Постанова № 61160923, 08.09.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року м.Житомир справа № 806/1438/16

категорія 12.3

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3091 про стягнення грошових коштів за неотримане речове майно

встановив:

3 серпня 2016 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини А3091 про стягнення грошових коштів за неотримане речове майно у розмірі 10685 грн 39 коп.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказав, що він проходив військову службу за контрактом та отримував речове майно і перебував на грошовому забезпеченні у Військової частини А 3091. Зазначив, що 4 серпня 2011 року був звільнений з військової служби за віком з правом носіння військової форми одягу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому при звільненні з військової служби відповідачем не було видано речове майно повністю чи виплачено грошову компенсацію замість не отриманого речового майна, чим порушено статтю 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час. Просить стягнути з Військової частини А3091 грошові кошти у сумі 10685 грн 39 коп.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не зявився. 8 вересня 2016 року через канцелярію Житомирського окружного адміністративного суду подав клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.30).

Представник відповідача у судове засідання не зявився. 8 вересня 2016 року через канцелярію Житомирського окружного адміністративного суду подала письмові заперечення у яких проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав що викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.28-29). У запереченнях зазначила, що законом не передбачено отримання грошової компенсації за неотримане речове майно військовослужбовцями звільненими з військової служби. На даний час позивач не є військовослужбовцем та за компенсацією за речове майно звернувся після звільнення з військової служби. Крім того 8 вересня 2016 року подала клопотання про розгляд справи без її участі у порядку письмового провадження, у клопотанні вказала, що проти позовних вимог заперечує з мотивів, що викладені у запереченнях (а.с.32).

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Оскільки позивач та відповідач заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, зясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 1993 року. У період з 18 жовтня 1993 року до 4 серпня 2011 року ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А3091 (а.с.11).

Наказом командира військової частини А1494 (по особовому складу) від 26 липня 2011 року №47-ПМ ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за пунктом "в" частини 6 статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (за віком).

Відповідно до довідки-розрахунку №13 від 12 березня 2012 року про виплату грошової компенсації замість належного речового майна, що підлягає видачі старшому сержанту ОСОБА_1, військовослужбовцю не видано 34 предмети на загальну суму 10175 грн 14 коп. (а.с.12).

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для задоволення вимог позивача суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, яка була чинною до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 (далі - Положення №1444) було передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Положення №1444 втратило чинність 4 березня 2016 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року №328-V у редакції до 1 січня 2008 року (набрав чинності з 1 січня 2007 року) статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції, а також доповнено статтею 9-1, якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Правова позиція щодо стягнення грошової компенсації замість речового майна військовослужбовцям звільненим з військової служби, викладена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 31 березня 2015 року у справі №21-79а15, від 24 червня 2014 року у справі №21-253а14, від 19 березня 2013 року у справі №21-38а13 та зводиться до того, що Закон України №2011-ХІІ не передбачає права компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які звільнені з військової служби, а пункт 27 Положення №1444 не застосовується, оскільки суперечить Закону України №2011-ХІІ.

Отже положення частини 2 статті 9-1 Закону України №2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби, а пункт 27 Положення №1444 не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону України №2011-ХІІ та втратив чинність 4 березня 2016 року.

Оскільки на момент звернення ОСОБА_1 за отриманням грошових коштів замість неотриманого речового майна Закон України №2011-ХІІ не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення №1444 не підлягає застосуванню, то суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 71, 86, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін