Рішення № 61160032, 31.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2016Справа №5011-7/13420-2012

За позовомПублічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаНаціональна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетикипростягнення 2600000,00 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачане з'явивсявід відповідачаГорожанова В.А. - представниквід третьої особине з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" про визнання договору оренди недійсним та стягнення 2600000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 у справі № 5011-7/13420-2012 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в новій редакції: "позов задоволено частково: визнано недійсним договір оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 на майбутнє; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено".

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 змінено в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди № 43-02/21 від 31.10.2011, визнавши недійсним п. 5.1 цього договору, у решті - позові відмовлено, а в частині позовної вимоги про стягнення 2600000,00 грн. рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 у справі №5011-7/13420-2012 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2014, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 у справі №5011-7/13420-2012, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 у справі № 5011-7/13420-2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №5011-7/13420-2012 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2014 справу №5011-7/13420-2012 прийнято суддею Смирновою Ю.М. до свого провадження, а розгляд справи призначено на 29.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача, невиконанням позивачем та відповідачем вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 10.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2015 за клопотанням представника позивача судом продовжено строк розгляду спору у справі №5011-7/13420-2012 на 15 днів, а у зв'язку з поданими клопотаннями позивача, неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 10.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015, у зв'язку з поданими клопотанням позивача, неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 16.03.2015.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 судом призначено у справі №5011-7/13420-2012 судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Черкаському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено питання про визначення розміру плати за користування технологічними електричними мережами (перелік яких міститься у додатку № 4 до договору оренди № 43-02/21 від 31.10.2011) за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року у відповідності до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої Постановою НКРЕ № 691 від 12.06.2008 та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі №5011-7/13420-2012 до закінчення проведення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2016, оскільки обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі №5011-7/13420-2012 усунені, судом поновлено провадження у справі №5011-7/13420-2012 та призначено її розгляд на 10.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника та третьої особи, неподанням учасниками процесу в повному обсязі витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 25.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 в судовому засіданні оголошено перерву до 31.08.2016.

В судове засідання 31.08.2016 представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В попередніх судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив про те, що відповідно до п.5.1 договору оренди №43-02/21 від 31.10.2011 позивачем було сплачено відповідачу 2600000,00 грн. орендної плати, а оскільки цей пункт договору в подальшому було визнано судом недійсним, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача зазначені кошти. Крім цього, у письмових поясненнях від 25.08.2016 позивач зауважив, що наданий суду висновок експертів за результатами проведення комплексної судової товарознавчої та економічної експертиз від 21.06.2016 №331, 424/15-23 є припущенням, що ґрунтується на суб'єктивному погляді експерта на правовідносини, що склалися між сторонами та не відповідає фактичним обставинам справи.

Представник відповідача в судове засідання 31.08.2016 з'явився. Відповідач у відзиві на позов та поясненнях по суті спору проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що майно, зазначене у додатку №4 до договору оренди від 31.10.2011, не є електричними мережами, а є окремим електротехнічним обладнанням, і відповідно, до відносин з його використання не може застосовуватись Методика обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затверджена Постановою НКРЕ №691 від 12.06.2008 та зареєстрована в Мінюсті України 08.08.2008 за №732/15423. Дана Методика, за твердженням відповідача, розрахована на технологічні електричні мережі, а не на окреме обладнання, у зв'язку з чим, на думку відповідача, застосування вказаної Методики для регулювання відносин щодо визначення витрат на утримання електричного обладнання (чи визначення розміру орендної плати за його використання) є неправомірним та підлягає визначенню на підставі інших нормативних актів, що можуть регулювати такі відносини.

Крім цього, як вказує відповідач, зазначена Методика також не може бути застосована до взаємовідносин сторін, оскільки відповідно п.1.1. Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), ці правила регулюють відносини, які виникають між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії, а відповідач не є виробником, постачальником або споживачем електричної енергії в розумінні ПКЕЕ.

Відповідач зазначає про те, що відповідно висновків товарознавчої експертизи №29 від 27.12.2013, які не спростовані комплексною експертизою №331.424/15-23 від 21.06.2016, відсутні підстави вважати завищеною чи заниженою вартість послуг з оренди електротехнічного обладнання, оскільки комплект обладнання, який надавався в оренду, відноситься до категорії товарів, по яким здійснюється вільний режим ціноутворення відповідно до законодавства. На думку відповідача, реальна вартість оренди є такою, яка погоджена між сторонами у договорі, а діючим на теперішній час п.5.2 договору оренди №43-02/21 від 31.10.2011 визначена вартість оренди, а саме: орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в сумі 2600000,00 грн, в тому числі ПДВ 433333,33 грн. на поточний рахунок орендодавця по закінченню терміну дії договору, у зв'язку з чим відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено обставин, на які він посилався, як на підставу для задоволення заявлених вимог в т.ч. і не надано належних доказів безпідставного завищення вартості оренди обладнання.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 31.08.2016 не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Про дату та час проведення судового засідання третя особа була повідомлена належним чином. В попередніх судових засіданнях у справі представником третьої особи були надані пояснення по суті спору, відповідно до яких третя особа вказує, що між сторонами за спірними правовідносинами мало місце спільне використання технологічними електричними мережами.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2011 між Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно Група" (орендодавець, відповідач) було укладено договір оренди № 43-02/21 (договір) та додаткову угоду до нього від 27.11.2011, відповідно до умов яких орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування електротехнічне обладнання ПС110/10кВ "СТО" 22 найменування, та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату (п.1.1), склад майна зазначений у додатку №1 до даного договору (п.1.4), майно надається орендарю для ведення ліцензованої діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (п.2.1), строк оренди майна складає 4 (чотири) місяці з моменту передачі орендарю за актом приймання-передачі закінчується 28.02.2012 (п.4.1), загальна сума орендної плати з урахуванням її індексації, складає 2600000,00 грн. в тому числі ПДВ 433333,33 грн. (п.5.1), орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в сумі 2600000,00 грн., в тому числі ПДВ 433333,33 грн. на поточний рахунок орендодавця по закінченню терміну дії договору (п.5.2), орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати (п.5.4).

Згідно акту прийому-передачі обладнання від 28.02.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно (електротехнічне обладнання, яке використовується для постачання електричної енергії споживачам електричної енергії, найменування, кількість якого визначені в акті прийому-передачі обладнання від 28.02.2012 року, копія якого міститься в матеріалах справи).

Згідно платіжного доручення № 1081 від 01.03.2012 позивачем було сплачено відповідачу на виконання умов договору 2600000,00 грн.

Спір між сторонами виник, у зв'язку з тим, що відповідно до п.5.1 договору оренди №43-02/21 від 31.10.2011, який в подальшому було визнано судом недійсним, позивачем було сплачено відповідачу 2600000,00 грн. орендної плати, яку позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2013 у справі №5011-7/13420-2012, було визнано недійсним п.5.1. договору оренди №43-02/21 від 31.10.2011, укладений між ПАТ "Черкасиобленерго" та ТОВ "Пром-Техно Група" і встановлено, що за оспорюваним договором в дійсності мали місце відносини спільного використання технологічних мереж, до яких підлягають застосуванню положення Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ України від 12.06.2008 за №691 (далі - Методика). Вищий господарський суд України відзначив, що визначена оспорюваним договором плата за користування технологічними електричними мережами є значно вищою, аніж встановлена вказаним законодавчим актом.

У постанові Вищого господарського суду України від 18.12.2014 зазначено про необхідність визначення реальної ціни договору з урахуванням значного перевищення ціни та невідповідності її Методиці. Також, у вказаній постанові Вищий господарський суд України зазначив, що при оцінці висновків судово-товарознавчої експертизи від 30.12.2013, суд не звернув увагу на те, що при її проведенні експертом не використовувалась Методика обрахування плати за використання технологічних електричних мереж, а тому висновки судово-товарознавчої експертизи №29 не мають значення для вирішення даного спору, оскільки предметом її дослідження була вартість послуг за спірним договором оренди електротехнічного обладнання, а не за договором про спільне використання технологічних мереж, яким спірний договір насправді являється.

Частиною 1 ст. 111-12 ГПК України визначено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, як встановлено судом касаційної інстанції, укладений між сторонами договір оренди вчинений для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, а тому відносини сторін регулюються правилами щодо спільного використання технологічних мереж.

Відповідно до п. 1.1 ПКЕЕ дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно з п. 1.2 ПКЕЕ для цілей цих Правил наведені нижче терміни та визначення вживаються в такому значенні: 1) договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами; 2) власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії; 3) електропередавальна організація - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території; 4) основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації;

Пунктом 1.10 ПКЕЕ встановлено, що електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами. Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Відповідно до абзацу 3 п. 1.7 ПКЕЕ у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2). Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Пунктом 5.15 ПКЕЕ передбачено, що відносини сторін у разі передачі (транзиту) електропередавальною організацією електричної енергії технологічними електричними мережами власника електричних мереж (споживача, основного споживача) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, який електропередавальна організація зобов'язана укласти з відповідним власником технологічних електричних мереж.

Згідно з п. 6.29 ПКЕЕ електропередавальні організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423.

Згідно з пунктами 6.30, 6.32 ПКЕЕ відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати основного споживача на утримання цих електричних мереж. Фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду. До витрат на утримання технологічних електричних мереж належать лише ті витрати, які безпосередньо стосуються вказаного виду діяльності. Величина витрат споживача не може перевищувати граничної величини витрат, визначених відповідно до нормативів витрат за об'ємом умовних одиниць електроустановок, які складаються за результатами діяльності електропередавальної організації, на території здійснення ліцензованої діяльності якої приєднані електроустановки основного споживача (споживача).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 судом призначено у справі №5011-7/13420-2012 судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Черкаському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення якої поставлено питання про визначення розміру плати за користування технологічними електричними мережами (перелік яких міститься у додатку № 4 до договору оренди № 43-02/21 від 31.10.2011) за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року у відповідності до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої Постановою НКРЕ № 691 від 12.06.2008.

Від Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових надійшов висновок експертів за результатами проведення комплексної судової товарознавчої експертизи №331,424/15-23 від 21.06.2012, згідно якого майно вказане в додатку №4 до договору оренди №43-02/21 від 31.10.2011 є окремим електротехнічним обладнанням та не є електричною мережею та не видається за можливе документально підтвердити розмір витрат ПАТ "Черкасиобленерго" на утримання технологічних електричних мереж по обслуговуванню та використанню ПС110/10 Кв "СТО", визначені у сумі 70445,40 грн.

За змістом ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Експертами у висновку за результатами проведення комплексної судової товарознавчої експертизи №331,424/15-23 від 21.06.2012 не надано відповіді на поставлене в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 питання, а відповіді, які містяться у вказаному висновку суперечать позиції, яка викладена судом касаційної інстанції у постанові від 18.12.2014, вказівки якої є обов'язковими для суду першої інстанції, у зв'язку з чим суд відхиляє вищенаведений висновок експертів. Крім цього, суд зазначає про те, що у вказаному висновку експертами не використовувалась Методика обрахування плати за використання технологічних електричних мереж, необхідність застосування якої також визначена Вищим господарським судом України.

В матеріалах справи наявний акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" за період з 01.10.2011 до 01.04.2012, який складений Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області за №05-24/07 від 01.10.2012 та яким встановлено, що за час дії договору оренди №43-02/21 від 31.10.2011 (фактично спільного використання технологічних електричних мереж) гранична оплата витрат не може перевищувати 59990,00 грн., у зв'язку з чим Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго" в результаті порушення вимог п.5.15 ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 №28, під час укладення договору оренди завищено вартість спільного використання технологічних електричних мереж на 2540010,00 грн., які сплачені в повному обсязі, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) ПАТ "Черкасиобленерго" на вказану суму.

Також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.08.2014 у справі №К/800/31218/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Державної податкової інспекції у м.Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, якою підтверджено правомірність висновків суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову, встановлено, що позивач штучно завищив витрати на оренду електротехнічного обладнання у порівнянні з нормативно установленим розміром таких витрат шляхом укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно-Група" удаваного правочину - договору оренди від 31.10.2011 № 43-02/21, а не договору про спільне використовування технологічних мереж. При цьому, відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, яка затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.06.2008 № 691 граничний розмір витрат позивача на оплату використання спірного електротехнічного обладнання, обчислений у відповідності з правилами цієї Методики, становить 59990,00 грн.

Отже, з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду у справі № №К/800/31218/14 та результатів фінансової ревізії позивача, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області, реальною ціною послуг за договором про спільне використання технологічних мереж за час дії договору у відповідності до Методики є 59990,00 грн.

Решта коштів у розмірі 2540010,00 грн. (2600000,00 грн., які фактично сплачені позивачем на виконання п. 5.1 договору оренди №43-02/21 від 31.10.2011 (фактично спільного використання технологічних електричних мереж), який в подальшому визнаний недійсним судом касаційної інстанції, - 59990,00 грн., розрахованих за договором про спільне використання технологічних мереж за час дії договору згідно Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ України від 12.06.2008 №691) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України, якою визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Техно-Група" (04071, м. Київ, Шевченківський район, вул. Лук'янівська, будинок 63, ідентифікаційний код 36469368) на користь Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, Придніпровський район, вул. Гоголя, будинок 285, ідентифікаційний код 22800735) 2540010 (два мільйони п'ятсот сорок тисяч десять) грн. 00 коп. сплачених Публічним акціонерним товариством "Черкасиобленерго", сплачених по договору оренди № 43-02/21 від 31.10.2011 та 50800 (п'ятдесят тисяч вісімсот) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.09.2016

Суддя Ю.М.Смирнова