВС України від 15.05.2007 року № 157, що виразилось в управлінні транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, вчинення дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпіли громадяни та у подальшому самовільному залишенні місця пригоди та ненадання допомоги потерпілим, у відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України. Також судом взято до уваги те, що при визначені виду дисциплінарного стягнення відповідачем було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2015 року встановлено, що матеріалами службового розслідування доведено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб, встановлений законом.

Відповідно до ст. 255 КАС України Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Судом встановлено, що ГУ МВС України видано наказ №190 о/с від 18.03.2015 року на підставі Ухвали Вищого адміністративного суду України.

З огляду на викладене суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У цьому контексті слід звернути увагу на правову позицію, висловлену у рішенні Євросуду у справах Ромашов проти України (Romashov v. Ukraine) від 27.07.2004 р., в якому зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобовязувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невідємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року).

З огляду на те, що виконання судового рішення є невідємним елементом права на справедливий суд, державні органи та посадові особи повинні використовувати свої повноваження для повного та своєчасного виконання судових рішень.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість прийнятого ГУ МВС України у Львівській області Наказу №190 о/с про звільнення ОСОБА_4 з ОВС у запас збройних сил України, тому у задоволенні такої належить відмовити.

Крім того, слід звернути увагу, що необґрунтованим є покликання позивача на відсутність дисциплінарних стягнень за час проходження служби оперуповноваженого сектору карного розшуку Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС України з листопада 2014 року, оскільки підставою для видачі оскаржуваного наказу слугувала Ухвала Вищого адміністративного суду України у справі про порушення дисципліни ОСОБА_4 у 2013 році, а не порушення дисципліни на посаді з якої звільнено останнього.

Також суд не бере до уваги покликання позивача про звільнення такого під час перебування на лікуванні у медичному закладі, оскільки згідно Довідки про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС виданої 16 березня 2015 року ОСОБА_4 перебував на лікуванні з 16.03.2015 року по 18.03.2015 року, позаяк в оскаржуваному наказі вказано звільнити такого з 19.03.2015 року .

Стосовно вимоги позивача про зобовязання ГУ НП у Львівській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_5 на службу до Національної поліції України суд зазначає .

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII (далі - Закон № 580), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 580 Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Пп. 1 п. 7 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580, який набув чинності з 07 серпня 2015 року, Кабінету Міністрів України доручено в місячний строк забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641 «Про утворення Національної поліції України» утворена Національна поліція України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

Цією ж постановою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.

Системний аналіз положень Законів № 565, № 580, постанов Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641, від 28 жовтня 2015 року № 877, від 16 вересня 2015 року № 730 зумовлює висновок, що новоутворені територіальні органи Національної поліції не є правонаступниками територіальних органів Міністерства внутрішніх справ.

Територіальні органи Міністерства внутрішніх справ припиняються як юридичні особи шляхом їх ліквідації. При цьому в силу положень ст. 104 Цивільного кодексу України така форма припинення юридичної особи як ліквідація за своєю сутністю не передбачає правонаступництва.

У зв'язку з цим та відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верхового Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вимоги ОСОБА_4 до ГУНП в області про вирішення питання щодо прийняття його на роботу,задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно доКонституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що Наказ ГУ МВС України у Львівській області від 18.03.2015 року №190 о/с Про звільнення ОСОБА_4 є таким, що винесений з дотриманням норм чинного законодавства, а тому вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повістю

2.Судові витрати стягненню не підлягають.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 07.09.2016 року.

.