Постанова № 61160650, 30.08.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р. Справа № 907/890/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача (скаржника) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 08.06.2016 року б/н

на рішення господарського суду Закарпатської області від 23.05.2016 року (судді Бобрик Г.Й., Мокану В.В., Івашкович І.В.)

у справі № 907/890/15

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аха Страхування", м. Київ,

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с.Арданово Іршавського району,

про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в розмірі 112 383,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.05.2016року у справі за № 907/890/15 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аха Страхування" 112 383,52 (сто дванадцять тисяч триста вісімдесят три грн. 52 коп.) страхового відшкодування та 2 440,85 (дві тисячі чотириста сорок грн. 85 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору. Витрати по сплаті вартості судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 2 668,00 грн.покладено на відповідача.

Рішення суду мотивоване тим, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати і прийняти нове про часткове задоволення позову позивача про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_2 51179,8грн у відшкодування у регресному порядку заподіяної шкоди, мотивуючи це тим, що 1)визначаючи розмір страхового відшкодування позивач повинен був врахувати (утримати) другу та наступні частини несплачених страхових платежів. Не виконавши таких дій, позивач неправильно розрахував розмір страхового відшкодування та не дотримався вимог п. 20.25 договору. 2) зазначає, що потерпілому замінено лобове скло, яке не було пошкодженим внаслідок страхового випадку. 3) пошкодження деяких деталей автомобіля потерпілого є наслідком експлуатаційного зносу автомобіля, а не наслідком ДТП; 4) у рахунку від 11.01.2013 року дублюється вартість деяких деталей та робіт. Зазначає, що суд першої інстанції погодився із необґрунтованість визначеного позивачем розміром страхового відшкодування і призначив судову експертизу, проте не надав оцінки та не взяв до уваги висновку проведеної по справі судової експертизи, покликаючись на його необов'язковість. Звертає увагу, що відповідачем визнаються позовні вимоги частково в сумі 51 179,8 грн.

Позивач у письмових запереченнях просить залишити в силі оскаржуване рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що загальна сума страхової премії здійснюється чотирма платежами за встановленим графіком та строками, а оскільки строк проплати окремих страхових платежів не настав, то підстав для їх вирахування із суми страхового відшкодування немає. Позивач не мав права відраховувати третій та четвертий платежі при виплаті страхового відшкодування. Зазначає, що первинною довідкою ДАІ та актом огляду аварійного комісару також було встановлено про пошкодження, крім правої, також частково і лівої сторони автомобіля. Вважає правомірним те, що судом першої інстанції не було взято до уваги висновку судової експертизи, оскільки цим висновком не були враховані усі фактичні пошкодження автомобіля. Тому позивачем на підставі рахунків СТО було виплачено страхове відшкодування за реквізитами СТО, що є належним доказом на підтвердження понесених витрат страхувальника. Підкреслює, що до позивача переходить право вимоги у межах його фактичних затрат.

Сторони в судове засідання не забезпечили явки уповноважених представників сторін, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Апеляційний господарський суд, враховуючи законодавчо встановлені процесуальні строки розгляду апеляційної скарги, те, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, що участь представників сторін в судовому засіданні є правом, а не обов'язком, сторони мають право обрати іншого представника в разі неможливості участі уповноваженого представника, та відсутність інших процесуальних перешкод для розгляду справи в даному судовому засіданні, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у запереченнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задоволити, а рішення господарського суду першої інстанції - частково скасувати з наступних підстав.

Встановлено, що 09.11.2012 року між приватним акціонерним товариством (ПАТ) "Страхова компанія "Аха Страхування" (позивач) та ТОВ "Агра Трейд", директором якого є ОСОБА_4 (страхувальник), було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2300708/05/11, згідно з яким позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь - яке пошкодження або знищення автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER (реєстраційний номер НОМЕР_1), його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Статтею 15 Договору визначено страхові випадки. Пунктом 15.1. статті 15 Договору встановлено, що за умовами цього договору страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені в п. 7 Договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов'язується компенсувати понесені страхувальником додаткові втрати згідно з пунктами 24.3. та 24.4. Договору.

Згідно з Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.02.2013 року у справі № 308/1706/13 29.12.2012 року о 15 год. 30 хв. на автодорозі Київ - Чоп на 81 км громадянин України - ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки MAN (реєстраційний номер НОМЕР_2) з напівпричепом KOGEL (реєстраційний номер НОМЕР_3), не стежив за дорожнім рухом, перед переміщенням та зміною напрямку руху, не впевнився в безпеці манеру, та внаслідок переміщення з однієї смуги руху на іншу, зачепив автомобіль марки LAND ROVER RANGE ROVER (реєстраційний номер НОМЕР_1), під керуванням громадянина України ОСОБА_4, чим спричинив пошкодження транспортного засобу та наніс матеріальні збитки.

Згідно зазначеної Постанови ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За фактом ДТП було складено довідку підрозділом Державтоінспекції МВС у Закарпатській області довідку від 29.12.2012 року про дорожньо - транспортну пригоду та 02.04.2013 року аварійним комісаром Грушка І.Г. складено акт огляду транспортного засобу.

Згідно зазначеної Довідки ТЗ отримав механічні пошкодження: деформовано капот, праве переднє крило, відламано передній бампер, розбито праву блок фару, знищено ліву блокфару, пошкоджено праву передню дверку.

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 021/13 від 21.01.2013 року з визначення розміру матеріального збитку, завданого дорожньо - транспортною пригодою від 29.12.2012 року, проведеної за заявою СК «АХА Страхування», встановлено вартість матеріального збитку в розмірі 183 835,55 грн.

Позивач, в зв'язку з вищевикладеним та згідно страхових актів: № 1.001.12.05702/VESKO2700 від 25.01.2013 року, № 1.001.12.05702/VESKO10949 від 26.03.2013 року та № 1.001.12.05702/VESKO12049 від 03.04.2013 року, рахунків ТОВ ТОВ "Віннер Автомотів": № 1004505 від 11.01.2013 року, № 1004507 від 11.01.2013 року, № 1004541 від 14.01.2013 року, № 1000571 від 21.03.2013 року, № 1005971 від 21.03.2013 року та № 1006192 від 30.03.2013 року та ремонтних калькуляцій від 24.01.2013 року відшкодував страхувальнику витрати на ремонт автомобіля на загальну суму 161 873,52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 5281 від 28.01.2013 року, № 20427 від 28.03.2013 року та № 22648 від 05.04.2013 року, у призначенні платежу яких зазначено "страхове відшкодування згідно страхових актів, ОСОБА_4".

Оскільки цивільно - правову відповідальність водія автомобіля марки MAN (реєстраційний номер НОМЕР_2) з напівпричепом KOGEL (реєстраційний номер НОМЕР_3) - ОСОБА_5 було застраховано приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Інго Україна", позивачем на адресу останнього 24.10.2013 року було направлено заяву про відшкодування у порядку шкоди, заподіяної у результаті ДТП за вих. № 5955/26/ЦВ/У. Страхова сума (ліміт відповідальності) ОСОБА_5 на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, складає 50 000 грн., розмір франшизи становить 510,0 грн. За результатами розгляду направленої позивачем заяви, приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Інго Україна" позивачу було відшкодовано 49 490 грн.

Предметом позову є стягнення з відповідача в порядку регресу 112 383,52 грн. суми сплаченого страхового відшкодування.

Нормативною підставою позову позивачем зазначено ст.ст. 993,1166,1188,1191 ЦК України.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивівльно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачене право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи визначеної договором і страхового акта.

За змістом ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивівльно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно зі ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

За приписами ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим суб'єктом. Відповідно до цієї норми право регресної вимоги позивач має саме до ФОП ОСОБА_2, водієм якого на час ДТП була винна в ДТП особа - ОСОБА_5

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами та доповненнями) якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Пунктом 20.1 Договору передбачено, що страхове відшкодуваннч сплачується страховиком згідно з договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника і Страхового акту, який складається страховиком.

Пунктом 20.10. Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу від 09.11.2012 року сторони передбачили, що при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 20.11. Договору).

Пунктом 20.11. Договору передбачено, що при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням відповідного розміру франшизи, але не більше страхової суми.

Згідно п.20.15 Договору при пошкодженні ТЗ страхове відшкодування сплачується страхувальнику шляхом перерахунку на рахунок СТО, обраної відповідно до п.20.11. Договору, згідно з належним чином оформленими документами, наданими відповідними підприємствами, про витрати на компенсацію скоєних збитків, якщо інше не погоджено між страховиком та вигодонабувачем. Вказані документи повинні містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість запчастин та матеріалів, використаних під час ремонту. При цьому, вибір СТО страхувальник зобов'язаний письмово погоджувати зі страховиком.

З огляду на незгоду відповідача з розміром збитків, колегія суддів першої інстанції дійшла висновку про існування між сторонами у справі суперечливих позицій щодо розміру матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, та у зв'язку з цим - про призначення судової експертизи, оскільки наданий позивачем висновок експертного дослідження, замовлений позивачем, заперечується відповідачем як доказ реального розміру матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП.

Ухвалою суду першої інстанції від 25.12.2015 року призначено судову автотоварознавчу експертизу та на вирішення експерта поставлено питання, що запропоновано відповідачем у клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи від 23.10.2015 року.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (лист № 01-8/2651 від 27.11.2006 р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз», ч. 2 п. 2 постанови № 4 від 23.03.2012 р. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).

Суд не володіє спеціальними знаннями для встановлення даних, що стосуються визначення розміру матеріального збитку внаслідок ДТП.

Зі змісту Висновку № 114 судової автотоварознавчої експертизи від 15.04.2016 року вбачається, що дослідження пошкодженого автомобіля НОМЕР_4 проводилося за матеріалами справи № 907/890/15. У висновку визначено, що матеріальний збиток, завданий власникові LAND ROVER RANGE ROVER номерний знак НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при дорожньо - транспортній пригоді, яка мала місце 29.12.2012 року складає 119 988,04 грн.

В той час, як у Висновку № 021/13 експертного автотоварознавчого дослідження від 21.01.2013 року, проведеного за заявою позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП, складає 183 835, 55 грн.

Верховний суд України у справі № 3-50гс від 15.04.2016 року зробив висновок, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення ТЗ.

З урахуванням п. 20.10, 20.11 договору страховиком, як він зазначає у листі від 25.03.2013 року (Т.1 а.с. 78-80) при виплаті страхового відшкодування було взято до уваги рахунки ТОВ «Вінер Автоматів» № 1004505 від 11.01.2013 року на суму - 156781,6 грн. та № 1004541 від 14.01.2013 року на суму 13 035,96 грн., а всього на суму - 169 817,56 грн., проте з цієї суми було утримано суму взаємозаліку по несплаченому платежу в розмірі 9659,13 грн. (Т.1 а.с. 56), а також страховиком (позивачем) було взято до уваги рахунки 1005971 від 21.03.2013 року на суму 1073,98 грн. та рахунок № 1006192 від 30.03.2013 року на суму 641,11 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про існування між сторонами у справі суперечливих позицій щодо розміру матеріального збитку, внаслідок чого призначив судову експертизу, проте після її проведення, висновку судової експертизи до уваги не взяв та не вмотивував відхилення висновку судової експертизи, як цього вимагає ст. 42 ГПК України.

Позивач заперечив проти висновку судової експертизи, зазначивши, що експерт при проведенні експертизи був зобов'язаний витребувати об'єкт експертизи - автомобіль та фотознімки. Крім того, звертає увагу, що експертом не було взято до уваги пошкодження лівого бампера автомобіля, вітрового скла, яке підлягає заміні та не було взято до уваги пошкоджень, які пов'язано з електронікою автомобіля.

При цьому, позивач не просив суди призначити повторну чи додаткову експертизу з метою спростування наведеного.

Апеляційний суд, у свою чергу зазначає, що згідно висновку судової експертизи таку було проведено за матеріалами даної справи. Суд критично оцінює необхідність витребування автомобіля, оскільки станом на момент проведення експертизи такий було відновлено (відремонтовано), а в матеріалах справи наявні кольорові фото пошкоджень автомобіля (як додатки до висновку автотоварознавчої експертизи № 021/13 від 21.01.2013 року з визначення розміру матеріального збитку, завданого дорожньо - транспортною пригодою від 29.12.2012 року, проведеної за заявою СК «АХА Страхування»). Крім того, позивач зазначає про пошкодження лівого бампера, однак з висновку судового експерта вбачається, що ним враховано встановлення та заміна переднього бампера. А також взято до уваги роботи та запчастини щодо відновлення і лівої передньої частини автомобіля, зокрема, зазначено про ліву фару (зняти/встановити), шарнір капота (знати /встановити), фіксатор замка тощо. Хоча сам позивач у своєму листі на адресу ОСОБА_4, зазначив, що пошкоджено лише одну - праву передню частину автомобіля. Позивач не зазначив, які саме пошкодження електроніки автомобіля не було взято до уваги у висновку судової експертизи, а які в той час було взято ним як страховиком при відшкодуванні матеріального збитку

Апеляційний суд вважає, що позивачем не спростовано належними доказами висновку судової експертизи та визначного ним розміру матеріального збитку в розмірі 119 988,04 грн., завданого власнику автомобіля Land Rover Range Rover н.з. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, яка мала місце 29.12.2012 року.

Подаючи позов до суду для відновлення своїх порушених прав, позивач має враховувати принцип змагальності, дослідження всіх доказів, можливість призначення судової експертизи, яка є незалежною, та у якій суд попереджає судового експерта про кримінальну відповідальність за, зокрема, дачу завідомо неправдивого висновку.

Відтак, у даному випадку апеляційний суд приймає до уваги висновок судової автотоварозначної експертизи та визначений ним розмір матеріального збитку в розмірі 119 988,04 грн., завданого власнику автомобіля Land Rover Range Rover н.з. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, яка мала місце 29.12.2012 року.

Як зазначає позивач та що підтверджується доказами у справі, позивачу ПАТ «ІНГО «Україна» було відшкодовано 49 490,0 грн. в межах ліміту відповідальності страхувальника ОСОБА_5 за мінусом франшизи.

Отже, апеляційний суд зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення в порядку регресу сума коштів в розмірі 70 498,04 грн. (119 988,04 - 49490,0 грн.), а в позові про стягнення 41885,48 грн. - слід відмовити.

Щодо заперечень позивача, що відшкодуванню страховику в порядку регресу підлягають фактичні затрати страховика, то слід зазначити, що сума стягнення підлягає дослідженню та перевірці судом на підставі наявних у справі доказів.

Щодо доводів відповідача про те, що з заявленої до стягнення суми позивачу слід також відняти (вирахувати, утримати) частини страхової премії на підставі п. 20.25 Договору в розмірі двох несплачених страхувальником страхових платежів - 19 318,24 грн., то апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно п.20.25. Договору у випадку сплати страхового платежу за договором частинами згідно п.13 договору відшкодування здійснюється за вирахуванням різниці між сумою страхової премії за договором, вказаної в п.13.2. договору та сумою фактично сплачених за договором страхових платежів.

Згідно п.13.2. страхова премія становить 39 966,5 грн., та сплачується частинами: 1-и1 платіж - 10989,13 грн. (09.11.12 року), 2-и1 платіж - 9659,13 грн. (09.02.13 року), 3-ій платіж - 9659,12 грн. (09.05.13 року), 4-ий платіж - 9659,12 грн. (09.08.13 року).

Заперечення відповідача про те, що позивач при виплаті сум страхового відшкодування не утримав (не відняв) суми із виплати страхової премії і тим самим не виконав п. 20.25. Договору страхування, позивач спростовує наступним. Страхові акти № 1.001.12.05702/VESKO10949 від 26.03.2013 року та № 1.001.12.05702/VESKO12049 від 03.04.2013 року було складено з урахуванням змісту ст. 13 Договору страхування і термінів сплати платежів страхової премії. Оскільки, термін сплати третього і четвертого платежів страхової премії станом на дати складення страхових актів і виплати страхового відшкодування ще не настав, то суми третього і четвертого платежів страхової премії позивачем отримано не було, про що зазначено у п. V розділу "Висновок комісії" вказаних страхових актів (а.с. 56 Т1).

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що п.20.25 договору стосується відносин між страховиком і страхувальником при виплаті страхового відшкодування.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

У даному випадку предметом позову є стягнення на підставі ст. 993 ЦК України фактичних витрат, понесених страховиком внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику, що зазнав збитків. Утримання страхового платежу страховиком не входить до його фактичних витрат і не поширюється на відносини між сторонами спору про стягнення коштів в порядку регресу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції частково прийняте з неповним врахування всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм чинного законодавства, а тому підлягає частковому скасуванню.

Отже, в даному випадку апеляційний господарський суд здійснює перерозподіл судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції та розподіл судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу задоволено частково, судовий збір у справі слід розподілити між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача за розгляд справи в суді першої інстанції слід стягнути 1531,14 грн. пропорційно задоволеним вимогам. За розгляд справи в суді апеляційної інстанції судові витрати (1550,9грн) слід залишити за скаржником за мінусом суми судового збору розрахованого пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, а саме 921,5 грн. (2472,44-921.5=1550,9). Отже, за результатами взаєморозрахунку, відповідач на користь позивача повинен сплатити 609,64 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 08.06.2016 року б/н - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 23.05.2016року у справі за № 907/890/15 скасувати в частині задоволення позову про стягнення 41885,48 грн. В цій частині прийняти нове рішення. В задоволенні позову про стягнення 41885,48 грн. відмовити.

3. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_5) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) 609 (шістсот дев'ять) гривень 64 коп.

5. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 05.09.16 року.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Судді Бойко С.М.

Якімець Г.Г.