Постанова № 61160586, 06.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р. Справа№ 925/393/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі судового засідання - Бовсунівська Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Гаркуша В.В.

від відповідача - Гушул С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 (суддя - Дорошенко М.В.)

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"

про стягнення 109095215 грн. 64 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 по справі №925/393/16 задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 прийнято до свого провадження, з призначенням до розгляду 19.07.2016

15 липня 2016 року представником позивача, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, подано заперечення на апеляційну скаргу.

18 липня 2016 року представником відповідача, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, подано клопотання про відкладення розгляду справи.

19 липня 2016 року представником позивача, через відділ документального забезпечення суду, до початку судового засідання, подано додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 відкладено розгляд справи до 30.08.2016.

Розпорядженням від 29.08.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці та судді Пашкіної С.А. на лікарняному.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 29.08.2016, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці та судді Пашкіної С.А. на лікарняному, які не є головуючими суддями, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді:Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

30 серпня 2016 року представником відповідача, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, подано пояснення по справі.

В судовому засіданні 30.08.2016 оголошено перерву до 06.09.2016.

06 вересня 2016 року представником відповідача, до початку судового засідання, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано додаткові пояснення по справі.

В судове засідання 06.09.2016 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 порушено провадження у справі №01/1494 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго", яке в подальшому, відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства", перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго". Також, зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго", який (мораторій) діє і дотепер.

15 червня 2007 року між Державним підприємством "Енергоринок" та Відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" укладено договір №4071/02 (далі - договір).

Відповідно умов Договору Державне підприємство "Енергоринок" зобов'язалося продавати, а Відкрите акціонерне товариство "Черкасиобленерго" - купувати електроенергію та здійснювати її оплату, відповідно до умов цього договору.

30 квітня 2008 року та 05.10.2011 між сторонами укладено додаткові угоди №4690/01 та №7665/02 до Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору Державне підприємство "Енергоринок" продає, а Відкрите акціонерне товариство "Черкасиобленерго" купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток 4 до договору), в обсягах, які визначаються розділом 4 цього договору. Точки обліку електричної енергії наведено у додатку № 1 до цього договору "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим договором, переходить від Державного підприємства "Енергоринок" до Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" в момент передачі електричної енергії в точках поставки.

Пунктом 3.4 Договору його сторони погодили, що середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електроенергії Відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" Державного підприємства "Енергоринок" розраховується відповідно до Правил оптового ринку електричної енергії України на підставі щоденних погодинних обсягів купівлі електроенергії Відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" державного підприємства "Енергоринок", які визначаються відповідно до п. 4.2 цього договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору вартість електроенергії, купленої Відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" у Державного підприємства "Енергоринок" у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил оптового ринку електричної енергії України за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої Відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" електроенергії.

Згідно з п. 4.13 Договору документом, який підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від Державного підприємства "Енергоринок" до відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" є підписаний ними та скріплений печатками акт купівлі-продажу електроенергії.

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що остаточний розрахунок за куплену Відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в Державного підприємства "Енергоринок" електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється Відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго". У цьому випадку Відкрите акціонерне товариство "Черкасиобленерго" зобов'язане обов'язково вказати призначення платежу.

Якщо до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, Відкрите акціонерне товариство "Черкасиобленерго", не здійснило повну поточну оплату вартості електроенергії за розрахунковий місяць, Державне підприємство "Енергоринок" надсилає до Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" факсимільним зв'язком попередження про можливість обмеження споживання в обсязі недоплаченої Відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в розрахунковому місяці електроенергії. Обмеження може бути застосоване Державним підприємством "Енергоринок" після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, відповідач в період з квітня по листопад 2015 року купував у позивача електроенергію. Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо своєчасної та повної оплати придбаної у Державного підприємства "Енергоринок" належним чином не виконало, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 91473531 грн. 42 коп.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що розмір основного боргу підтверджений наявними в матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії та актами корегування від 30.06.2015 та від 12.02.2016, а також не заперечується відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, колегія суддів не погоджується з висновком суду місцевого господарського суду щодо стягнення штрафу та пені, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.3.2. договору №4071/02 у редакції, викладеній у додатковій угоді від 30.04.2008 № 4690/01, Відкрите акціонерне товариство "Черкасиобленерго" несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 цього договору. В разі несплати Відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" за куплену в Державного підприємства "Енергоринок" електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4. цього договору, з 20 числа місяця наступного за розрахунковим, державне підприємство "Енергоринок" має право нарахувати пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата Відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на поточний рахунок державного підприємства "Енергоринок" і не звільняє відкрите акціонерне товариство "Черкасиобленерго" від обов'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Пеня та штраф не нараховується на заборгованість по пільгах і субсидіях, якщо відкрите акціонерне товариство "Черкасиобленерго" до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, надішле до Державного підприємства "Енергоринок" акт звірки розрахунків між відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" та розпорядником бюджетних коштів, який підтверджує неотримання відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в установленому порядку належних їй коштів для компенсації пільг та субсидій.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 порушено провадження по справі №01/1494 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Черкасиобленерго".

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом » (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів - мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Разом з тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Серед іншого частина четверта статті 12 Закону встановлює, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи зі змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 12.03.2013 по справі 3-71гс12.

Доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до аналізу Верховного Суду України практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, згідно з п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та З % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6- 38цс11). Тобто, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

Як вбачається з аналізу ст.ст. 519, 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту його майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачем заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення, яке відхилено судом.

Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання прийшла до висновку про його обґрунтованість, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи необхідність відстрочення рішення суду у даній справі, відповідач посилається на те, що не має можливості виконати рішення суду, в зв'язку з важким фінансовим становищем, що спричинений низьким рівнем розрахунків за поставлену ПАТ "Черкасиобленерго" своїм споживачем. Зокрема, боржниками відповідача є підприємства державної та комунальної власності.

Так, станом на 01.05.2016, згідно з довідкою про проведення розрахунків за спожиту електроенергію недоплата за спожиту електричну енергію таких споживачів складає 481500,00 грн. (джерело фінансування державний бюджет) та 3935000 грн. (джерело фінансування місцевий бюджет).

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. (постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанови господарських судів України").

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача та заперечення позивача, розглянувши стан розрахунків підприємств за спожиту електричну енергію, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, специфіку Договору укладеного між сторонами, особливий характер умов цього договору, на підставі пункту 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розстрочити виконання рішення господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 по справі №925/393/16 строком на 36 місяців.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 по справі №925/393/16 - зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 по справі №925/393/16 задовольнити частково.

2.Змінити рішення Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 по справі №925/393/16. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 22800735) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ-32, 01032, ідентифікаційний код 21515381) - 91473531 грн. 42 коп. основного боргу, 2802555 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань, 1077065 грн. 79 коп. три проценти річних та 180663 грн. 25 коп. - витрат на сплату судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовити».

3.Розстрочити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду 06.09.2016 по справі №925/393/16 за позовом Державного підприємства "Енергоринок" до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення заборгованості в розмірі 95353152 грн. 65 коп. шляхом погашення боргу протягом 36 (тридцять шість) місяців, починаючи з жовтня 2016, згідно з наступним графіком:

жовтень 2016 - 2648698,68 грн.;

листопад 2016 - 2648698,68 грн.;

грудень 2016 - 2648698,68 грн.;

січень 2017 - 2648698,68 грн.;

лютий 2017 - 2648698,68 грн.;

березень 2017 - 2648698,68 грн.;

квітень 2017 - 2648698,68 грн.;

травень 2017 - 2648698,68 грн.;

червень 2017 - 2648698,68 грн.;

липень 2017 - 2648698,68 грн.;

серпень 2017 - 2648698,68 грн.;

вересень 2017 - 2648698,68 грн.;

жовтень 2017 - 2648698,68 грн.;

листопад 2017 - 2648698,68 грн.;

грудень 2017 - 2648698,68 грн.;

січень 2018 - 2648698,68 грн.;

лютий 2018 - 2648698,68 грн.;

березень 2018 - 2648698,68 грн.;

квітень 2018 - 2648698,68 грн.;

травень 2018 - 2648698,68 грн.;

червень 2018 - 2648698,68 грн.;

липень 2018 - 2648698,68 грн.;

серпень 2018 - 2648698,68 грн.;

вересень 2018 - 2648698,68 грн.;

жовтень 2018 - 2648698,68 грн.;

листопад 2018 - 2648698,68 грн.;

грудень 2018 - 2648698,68 грн.;

січень 2019 - 2648698,68 грн.;

лютий 2019 - 2648698,68 грн.;

березень 2019 - 2648698,68 грн.;

квітень 2019 - 2648698,68 грн.;

травень 2019 - 2648698,68 грн.;

червень 2019 - 2648698,68 грн.;

липень 2019 - 2648698,68 грн.;

серпень 2019 - 2648698,68 грн.;

вересень 2019 - 2648698,68 грн.

4.Стягнути з Державного підприємства "Енергоринок" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ-32, 01032, ідентифікаційний код 21515381) на користь Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 22800735) - 28640 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот сорок) 43 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Матеріали справи №925/393/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай