Рішення № 61159943, 05.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/14498/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Поліал Україна"доКомунального підприємства "Київпастранс" в особі Дирекції по будівництву та утриманню об'єктів транспорту та допоміжної інфраструктурипростягнення 155 247 грн 34 коп.Представники: від позивача: Єгоров В.С. - представник за довіреністю від відповідача: Онищенко І.П. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.05.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал Україна" з вимогами до Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Дирекції по будівництву та утриманню об'єктів транспорту та допоміжної інфраструктури про стягнення 34 869 грн 90 коп. 3 % річних та 120 377 грн 44 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 06/12-15 від 01.04.2015.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором договором № 06/12-15 від 01.04.2015 встановленого рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі № 910/27884/15, позивач має право на захисту майнових прав та інтересів пов'язаних з відшкодуванням матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також на отримання компенсації (плати) від відповідача за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати позивачу, у зв'язку з чим позивачем за загальний період прострочення з 01.09.2015 по 01.07.2016 нараховано інфляційні втрати у розмірі 120 377 грн 44 коп. та 3 % річних у розмірі 34 869 грн 90 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14498/16, розгляд справи призначений на 05.09.2016.

02.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 05.09.2016 з'явились представники сторін на надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 05.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліал Україна" (виконавець за договором) та Комунальним підприємством "Київпастранс" в особі дирекції по будівництву та утриманню об'єктів транспорту та допоміжної інфраструктури (замовник за договором) укладено договір № 06/12-15, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язку з надання послуг допоміжних комбінованих щодо різних об'єктів (прибирання приміщень та території, утримання будинків та приміщень, технічного та експлуатаційного обслуговування інженерних мереж споруд, обладнання та елементів будівель), а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору.

Додатком № 2 до вказаного договору передбачені об'єкти щодо яких надаються послуги, адміністративні будівлі, лінійно - диспетчерські станції ( ЛДС ), лінії швидкісного трамваю ( ЛШТ ), а також встановлено перелік та зміст послуг, що надаються, а саме: послуги прибиральників виробничих приміщень ( лінії швидкісного трамваю та лінійно - диспетчерські станції ); послуги прибиральників службових приміщень; послуги прибиральників територій ( лінії швидкісного трамваю та лінійно - диспетчерські станції ); т послуги прибиральників територій ( адміністративні будівлі ); послуги технічних робітників ( слюсар - електрик, електромонтер, слюсар - сантехнік, слюсар - ремонтник, лицювальник - плиточник, дорожній робітник, маляр, електрозварник, газозварник, черговий ).

Відповідно до пункту 3.1 договору сума цього договору становить 4 528 403 грн 64 коп., у тому числі ПДВ - 754 733,94 грн.

Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору вартість послуг передбачених вказаним договором за місяць складає 452 840 грн 37 коп.

Пунктами 6.1.2, 6.1.3 договору передбачено зобов'язання відповідача щомісячно приймати послуги та підписувати акти наданих послуг, а також своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість отриманих послуг, водночас, позивач зобов'язаний надавати відповідачу на підписання акти наданих послуг до 5-го числа місяця наступного за звітним та реєструвати податкові накладні до 10-го числа місяця наступного за звітним (пункту 6.3.9 договору).

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі № 910/27884/15, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2016, встановлено факт невиконання відповідачем умов договору № 06/12-15 від 01.04.2015 щодо оплати наданих позивачем послуг за актами приймання-передачі виконаних послуг №1 від 30.04.2015, № 2 від 31.05.2015, № 3 від 30.06.2015, № 4 від 31.07.2015, № 5 від 31.08.2015 та № 6 від 30.09.2015, а також з Комунального підприємства "Київпастранс" в особі дирекції по будівництву та утриманню об'єктів транспорту та допоміжної інфраструктури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал Україна" стягнуто 1 861 361 грн 43 коп. заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що позивач має право на захисту майнових прав та інтересів пов'язаних з відшкодуванням матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також на отримання компенсації (плати) від відповідача за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати позивачу, у зв'язку з чим позивачем за період прострочення за загальний період прострочення з 01.09.2015 по 01.07.2016 нараховано інфляційні втрати у розмірі 120 377 грн 44 коп. та 3 % річних у розмірі 34 869 грн 90 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 N 3-65гс-11 та в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі № 910/27884/15 фактично не виконано, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості за договором № 06/12-15 від 01.04.2015 у розмірі 1 861 361 грн 43 коп.

Враховуючи вищевикладене, дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки положеннями розділу 4 договору сторонами передбачено порядок здійснення оплати. Крім того, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних з урахуванням положень пункту 4.2. договору.

З огляду на вищенаведене та доведення факту невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі № 910/27884/15 та грошового зобов'язання за договором № 06/12-15 від 01.04.2015 щодо оплати отриманих послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 869 грн 90 коп. 3 % річних та 120 377 грн 44 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 01.09.2015 по 01.07.2016, підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал Україна" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 13, ідентифікаційний код 38409211) інфляційні втрати у розмір 120 377 (сто двадцять тисяч триста сімдесят сім) грн 44 коп., 3 % річних у розмірі 34 869 (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн 90 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн 71 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 08.09.2016

Суддя Н.Б. Плотницька