Ухвала суду № 61160206, 07.09.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"07" вересня 2016 р.

№ 916/2416/16

Суддя Бездоля Ю.С., розглянувши матеріали позовної заяви за вх.№2586/16

за позовом: Державного підприємства «Санаторій «Лермонтовський» (65014, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, код ЄДРПОУ 39608495)

до відповідачів: 1. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРПОУ 02583780);

2. Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський» Закритого акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (65014, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, код ЄДРПОУ 32432486)

про: визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Санаторій «Лермонтовський» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою від 02.09.2016р. до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський» Закритого акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про:

- визнання права власності на усе рухоме майно, яке знаходиться у фактичному володінні Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський» Закритого акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та/або Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» і знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, у тому числі на майно згідно переліку;

- витребування із незаконного володіння Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський» Закритого акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» усе рухоме майно, яке знаходиться у його фактичному володінні та/або володінні Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» і знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, на користь Державного підприємства «Санаторій «Лермонтовський», у тому числі майно згідно переліку.

Водночас до позовної заяви додано заяву від 02.09.2016р. (від 05.09.2016р. за вх.№2-4593/16) про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір». Заяву обґрунтовано неможливістю самостійно визначити дійсну вартість спірного майна, нездійсненням позивачем господарської діяльності.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов’язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Така ж правова позиція викладена і у п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами і доповненнями).

Таким чином, вищевказаною ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено право суду, а не обов’язок, у виняткових випадках, за умов встановлення ним такого майнового стану заявника, який не дозволяє йому сплатити судовий збір, не порушуючи принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, звільнити заявника від сплати судового збору/відстрочити/розстрочити сплату судового збору.

Водночас позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження обставин, що перешкоджають сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку та розмірі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача від 02.09.2016р. (від 05.09.2016р. за вх.№2-4593/16) про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

У відповідності до ч.2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

За вимогами ч.ч. 1,2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Така ж правова позиція викладена і у п.2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями).

Виходячи із встановленої ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору, з урахуванням предмету позову (двох самостійних вимог: про визнання права власності на майно та про витребування майна із чужого незаконного володіння), самостійного визначення вартості спірного майна позивачем у сумі 91000 грн., позивачем має бути сплачено в будь-якому разі не менше 2756 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Між тим, до позовної заяви від 02.09.2016р. (за вх.№2591/16 від 05.09.2016р.) на підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви додано лише платіжне доручення №10 від 02.09.2016р. про сплату судового збору у розмірі 1378 грн., доказів сплати решти судового збору за подання позовної заяви до суду не надано.

Таким чином, до позовної заяви від 02.09.2016р. (від 05.09.2016р. за вх.№2591/16) позивачем не додано належних доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, що є підставою для повернення позивачу позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Керуючись п.4 ч.1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Державного підприємства «Санаторій «Лермонтовський» від 02.09.2016р. (від 05.09.2016р. за вх.№2-4593/16) про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

2. Позовну заяву Державного підприємства «Санаторій «Лермонтовський» від 02.09.2016р. (від 05.09.2016р. за вх.№2591/16) на 51 (п’ятдесяти одному) аркуші і додані до неї документи повернути без розгляду.

3. Дану ухвалу надіслати Державному підприємству «Санаторій «Лермонтовський» (65014, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2), Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41) та Дочірньому підприємству «Клінічний санаторій «Лермонтовський» Закритого акціонерного товариства «Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (65014, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2) - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Додаток на адресу Державного підприємства «Санаторій «Лермонтовський»: позовна заява на 51 (п’ятдесяти одному) аркуші та додані до неї документи на 206 (двохстах шести) аркушах.

Суддя Ю.С. Бездоля